Молитовний будинок рубачів кошерного м'яса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Молитовний будинок рубачів кошерного м'яса
Вид молитовного будинку з боку вул. Л. Шмідта
Вид молитовного будинку з боку вул. Л. Шмідта
46°28′17″ пн. ш. 30°44′32″ сх. д. / 46.4714250° пн. ш. 30.7424556° сх. д. / 46.4714250; 30.7424556Координати: 46°28′17″ пн. ш. 30°44′32″ сх. д. / 46.4714250° пн. ш. 30.7424556° сх. д. / 46.4714250; 30.7424556
Країна Україна Україна
Місто Одеса
Адреса вул. Мала Арнаутська, 46а (на розі із вул. Лейтенанта Шмідта)
Конфесія Реформістський іудаїзм
Тип будівлі молитовний будинок
Стиль орієнталізм
Будівництво 1909 —??? роки
Статус  Пам'ятка культурної спадщини України
Стан недіюча

Молитовний будинок рубачів кошерного м'яса. Карта розташування: Україна
Молитовний будинок рубачів кошерного м'яса
Молитовний будинок рубачів кошерного м'яса
Молитовний будинок рубачів кошерного м'яса (Україна)
Молитовний будинок рубачів кошерного м'яса у Вікісховищі?

Молитовний будинок рубачів кошерного м'яса — пам'ятка культурної спадщини України, розташована за адресою вул. Мала Арнаутська, 46а (на розі із вул. Лейтенанта Шмідта). Наразі не функціонує як молитовний будинок. Будівля використовується єврейським товариством «Мигдаль».

Історія[ред. | ред. код]

Молитовний будинок рубачів кошерного м'яса існувала в Одесі ще у першій половині XIX століття. Товариство рубачів кошерного м'яса було одним із найстаріших у місті, являючись тодішнім аналогом сучасних профспілок. На початку 20-го століття громада вирішила звести нову будівлю молитовного будинку. Проект будинку було затверджено у квітні 1909 року[1]. Автор проекту достовірно не відомий, тому що архівна справа втрачена, але є припущення що автором був відомий на той час одеський архітектор Семен Ландесман.

На початку 1930-х років молитовний будинок був закритий. Його останній староста — Герш-Лейб Веприк — загинув в часи голокосту. одразу після закінчення війни у будівлі розмістився гурток парашутного спорту, але згодом будівля була відібрана КДБ.

Повернення єврейській громаді будівлі молитовного будинку відбулося після набуття Україною незалежності, у 1991 році. Співробітники КДБ терміново евакуювалися із будівлі, ліквідуючи усі засоби прослуховування ы таким чином пошкодили будівлю.

На даний момент у будівлі молитовного будинку розміщується Міжнародний єврейський громадський центр "Мигдаль", а також Одеське товариство єврейської культури і Одеська асоціація колишніх в'язнів концтаборів.

Архітектура[ред. | ред. код]

Молитовний будинок розташований на розі вулиць, вівтарною частиною направлений вулицю Лейтенанта Шмідта. Із боку вул. Малої Арнаутської до будівлі приникає великий двір із парканом і брамою. Вхід добудинку з заходу, на подвір'ї ділянки.

Архітектура молитовного будинку є подібною до західноєвропейських синагог. Це суттєвих розмірів будівля із вапняку із декором з червоної цегли. Будівля являє собою двоповерховий паралелепіпед середніх розмірів, із 8 вікнами із фасадного боку і 5 — із вівтарного. Фасади будівлі виконані у стилі орієнталізму.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]