Секунд-поручик

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Секунд-поручник)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Секунд-пору́чик — молодше (обер-) офіцерське військове звання (чин) в артилерії Російської імперії в XVIII столітті (1703—1796).

Відносився до XIII класу за Табелі про ранги. Відповідав чину підпоручника у піхоті.

Приставка «секунд» (від лат. secundus — другий) до іншого слова означає «другий» чи «підлеглий». Тобто секунд — поручник, це «другий поручник».

Історія[ред. | ред. код]

Обер-офіцерський артилерійський чин (звання) в російській імперській армії, введений в Московії царем Петром Олексійовичем в 1703 р.

У 1722 році увійшов до Табеля про ранги Російської імперії. Відносився до XIII класу в артилерії. Артилерійський секунд-поручник, відповідав піхотному підпоручнику та цивільному чину кабінетського реєстратора.

Чин було замінено на піхотний аналог.

Молодше звання
Штик-юнкер
Російська імперія
Артилерія
Секунд-поручник
Старше звання
Поручник

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Мурашев Г.О. Титули, чини, нагороди. 3-є видання—СПб.: ТОВ "Видавництво «Полігон», 2003. — 347[5]с.іл. 16 стор. Кол.іл. (Історична бібліотека) —ISBN 5-89173-148-7
  • Шепелев Л. Е. Военные чины // Шепелев Л. Е. Титулы, мундиры, ордена в Российской империи. — М.: Наука, 1991. — С. 88.
  • Военный энциклопедический словарь/Гл. глав. ред. Ком. С. Ф. Ахромеев — М.: Военное издательство Министерства Обороны СССР, 1986—863 с. (с 30 ил.) — ББК 68я2 В63 (рос.)
  • Ганичев П. П. Воинские звания — М.: ДТСААФ, 1989. — 164с. — ISBN 5-7030-0073-4 (рос.)