Піддубівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Піддубівка
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Прилуцький район
Рада/громада Піддубівська сільська рада
Код КОАТУУ 7424187301
Основні дані
Засноване 1629
Населення 133
Площа 1,916 км²
Густота населення 69,42 осіб/км²
Поштовий індекс 17561
Телефонний код +380 4637
Географічні дані
Географічні координати 50°34′10″ пн. ш. 31°57′10″ сх. д. / 50.56944° пн. ш. 31.95278° сх. д. / 50.56944; 31.95278Координати: 50°34′10″ пн. ш. 31°57′10″ сх. д. / 50.56944° пн. ш. 31.95278° сх. д. / 50.56944; 31.95278
Середня висота
над рівнем моря
127 м
Місцева влада
Адреса ради 17562, Чернігівська обл., Прилуцький р-н, с.Піддубівка, вул.Іванівська,45 , тел. 68-3-27
Карта
Піддубівка. Карта розташування: Україна
Піддубівка
Піддубівка
Піддубівка. Карта розташування: Чернігівська область
Піддубівка
Піддубівка
Мапа

Підду́бівка (раніше — Підду́бнівка) — село в Україні, у Прилуцькому районі Чернігівської області, центр сільради, якому підпорядковані також села Пологи й Тарасівка. Розташ. за 38 км від райцентру та залізнич. ст. Прилуки та за 30 км від залізничної станції Галка. Населення складає 133 особи.[1]

Географічні відомості[ред. | ред. код]

Розташоване на р. Переводі, за 35 км від райцентру і за 30 км від залізничної станції Галка. Село сполучено (1973-74) через села Пологи (8,5 км) та Зарудка (11,5 км) дорогою з тверд, покриттям (1990) з автотрасою Київ — Суми.

Розташовано на березі річки Перевід, що тече по межі Київської та Чернігівської області та є правою притокою р. Удаю. і бере початок поблизу с. Погребів поруч з Піддубівкою.

Село займає площу 1,916 км². Щільність населення — 69.42 осіб/кв. км.

Історична довідка[ред. | ред. код]

Радянські академічні джерела відносять першу згадку про Піддубівку до 1629 року[2]. Втім Олександр Лазаревський в «Описі старої Малоросії» називає більш пізнішу дату, а саме — 1701 рік, коли жителі сусіднього села Перевод поскаржилися Івану Мазепі на ченців Густинського монастиря, буцімто останні оголосили «своїми» захоплені раніше землі селян.[3] Суть конфлікта щодо полягала у наступному.

Піддубнівка була поселена на землях козацького отамана Семена Касяненка, в купчої якого значилося, що він продав монастирю хутір свій «над річкою Переводом, у острова, там же і нива і сіножать, поблизу хутора»; а кордон того хутору — «від селища по крайню рудку», а від рудки — «долиною по могилки, а ніжеє хутора — до Туровці, сільця». Цей хутір у ченців називався тоді Переводським; під таким же ім'ям він показаний в Універсалі Гетьмана Мазепи 1700 року, який затвердив за Густинським монастирем куплену у отамана Касяненка землю. Втім ченці, скориставшись цим універсалом, спробували відрізати собі ще частину родючого степу, закріплену за мешканцями безпосередньо села Перевод (або Погрібці), яке належало в цей час ніжинському полковнику Івану Обідовському (1695—1701).[4]

Для перевірки скарги селян гетьман відправив на місце «надзвичайну особу» — Батуринського сотника Нестеренка. Під час слідства місцеві старожили йому розповіли, що Густинські ченці, «маючи хутір під с. Перевод, чимало було прийняли поля вниз річки Перевод, до рілля мешканцям Переводським належачого, тому чимала Переводам робилась перешкода і утиски від пастухів чернецьких — грабіжем коней і рогатої худоби, і самих людей самовільним бітієм». При цьому старожил переводський Федір Піддубний, вказавши на свій «гай з полем», які забрав у нього монастир, пояснив, що захоплені Густинею землі розташовані поза того окопу, який зроблений був ченцями біля свого хутора (купленого у Касяненка) ще тоді, як «Шеремета під Чудновом розбито» (тобто у 1660 р.).

На підтвердження своїх показань Піддубний запропонував слідчому «присягу викопати», але Густинський ігумен Амвросій Чечкан з братією, що перебували при цьому, визнали показання Піддубного цілком правильним і без присяги. Переконавшись в правильності скарги погребчан, Нестеренко наказав Густинським ченцям повернути тим вдідбрані у них землі. Причому вони зараз же були відмежовані плугом від монастирського хутора, а ченцям вказано — не виступати за межі, зазначені в купчої Касяненка. Таке рішення сотника, без сумніву, було пов'язано з тією обставиною, що власник с. Перевід був племінником Івана Мазепи (Обидовський був сином рідної сестри гетьмана, Олександри Степанівни, і виховувався в козацькому війську в Батурині).

І хоча ніжинський полковник загинув на початку 1701 р., його вдова відразу ж скористалася рішенням Нестеренка. Тоді ж на відібраній у ченців землі вона «осадила» с. Піддубнівка, «осадчим» якого, можливо, і став той самий Федір Піддубний — головний свідок при слідстві Нестеренка.

Однак Густинські ченці не забували, що Піддубнівка «сидить» на землі, яка раз вже перебувала в їх володінні. Тож, якщо вона й була в них відібрана, то лише завдяки тому, що суперником монастиря став близький родич Мазепи. Але коли останній зрадив царю, ченці знайшли можливим звернутися до нового гетьмана з проханням — повернути їм Піддубнівку, «осаджену змѣннічкою (зрадницею) Обідовською» на монастирських землях". Незважаючи на те, що зазначена «зрадниця» була дочкою тільки що віддавшого життя за «вірність» Кочубея, універсалом гетьмана Івана Скоропадського в лютому 1709 р. Піддубнівку було відібрано в Обідовської і передано Густинському монастиреві, у володінні якого вона перебувала до 1786 р.

Про всі ці перипетії з селом Піддубнівка Густинські ченці в 1766 р. писали так: «володіє оним селом монастир Густинський, яко оне село перш небувале, на землі монастирській, купленій з хутором та сіножаттю за Переводом у 1656 р. від жителя Переводського Семена Касяненка, змѣннічкою Обідовською осаджений».[5]

До речі, хутір Пологи поруч з Піддубнівкою на початку ХІХ ст. заснував Іван Семенович Милорадович, який з 1810 р. володів с. Гнилиця (зараз с. Знам'янка).

Адміністративний устрій[ред. | ред. код]

До ліквідації полкового устрою (1780) входило до складу Прилуцької полкової сотні Прилуцького полку. Поруч з селом був також хутір Густинського монастиря (згадується у 1750-х рр.[6]), який згодом разом з селом відійшов до Пирятинського повіту Київського намісництва (1782-1802), пізніше — до Прилуцького повіту. У ревізьких сказках Прилуцького полка за 1832 рік Піддубнівка належить до Прилуцького посполитія маєтності монастиря Густинського.[7]

У 1861-66 казенні селяни Піддубівки були підпорядковані Рудівському волосному правлінню відомства Палати державного майна.

Після реорганізації волостей Піддубівка у 1867 р. увійшла до Турівської волості 3-го стану (Прилуцький повіт Полтавської губернії), яка у 1923 р. була реорганізована у Турівський р-н Прилуцького округу. Поруч з ним у складі Прилуцького округу Полтавської губ. у 1923 р. був створений Малодівицький район.[8] Постановою Всеукраїнського ЦВК від 3 червня 1925 року губернії в Українській РСР були скасовані і Прилуцький округ перейшов в пряме підпорядкування Української РСР.[9]

Радянську владу у селі було встановлено у січні 1918 року. У 1925-30 pp. Піддубівка — центр сільради. Комсомольську організацію створено в 1926 році, партійну — в 1932. У 1929 році організовано товариство спільної обробки землі (ТСОЗ) — одна з форм колективізації сільського господарства.[10]

Після розформування 13.06.1930 Прилуцького округу Малодівицький р-н тимчасово (до 02.09.1930) увійшов до складу Лубенського округу, а 15.10.1932 був переданий Чернігівській області. Одночасно з ліквідацією Лубенського округу був ліквідований і Турівський р-н. При цьому його Гнилицька, Піддубівська т а Погребівська сільради (9 нас. пунктів) відійшли до Малодівоцького р-ну.

У 1962 р. після ліквідації Малодівоцького р-ну Піддубівську та ще 13 сільрад (39 нас. пунктів) було передано до складу Прилуцького р-ну Чернігівській області.

Населення[ред. | ред. код]

У 1740 р. в селі налічувалося 23 двори (24 хати) селян, дерев'яна Іоанно-Богословська церква (збудована до 1737 р.), у 1780 р. — відповідно 44 двори (58 хат) і та 8 бездворових хат селян та 5 бездворових хат підсусідків (козаків не було).

У 1787 р. в селі налічувалося 292 душ казенних селян чоловіч. статі, у 1797 р. — 371 душ чоловіч. статі податкового населення.

У 1859 р. Піддубівка мала 211 дворів, 1 148 жителів.

1886—298 дворів селян казенних, 302 хати, 1737 ж.; нова дерев, ц-ва (1864), змішана церковнопарафіяльна школа, шинок, крамниця, кузня, 32 вітряки, олійниця, З ярмарки (Стрітенський 2 лютого, 1 день; Вознесенський, 1 день; Покровський 1 жовтня, 1 день); 1889 запроваджений 4-й ярмарок.

1910—287 господарств, з них селян — 282, євреїв — 1, привілейованих — 4, налічувалося 1660 жителів, у тому числі 4 теслярі, 1 кравець, 3 шевці, 112 ткачів, 12 поденників, 8 займалися інтелігентними та 89 — ін. неземлеробськими заняттями, все інше доросле населення займалося землеробством. 1786 дес. придатної землі. Землі належали казні.

1925—469 дворів , 1925 жителів; 1930—396 дворів, 1878 жителів.

На фронтах Другої світової війни проти німецько-фашистських загарбників билися 192 жителі, з них 130 нагороджено орденами й медалями СРСР. 153 чоловіка віддали життя за свободу й незалежність Батьківщини.

1949 в П. існував колгосп ім. Сталіна, в якому 2 768,8 га землі (1227 га — орної), 310 дворів, 963 жителів (475 чол. — працездатних), 6 рільничих бригад, 39 ланок, 2 тваринницькі ферми, 1 автомашина, З вітряки, теслярська майстерня, кузня; наліч. в.р.х. — 257, свиней — 82, овець — 83, коней — 83, птиці -211.

Пізніше до колгоспу приєднано колгосп «Заповіт Леніна» (Пологи). В об'єднаному колгоспі «Заповіт Леніна» в 1970 налічувалося 16 автомашин, 15 тракторів, 4 3 42 комбайни, а також в.р.х. — 930, свиней — 1017, овець — 417. В 1971 в П. — 241 двір, 599 жителів. В 1973 за центральною садибою колгоспу «Заповіт Леніна» було закріплено 2937 га сільськогосподарських угідь, у тому числі — 1891 га орної землі. В колгоспі вирощували зернові й технічні культури; розвинуте тваринництво.

В 1990 в колгоспі налічувалося 19 автомашин, 22 трактори, 10 комбайнів, а також в.р.х. — 1365, свиней, 816, коней — 52, овець — 327. В 1996 в П. містилася центральна садиба пайгоспу «Заповіт Леніна» (з 1992) з відділеннями в селах Пологи та Тарасівка, який мав землі 3561,5 га (1925,8 га орної), наліч. 13 автомашин, 16 тракторів, 5 комбайнів, а також в.р.х. — 706, свиней — 7, коней — 14.

У селі — восьмирічна середня школа (73 учня, 8 вчителів — 1973; 16 учнів, 5 педпрацівників — 1994), школа-сад (10 дітей — 1994), фельдшерсько-акушерський пункт, сільський клуб на 140 місць (з 1950), бібліотека (7,5 тис. од. зб.), 2 магазини.

З 1999 проводиться приватизація земель і майна колективного господарства. За даними 2000 року — 140 дворів, 137 жителів.[11]

За виробничі успіхи 64 трудівників нагороджено орденами й медалями.

Туристичні відомості[ред. | ред. код]

В селі є дерев'яна Іоанно-Богословська, що входила у 1895 р. до благочинія священика о. Іоанна Щербини. При церкві працювала початкова церковно-парафіяльна школа, яка у грудні 1917 була реорганізована в загальноосвітню. В школі викладали Закон Божий, читання та письмо (церковне та світське), поч. арифметичні дії, церковні співи. За часів радянської влади церкву було закрито.

У 1955 році на честь 10-річчя Перемоги над гітлерівськими загарбниками на братській могилі жертв фашизму в селі споруджено надгробок, на місті якого у 1965 році встановлено пам'ятник. Тоді ж, на честь 20-річчя Перемоги, окрім пам'ятника на честь воїнів, які полягли в боях 1943 під час визволення П. від фашистів, також встановлено 2 пам'ятника — воїнам-односельцям, загиблим (153 чол.) на фронтах Першлої Світової війни, та розстріляним мирним громадянам (6 чол.).

Поблизу села є кургани 2-1 тисячоліття до н. е., а також гідрологічний заказник Гетьманщина-Свидово (з 1979) — болотний масив у верхів'ї р. Переводу площ. 1303 га, що розташ. біля сіл Миколаївки, Піддубівки і Погребів.[12]

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Код КОАТУУ: 7424187301. Поштовий індекс: 17561, поштове відділення — Знам'янське. Телефоний код: +380 4637.

Орган місцевого самоврядування — Піддубівська поселкова рада (поштова адреса: 17562, Чернигівська обл., Прилукський р-н, с. Піддубівка, вул. Іванівська, 45. Тел.: +380 (4637) 68-3-27.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Піддубівка на сайті Верховної ради. Село Піддубівка на сайті Верховної ради. 
  2. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 2019-05-06. 
  3. Лазаревский А. М. Описание старой Малороссии. Материалы для истории заселения, землевладения и управления. Т. 3 :  [Полк Прилуцкий] (1893). irbis-nbuv.gov.ua. Процитовано 2019-04-25. 
  4. Полк Прилуцкий. Київ, Том 3: Описание старой Малороссии. 1902. 
  5. Как Густынские монахи у племянника Мазепы землю отжали - Дозор Афиша. Дозор Неделя. Процитовано 2019-04-25. 
  6. Каталог населених пунктів. (1990). Адміністративно-територіальний устрій Лівобережної України 50-х років 18 ст. Київ. 
  7. Піддубнівка. Генеалогический форум ВГД. 
  8. Адміністративно-територіальний поділ Полтавщини (1648-2012 рр.).. Полтава: ТОВ «АСМІ», 2012. — 400 с. — ISBN 978-966-182-203-9. 
  9. ПОЛТАВСКАЯ ГУБЕРНИЯ • Большая российская энциклопедия - электронная версия. bigenc.ru. Процитовано 2019-04-25. 
  10. «Історія міст і сіл УРСР». Інститут історії Академії Наук УРСР. 1973. с. 558. 
  11. Шкоропад Д.О., Савон O.A. (2007). Прилуччина: Енциклопедичний довідник / За ред. Г. Ф. Гайдая. - Ніжин, 560 с. "Видавництво "Аспект-Поліграф". ISBN ISBN 978-966-340-221-5. 
  12. Прилуччина. Енциклопедичний довідник. [недоступне посилання з липень 2019]

Посилання[ред. | ред. код]