Вулиця Ковжуна (Львів)
| Вулиця Ковжуна Львів | |
|---|---|
 Вигляд на вулицю Ковжуна з вулиці Дудаєва | |
| Місцевість | Історичний центр Львова |
| Район | Галицький |
| Назва на честь | Павла Ковжуна |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 190 м |
| Координати початку | 49°50′17″ пн. ш. 24°01′45″ сх. д. / 49.8381556° пн. ш. 24.0292778° сх. д.Координати: 49°50′17″ пн. ш. 24°01′45″ сх. д. / 49.8381556° пн. ш. 24.0292778° сх. д. |
| Координати кінця | 49°50′11″ пн. ш. 24°01′49″ сх. д. / 49.8365417° пн. ш. 24.0302917° сх. д. |
| поштові індекси | 79005[1] |
| Транспорт | |
| Рух | односторонній |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | № 1—10 |
| Архітектурні пам'ятки | № 1, 4, 10[2] |
| Заклади культури | Науковий відділ періодичних видань імені Мар'яна та Іванни Коців Львівської національної наукової бібліотеки України імені Василя Стефаника |
| Поштові відділення | ВПЗ № 5 (вул. Мартовича, 2)[1] |
| Забудова | класицизм, сецесія, неокласицизм |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r2630339 |
| Мапа | |
 | |
 Вулиця Ковжуна у Вікісховищі | |
Вулиця Ковжуна — вулиця у Галицькому районі міста Львова, в межах історичного центру міста. Сполучає вулиці Вороного та Дудаєва, утворюючи перехрестя з вулицею Мирослава Скорика.
Назва[ред. | ред. код]
Нинішня вулиця складається з колишніх двох менших. Одна прямувала від нинішньої вулиці Мирослава Скорика до вулиці Джохара Дудаєва. Мала послідовно назви:
- Святої Анни у першій дільниці (зустрічається від 1860 року);
- Слюсарська (1871);
- Сокола (від 1885), на честь польського гімнастичного товариства «Сокіл»;
- Маяковського (від 1941), на честь російського радянського поета Володимира Маяковського;
- Сокола (від липня 1941), вулиці повернена передвоєнна назва;
- Фалькенштрассе (від листопада 1941);
- Сокола (від червня 1944), вулиці повернена передвоєнна назва;
- Спартака (від грудня 1944).
Ділянка, що між нинішніми вулицями Вороного та Мирослава Скорика мала такі назви:
- Бельовського (від 1892), вулиці повернена передвоєнна назва;
- Маяковського (від 1941), на честь російського радянського поета Володимира Маяковського;
- Рудольф Альтґассе (від 1943), на честь австрійського маляра Рудольфа фон Альта (1812—1905);
- Бельовського (від липня 1944), на честь львівського історика, директора Закладу імені Оссолінських Августа Бельовського (1806—1876);
- Глазунова (від 1946), на честь російського композитора Олександра Глазунова (1865—1936);
- Спартака (від 1963), на честь провідника повстання рабів у Римській імперії I століття до Різдва Христового.
Протягом короткого проміжку у 1941 році вулиці об'єднано в одну і названо на честь російського радянського поета Володимира Маяковського. 1963 року їх об'єднано вдруге під спільною назвою — вул. Спартака. Сучасна назва, на честь українського графіка, маляра та мистецтвознавця Павла Ковжуна, походить від 1993 року[3].
Будівлі[ред. | ред. код]
№ 1 — у цьому будинку мешкав український письменник, публіцист, громадський і політичний діяч Михайло Павлик. 3–6 (15–18) серпня 1895 року на шляху з Софії до Колодяжного тут на квартирі Михайла Павлика зупинялася Леся Українка[4]. Також тут мешкали професор гімназії Юзеф Чернецький та професор Львівського університету, лікар-дантист Владислав Чернецький[5].
№ 2 — триповерхова кам'яниця. У 1950-х роках в будинку містилася філія редакції газети «Вільна Україна»[6].
№ 4 — будинок у стилі модерн, початково збудований у 1910—1911 роках для Алоїзи та Фридерика Ліберманів на місці старшого попередника. Будівництво провадила фірма Міхала Уляма за проєктом Романа Фелінського[7]. Перший та другий поверхи займає фірмова кав'ярня «Кава по-львівськи» Львівської кавової фабрики «Галка»[8].
№ 5 — за Польщі в будинку містився пансіон (готель) «Ґоплана»[9]. Тут у 1878—1931 роках мешкав польський науковець, професор, завідувач кафедри акушерства та гінекології Львівського університету, Президент Львівського лікарського товариства[10] Владислав Білицький[11].
№ 8 — за Польщі тут містилася класична гімназія № 7. У 1950-х роках — середня школа № 13 міського відділу народної освіти з російською мовою викладання[12]. У цій школі з 1945 до 1954 року навчалася український кінорежисер, сценаристка, актриса Лариса Шепітько. Про це сповіщає меморіальна таблиця, встановлена на фасаді цього будинку. Нині будинок належить Львівській національній науковій бібліотеці України імені Василя Стефаника. Від 1999 року тут розташований Науковий відділ періодичних видань імені Мар'яна та Іванни Коців[13].
№ 10 — триповерховий будинок, збудований у стилі модернізованого неокласицизму за проєктом Євгена Червінського у 1924 році[14]. За Польщі у ньому містилося видавництво та друкарня часопису «Wiek Nowy».
№ 11 — будинок польського «Сокола», збудований 1907 року за проєктом Альфреда Каменобродського у стилі неоренесансу[15].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 16 липня 2021.
- ↑ Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 25 лютого 2021.
- ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 28.
- ↑ Леся Українка. Енциклопедія життя і творчості: Будинок у Львові (Ковжуна, 1; 1895 р.). www.l-ukrainka.name. Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 25 лютого 2021.
- ↑ Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1913… — S. 72.
- ↑ Львов: справочник, 1949, с. 123.
- ↑ Lewicki J. Roman Feliński — architekt i urbanista, pioner nowoczesnej architektury. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 29. — ISBN 978-83-7543-003-5.
- ↑ Козицький А. Кав'ярні // Енциклопедія Львова / за ред. А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3: К. — С. 12. — ISBN 978-966-7007-99-7.
- ↑ Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1913… — S. 543.
- ↑ В. І. Пирогова, С. В. Різничок. Білицький Владислав. esu.com.ua. Енциклопедія сучасної України. Процитовано 15 березня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1913… — S. 27, 561.
- ↑ Львов: справочник, 1949, с. 122.
- ↑ Архівні установи України. Довідник. — К : Центр Європи, 2010. — Т. 2, книга 1. — С. 60. — ISBN 966-8225-44-4.
- ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 555.
- ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 449.
Джерела[ред. | ред. код]
- Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
- Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — С. 58. — ISBN 978-617-629-077-3.
- Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Ковжуна вул. // 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 114. — ISBN 978-966-2154-24-5.
- Львов: справочник / сост. Г. Гербильский и др.; общ. ред. Б. К. Дудыкевич. — Львів : Вільна Україна, 1949. — С. 120. (рос.)
- Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 28. — ISBN 966-603-115-9.
- Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa: rocznik 17, 1913 [Архівовано 2 вересня 2020 у Wayback Machine.]. — Lwów; Stryj: wydawca Franciszek Reicman, 1912. — 695 s.+84 s. (dodatek) (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Проєкт «Вулиці Львова»: вулиця Ковжуна П. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 25 лютого 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - Проєкт «Міський медіаархів»: Вулиця Ковжуна. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 25 лютого 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)</ref>