Ряшки
село Ряшки | |
---|---|
Країна | ![]() |
Область | Чернігівська область |
Район/міськрада | Прилуцький район |
Рада | Ряшківська сільська рада |
Код КОАТУУ | 7424187901 |
Основні дані | |
Засноване | 1629[1] |
Населення | 822 |
Площа | 5,164 км² |
Густота населення | 159,18 осіб/км² |
Поштовий індекс | 17530 |
Телефонний код | +380 4637 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 50°41′55″ пн. ш. 32°33′35″ сх. д. / 50.69861° пн. ш. 32.55972° сх. д.Координати: 50°41′55″ пн. ш. 32°33′35″ сх. д. / 50.69861° пн. ш. 32.55972° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
119 м |
Водойми | р. Смош, б. Осовий Яр |
Місцева влада | |
Адреса ради | 17530, с. Ряшки, вул. Центральна, 41; тел. 63-5-31 |
Карта | |
Ря́шки — село в Україні, у Прилуцькому районі Чернігівської області.
Населення у 2002 році становило 730 осіб, у 2006 році — 659 осіб.
Географія[ред. | ред. код]
Розташоване на річці Смош (ліва притока річки Удай). На північній околиці села балка Осовий Яр впадає у річку Смош.
Історія[ред. | ред. код]
Існує легенда стосовно походження назви села. Три брати (старший з них на ім'я Рясина) були заслані в місця, як карні злочинці і побудували хутір за річкою Смош. За іменем першого поселенця село начебто і стало називатися Ряськи (пізніше назва видозмінювалась Ряжки → Ряшки).
Вперше село згадується у 1629 р.
З 1648 р. Ряшки стали власністю Прилуцького полку.
Входили до складу Іваницької сотні Прилуцького полку, до Прилуцького повіту (1782—1923), до Іваницького р-ну Прилуцького округу (1923—1930) і Чернігівської області (1932—1959), до Прилуцького р-ну (з 1959).
Вільне військове село до 1679, коли гетьман Іван Самойлович віддав його в управління прилуцькому полковнику Дмитру Чернявському. Після нього Ряшками, як власністю прилуцьких полковників, володіли послідовно Лазар і Дмитро Горленки.
Під час страшної посухи 1698 року гетьман Мазепа наділяє одного з найкращих своїх полковників Дмитра Горленка значними земельними угіддями. Серед інших йому було даровано напівпорожнє село Ряшки. За декілька років Горленко спромігся не тільки повернути селян, але й почав інтенсивно заселяти хуторами куплені земельні ділянки в степу та понад Удаєм.
Далі селом як маєтком прилуцьких полковників володіли І. Ніс, а з 1716 року Гнат Ґалаґан.
У 1718 р. німець фон Вайсбах, генерал російської армії, учасник Полтавської битви, одержав царську грамоту на володіння колишнього переяславського полковника Мировича. Серед інших він привласнив і село Ряшки як володіння прилуцького полковника Д. Горленка, хоч воно і не належало особисто цьому полковнику. У 1719 р. Вайсбах заснував у селі суконну мануфактуру, найбільшу на Чернігівщині.
Після його смерті в 1737 р. село було віддане генерал-фельдмаршалу Мініху, який розширив виробництво.
У 1743 р. село було приписане до суконної фабрики і стало посесійним володінням.
У 1754 р. Єлизавета Петрівна подарувала Борису Григоровичу Юсупову у вічне володіння суконну мануфактуру з усіма селянами та землями, що були приписані до фабрики.
Після реорганізації волостей Ряшки спочатку входили до Переволочанської волості (1867—1889) 1-го стану, пізніше стали центром волості (1890—1923) 2-го стану.
Церква в ім'я Різдва Богородиці збудована в 1804 році. До приходу входили село Оникіївка та хутір Ілляшенковий.
У 1886 році у селі діяли церква Різдва Богородиці, церковнопарафіяльна школа при ній, 5 шинків, 2 крамниці, 5 кузень, 29 вітряків, 2 олійниці, Щосуботи відбувався базар, 3 рази на рік проводили ярмарки.
В другій половині XIX ст. поміщиками в Ряшках були: М. Б. Юсупов, Є. Г. Уступна, Г. П. Руданівський, В. І. Маркевич, П. І. , І. І. та С. І. Фурси, О. В. Соболевська та ін.
У 1910 діяли: Різдва Богородиці церква (в радянський період закрита), земське початкове однокласне училище (засновано 1910 р.), дві однокласні церковно-парафіяльні школи — чоловіча і жіноча, поштове відділення (1916).
У 1917—1921 влада у селі змінювалась кілька разів.
1923—30 рр. Ряшки — центр сільради.
У 1930 в Ряшках, під час примусової колективізації, організовано с.-г. артіль «Перемога», а через рік тут було вже 5 артілей: «Піонер», «Перемога», ім. Будьонного, ім. Леніна, ім. Ворошилова.
У 1950 колгоспи «Перемога» і «Піонер» об'єднані в колгосп «Перемога», а колгоспи ім. Ворошилова, ім. Леніна та ім. Будьонного —в колгосп ім. Будьонного, який в 1957 перейменований в колгосп «40-річчя Жовтня». В 1964 колгоспи «Перемога» і «40-річчя Жовтня» об'єднані в колгосп «Родина».
У селі — центральна садиба колгоспу «Родина», відділення зв'язку, середня школа, лікарня, дитсадок, Будинок культури, дві бібліотеки, музей на громадських засадах. Встановлено два надгробки на могилах односельців і партизанів, загиблих у боротьбі проти гітлерівців, а також пам'ятник рад. воїнів, які загинули 1943 під час звільнення села від німців.
05.02.1965 Указом Президії Верховної Ради Української РСР передано сільради Ічнянського району: Обичівську та Ряшківську — до складу Прилуцького району.[2]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
![]() |
Це незавершена стаття з географії Чернігівської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
![]() | Ця стаття вживає скорочення, які можуть збивати з пантелику та бути неоднозначними. |