Р. К. Нараян

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Р. К. Нараян
ஆர். கே. நாராயணன்
Р. К. Нараян.jpg
Ім'я при народженні Разіпурам Крішнасвамі Нараян
Народився 10 жовтня 1906(1906-10-10)
м. Мадрас, Британська Індія
Помер 13 травня 2001(2001-05-13) (94 роки)
м. Ченнаї, Індія
Громадянство Британська ІндіяІндія
Національність таміл
Місце проживання
Діяльність Письменник,журналіст
Alma mater Maharaja's College, Mysore[d] і Майсурський університет
Мова творів англійська
Роки активності 1935 — 2001
Напрямок реалізм
Жанр роман, повість, есе, оповідання
Magnum opus роман «Гід»
Конфесія Індуїзм
Автограф R. K. Narayan.jpg
Нагороди Ордени Падма Бхушан, Падма Вібхушан, медаль Бенсона (A. C. Benson) британського Королівського товариства літератури
Премії Премія Академії літератури Індії

Р. К. Нараян (Разіпурам Крішнасвамі Нараян[1]; таміл. ஆர். கே. நாராயணன்; англ. R. K. Narayan, повне ім'я Rasipuram Krishnaswami Iyer Narayanaswami; * 10 жовтня 1906, Мадрас, Британська Індія — † 13 травня 2001, Ченнаї[2], Індія) — видатний індійський тамільський англомовний письменник.

Біографія[ред. | ред. код]

Нараян народився у багатодітній родині директора школи[3].

Сім'я була аполітичною, дома розмовляли переважно англійською мовою.

Батьки не могли приділяти достатньої уваги всім дітям, а тому молодший Нараян більше часу перебував з бабусею Парваті, яка жила окремо. Вона займалася його початковою освітою: навчила його арифметики, міфології, класичної індійської музики і санскриту.

Підрісши, Нараян навчався в лютеранській місіонерській школі, християнському коледжі, а, коли батька перевели директором школи в Майсур, то закінчував середню освіту в його школі.

Після закінчення середньої школи Нараян не зміг добре скласти вступні екзамени в університет і він мусив цілий рік просидіти дома, де багато читав і пробував писати.

В 1926 році він вступив до коледжу Махараджі в Мансурі й через чотири роки здобув ступінь бакалавра. Не захотів продовжувати навчання, попробував деякий час працювати вчителем мови і літератури в школі, але, через конфлікт з директором, змушений був, як виявилось — назавжди, покинути цю професію.

Вирішив залишитися вдома і писати романи. Його першою опублікованою роботою була книга «Огляд розвитку морських законів XVII-го століття Англії».

Деякий час співпрацював з місцевими газетами. Хоч його замітки і не приносили великого доходу, він мав змогу працювати над своїм першим романом «Свамі і його друзі», в якому вперше описуються події в вигаданому ним місті Малегуд. В цьому місті живуть герої і його наступних романів.

Нараян читає свої романи друзям, які сприймають його твори з захопленням, але видавці відмовляються їх друкувати. Крига скресла, коли рукопис книги в Англії попав в руки відомого авторитетного письменника Ґрен Ґріна і за його рекомендацією був опублікований[4]. Ґрен Ґрін допоміг опублікувати і наступні два романи. Нараяна літературні критики назвали найкращим романістом-початківцем Індії, який пише англійською мовою. За рекомендацією Ґрен Ґріна появилось і більш сприйнятне для англомовного читача прізвище письменника — «Р. К. Нараян».

Всього за своє життя Нарайян написав 15 романів, сотні есе, кілька наукових робіт, зробив прозові переклади індійських епосів «Рамаяна» і «Махабхарата»[5].

«Романи і повісті Нараяна позбавлені дешевої поверхневої цікавості, але глибокі і захоплюють саме тією силою і напруженістю, які притаманні лише справжнім творам мистецтва. Образна, сильна мова, відсутність кліше в сюжетній лінії і темі — романи Нараяна будуються на зіткненні моральних і етичних принципів, але не в теорії, а на прикладі людських доль»[5].

Основною тематикою його творів є різноманітні соціальні проблеми індійського суспільства, у тому числі критика різноманітних пережитків, таких як кастові відмінності, астрологічні забобони тощо. Його твори написані простою мовою і з великою часткою гумору.

Нараян прожив довге життя, помер на 92 році. Письменницьке життя склалось успішно, особисте життя приносило багато прикрощів: молодою від хвороби померла його дружина і він сам, з трирічного віку, виховував дочку, яка теж померла досить молодою.

Творчість письменника було відзначено в Індії і світі великою кількістю різних нагород, він був обраний депутатом в індійський парламент, номінований багато разів на Нобелівську премію, став почесним доктором багатьох університетів.

Книги Нараяна перекладені на десятки мов, в тому числі, українською перекладені і видані найкращі його романи «Гід» і «Продавець солодощів».

Найвідоміші художні твори[ред. | ред. код]

Україномовне видання творів Р. К. Нараяна видавництвом «Дніпро» (1974)
  • Свамі і його друзі (Swami and Friends) (1935);
  • Бакалавр мистецтв (The Bachelor of Arts) (1937);
  • Темна кімната (The Dark Room) (1938);
  • Викладач англійської мови (The English Teacher) (1945);
  • День астролога та інші оповідання (An Astrologer's Day and Other Stories) (1947);
  • Містер Сампатх (Mr. Sampath)[6] (1949);
  • Фінансовий експерт (The Financial Expert) (1952);
  • В очікуванні Махатми (Waiting for the Mahatma) (1955)
  • Гід (The Guide)[7] (1958);
  • Продавець солодощів (The Vendor of Sweets) (1967);
  • Під баньяном (Under the Banyan Tree) (1985)
  • Мої дні (My Days) (1974);
  • Пейзажі Мальгуда (1992);
  • Казки та обрані розповіді бабусі (The Grandmother's Tale and Selected Stories) (1994).

Нагороди[ред. | ред. код]

За більш ніж шістдесятирічну літературну діяльність Р. К. Нараян здобув безліч нагород.

  • Першою його великою нагородою була премія Академії літератури Індії в 1958 році;
  • Наступною нагородою була премія за найкращий сценарій для художнього фільму;
  • Орден Падма Бхушан (Padma Bhushan) (1964) – третя за значенням цивільна нагорода Республіки Індії — була присвоєна Нарайяну за досягнення в області культури;
  • У 1980 році Нараян був нагороджений медаллю Бенсона (A. C. Benson) британського Королівського товариства літератури;
  • У 1982 році Нараян був обраний почесним членом Американської академії мистецтв і літератури;
  • Нараян декілька разів був номінований на Нобелівську премію в галузі літератури;
  • Визнанням Нарайяна заслуг в галузі літератури було також присвоєння йому почесних докторських ступенів університетів Лідса (1967), Майсура (1976) і Делі (1973) та обрання у верхню палату індійського парламенту на термін шість років, починаючи з 1989 року;
  • За рік до своєї смерті, в 2000[8] році, він був удостоєний високої нагороди Індії Падма Вібхушан (Padma Vibhushan).

Відомі родичі[ред. | ред. код]

Брат: Р. К. Лаксман — художник-карикатурист, ілюстратор

Примітки[ред. | ред. код]

  1. У цієї особи тамільське ім'я, де «Разіпурам» - назва села народження; «Крішнасвамі» - ім'я батька, а «Нараян» - особисте ім'я.
  2. До 1996 року — Мадрас).
  3. Тут і дальше дані з автобіографічного роману Нараяна «Мої роки».
  4. Через п'ять років після написання, в 1935-му.
  5. а б Шибі
  6. В США роман вийшов під назвою «Друкар із Мальгуда» (The Printer of Malgudi).
  7. За визнанням критиків – найкращий твір Нараяна.
  8. Офіційно в січні 2001 року.

Джерела[ред. | ред. код]