Санторині

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


Санторині
грец. Σαντορίνη
Oia Santorini Greece.jpg

Ія
Santorini topo.jpg
Географія
36°25′00″ пн. ш. 25°26′00″ сх. д. / 36.41667° пн. ш. 25.43333° сх. д. / 36.41667; 25.43333Координати: 36°25′00″ пн. ш. 25°26′00″ сх. д. / 36.41667° пн. ш. 25.43333° сх. д. / 36.41667; 25.43333
Місце знаходження Середземне море
Площа 73 км²  
Країна
Греція Греція
Адм. одиниця Південні Егейські острови
Населення 13 ,402 тис. осіб (2001)
Веб-сайт www.thira.gr
Санторині (Греція)
Санторині
Санторині

CMNS: Санторині на Вікісховищі

Санторині, або Санторин (грец. Σαντορίνη) — невелика група островів вулканічного походження у вигляді кільця в Егейському морі. Входить в архіпелаг Кіклади. Головний острів — Тера (інакше — Тіра, Фера, Фіра), також називається по імені всієї групи островів — Санторині (Санторин). Площа становить 76 км², протяжність берегової лінії — 70 км. Також у групу входять острови: Тирасія, Палеа-Камені та Неа-Камені.

Історія[ред.ред. код]

Найдавніші мешканці Санторині оселилися тут близько 3000 р. до н. е. Вплив Мінойського Криту було встановлено під час розкопок на Акротирі, коли з-під великого шару вулканічного попелу з'явилось ціле поселення дво- та триповерхових будинків, прикрашених фресками, що нагадують настінний живопис мінойських палаців.

У цей період острів, мабуть, називався Стронгіла (Круглий) за свою форму, оскільки вулкан на той час ще не почав своєї руйнівної дії. Вулкан знаходиться на стику двох тектонічних плит — Африканської та Євразійської, що власне призвело до виникнення вулканічних островів у цих областях і численних вивержень, у тому числі й на Стронгілі.

Катастрофічне виверження[ред.ред. код]

Близько 1627 (±1 рік) року до н. е.[2] (за іншими даними — 1450 р. до н.е.[3]) відбулося катастрофічне виверження вулкана в центрі острова. Катастрофа супроводжувалася потужними землетрусами. Від древньої Стронгіли залишився тільки видимий нині півмісяць зі скелею 300-метрової висоти в західній частині і пологими пляжами у східній. Під час вибуху було викинуто близько 40 км3 породи (це удвічі більше, ніж під час виверження вулкана Кракатау 1883 року). За іншими даними, в повітря злетіло 80 км3 гірської породи.[4] Індекс вулканічної експлозивності (VEI) оцінюється у 6 балів[5]. Висота газово-попільної колони плініанського виверження сягала середини стратосфери 38—39 км. Вибух вулкана Санторіні за потужністю дорівнював вибухові приблизно 200 тис. атомних бомб, скинутих на Хіросіму.[4] У результаті виникла кальдера діаметром 14 км і площею понад 80 км². Глибина моря в улоговині між островами сягає 400 м. Товща вулканічної тефри становить від 30 до 60 м біля підніжжя вулкана, а в радіусі 30 км вона сягає 5 м. Сліди санторінського попелу знайдено на острові Крит, у прибережних зонах Північної Африки (дельта Нілу) і Малої Азії.

У результаті утворення кальдери величезна хвиля цунамі, висотою до 200 м (за іншими даними — до 260 м[4]) накрила північне узбережжя Криту. Наслідком виверження та цунамі став початок занепаду Мінойської цивілізації (розкопки на о. Крит довели, що мінойська цивілізація існувала ще століття після виверження вулкана, оскільки деяка кількість будов мінойської культури лежить над шаром вулканічного попелу).

Деякі наукові дослідження намагаються довести, нібито затонулий острів був так довго розшукуваною Атлантидою[6][7][8].

Географія[ред.ред. код]

Населення острова становить бл. 13 402 мешканців (2001).[9] Столиця острова знаходиться в місті Фіра, з населенням близько 1500 мешканців.

Великі населені пункти:

  • Ія
  • Фінікія
  • Афінос
  • Камарі

Визначні місця[ред.ред. код]

  • Залишки міста мінойської епохи на мисі Акротирі
  • Монастир Іллі Пророка (Профітіс Іліас)
  • Жіночий монастир Святого Миколая (Агіос Ніколаос)

Транспорт[ред.ред. код]

Зв'язок з Санторині: літак з Афін, Міконоса, Родоса та Крита на Національний аеропорт Санторині, пором з Пірея, Кіклад та Крита. Влітку з Пірея та Іракліона (Крит) курсують швидкісні катамарани. Порт і місто Фіра з'єднує канатна дорога.

Галерея[ред.ред. код]

Панорама[ред.ред. код]

Панорамний вид на кальдеру з Емеровіглі

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ця сторінка має Властивість Вікіданих P910: основна категорія теми сторінки із значенням "Category:Santorini", але не має назви українською мовою, яку треба додати за посиланням d:Special:SetLabelDescriptionAliases/Q7571134/uk. Це повідомлення можна вимкнути задавши параметр |mcat=- в картці.
  2. «Огляд і оцінка доказів дати виверження Тери» / під ред. Харді Д. A. та Ренфрю A. К. Тера і Егейський світ ІІІ: Матеріали третього міжнародного конгресу, Санторіні, Греція, 3-9 вересня 1989.Том. III «Хронологія» від-во (London: The Thera Foundation 1990) С.13-18 (англ.)
  3. НА ПОДСТУПАХ К МИНОЙСКОЙ КУЛЬТУРЕ. Минойцы. Вулкан Санторин (рос.)
  4. а б в Георгій Скарлато. Захоплююча географія. Навчальний посібник. — К.: Альтерпрес, 1998. — 414 с., іл. ISBN 966-542-036-4
  5. Мінойське виверження 1645 року до н. е.
  6. Santorini Eruption (~1630 BC) and the legend of Atlantis (англ.)
  7. en:Location hypotheses of Atlantis
  8. http://news.nationalgeographic.com/news/2006/08/060823-thera-volcano.html
  9. http://www.statistics.gr/

Посилання[ред.ред. код]


Греція Це незавершена стаття з географії Греції.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.