Хоральна синагога (Дрогобич)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дрогобицька хоральна синагога
Drohobych Great Synagogue DSCN3642.JPG

Хоральна синагога в процесі відновлення, листопад 2014 року
49°21′12″ пн. ш. 23°30′40″ сх. д. / 49.3534028° пн. ш. 23.511306° сх. д. / 49.3534028; 23.511306Координати: 49°21′12″ пн. ш. 23°30′40″ сх. д. / 49.3534028° пн. ш. 23.511306° сх. д. / 49.3534028; 23.511306
Тип споруди втрачена споруда
Розташування Україна,Дрогобич
Початок будівництва 1842
Кінець будівництва 1865
Архітектурний стиль Віденська сецесія[1]
Належність Юдаїзм
Адреса вулиця Пилипа Орлика, 6
Хоральна синагога (Дрогобич) is located in Україна
Хоральна синагога (Дрогобич)
Хоральна синагога (Дрогобич) (Україна)
CMNS: Хоральна синагога на Вікісховищі

Хора́льна синаго́га — пам'ятка архітектури і культури в місті Дрогобичі (Україна), знаходиться на вулиці П. Орлика, одна серед восьми існуючих будівель з сімнадцяти (за іншими даними — двадцяти[2]) синагог Дрогобича, які були в місті в період між Першою та Другою світовими війнами.

Передісторія[ред.ред. код]

Комплекс споруд Дрогобицького солеварного заводу, що утворився на місці колишніх соляних копалень. Дрогобич, вул. Солоний Ставок, 27

Перша згадка про наявність у місті Дрогобичі євреїв пов'язана з діяльністю Вовчка — утримувача дрогобицьких соляних копалень та, одночасно, довіреної особи польського короля Владислава Ягелло і датована роком 1404-м. Власне видобуток солі та її продаж привабили до міста та його околиць заможних єврейських торговців, котрі заселили прилеглі до копалень території[3][2].

У XV-XVI століттях кількість євреїв, що проживала поблизу Соляного озера й на межі тогочасних сіл Зварич й Завіжна (на даний момент вулиці Зварицька та Завіжна в межах сучасного Дрогобича) поступово зростала. Вони почали займатись виготовленням та продажем спиртних напоїв («пропінацією»), варінням пива, «шинкуванням» (додаванням міцності) меду, чим порушували монополію костелу й міського магістрату на цей вид діяльності[4] і змусили останніх подати скаргу на євреїв у королівський суд[5][2]. У 1578 році польський король Стефан Баторій надав Дрогобичу привілей, так званий «De non tolerandis Judaies» — заборону на проживання євреїв в межах міста[6][2], а прибулим до Дрогобича євреям не дозволялося перебувати в місті більше трьох днів і займатися торгівлею в поза ярмаркові дні[7]. Наразі відсутні архівні документи, котрі б свідчили про наявність представників єврейської громади в Дрогобичі в період між 1578 та 1616 роком[2].

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Документальний фільм Юрія Гащака "Дрогобицька Хоральна синагога", 2012 рік. Фільм представлений на українській мові з англійськими субтитрами.

У 1616 році польським королем Владиславом IV Вазою надано привілей, у 1634 році підтверджений дрогобицьким старостою та королівським підскарбієм Яном (Іваном) Даниловичем. Згідно з цим привілеєм, євреям у передмісті Дрогобича надавалась неродюча[7] земельна ділянка розміром 30 моргів, тобто 1 лан (близько 18 гектарів) для будівництва власного житла та синагоги[8]. Так виник єврейський квартал, котрий отримав назву «Лан». Збудовані синагога та квартал «Лан» були знищені у 1648 році під час штурму міста козацькими загонами під проводом Богдана Хмельницького, на що місцеві євреї Арон Гошкович та Лев Аронович у вересні наступного 1649 року подали скаргу до Львівського міського суду[9][2]. У 1711 році община отримала дозвіл на реставрацію синагоги, яка, проте, в 1713 році згоріла разом з «Ланом» під час пожежі[10]. У 1726 році євреї отримали дозвіл на будівництво нової синагоги на тому ж місці при умові, що нова не буде вища та більша за попередню[11][2]. У 1743 році синагогу перебудовано на кам'яну та обладнано галереї для жінок[12][2]. Будівля синагоги була витягнута в плані в напрямку з заходу на схід (23,7х12,4 м), а товщина стін досягала 2,5 м. Ця синагога, єдина на той момент на «Лані» кам'яна будівля, служила притулком і захистом для євреїв та однією з архітектурних домінант Дрогобича до того часу, поки на сусідній ділянці зліва від неї у 1842-1865 роках не було побудовано монументальне приміщення великої хоральної синагоги[2]. Після цього вона була перетворена на бейс-мідраш, а після Другої світової війни фрагменти її руїн були вбудовані в будівлю хлібозаводу[2].

Будівництво[ред.ред. код]

Хоральна синагога до початку відновлення, жовтень 2007 року
Хоральна синагога в травні 2012 року.
Хоральна синагога в вересні 2013 року.
Хоральна синагога в процесі відновлення. Проектна документація.
Хоральна синагога в процесі відновлення, серпень 2014 року

Ініціатором будівництва хоральної синагоги виступила місцева юдейська община, на чолі якої з 1849 року виступав хасидський цадик Лейзер-Нісан Тейтельбаум (Rаbbi Eliezer Nissen Teitboim, 1786–1853[13])[14][2]. Дрогобицьку хоральну синагогу зводили протягом 23 років, починаючи з 1842-го по 1865-й рік, у єврейському передмісті Дрогобича — Лан. На той момент дрогобицька хоральна синагога була однією з найбільших синагог на території всієї Європи та найбільшою на Західній Україні[2][15]. За основу у зовнішньому оздобленні взято аналогічну синагогу, збудовану у німецькому місті Касселі (1830 р.), використавши для зображення на фасаді такі самі романські архітектурні пояси[16], притаманні для німецького стилю рундбоґен[17]. Єврейську синагогу, збудовану у місті Касселі, зруйнували нацисти й її зараз можна побачити тільки на світлинах, а дрогобицька хоральна синагога знаходиться у стані реконструкції[17].

Історія[ред.ред. код]

У часи Другої світової війни приміщення синагоги слугувало конюшнею[7].

Після завершення Другої світової війни у ній розмістився склад тканин, відтак склад солі, згодом меблева крамниця, а в прибудовах знаходились продуктові склади[7].

Наприкінці 80-х — початку 90-х років 20-го століття будівлю було повернуто Дрогобицькій іудейській громаді. Незважаючи не це, вона була розграбована й двічі підпалена[7][17]. Будівля знаходилася в руїнах, існували проекти її реконструкції.

За підрахунками фахівців, на відновлення будівлі потрібно щонайменше півмільйона доларів США. Єврейська община України взялася за відновлення пам'ятки. Розпочали будівельники, як і годиться, з ремонту даху, аби врятувати все те, що ще залишилося. Однак Федерація єврейських общин України (хасиди) не спромоглися знайти належні кошти.

Згодом єврейська громада Дрогобича відшукала меценатів, які виділили гроші на укріплення стін приміщення. З листопада 2013 року продовжено ремонтні роботи, триває оновлення й зміцнення фасаду. Й, мабуть, угоду про оренду приміщення ФЄУ буде розірвано.

Сучасність[ред.ред. код]

На сучасному етапі своєї історії приміщення дрогобицької хоральної синагоги використовується як своєрідний майданчик для мистецьких виставок і проектів[1], зокрема в ній у рамках фестивалю «Шульцфест» 4 рази проходили виставки акварелі члена Асоціації польских художників, випускника Університету Марії Кюрі-Склодовської у Любліні (1991) Бартоломея Міхаловського (2008 — «Назад», 2010 — «Місто… через 10 років Казімєж у Дрогобичі», 2012 — «Дорога», 2014 — «Весна»)[18].

Цікаво знати[ред.ред. код]

Історики дослідили, що найбільшу синагогу Східної Галичини свого часу малював видатний польсько-єврейський художник, «єврейський Рембрандт» (ХІХ ст.), учень Яна Алойзи Матейка, однокласник і друг Івана Франка уродженець Дрогобича Маврицій Готтліб[19]. Дрогобицька хоральна синагога зображена в його картині «Синагога в Йом кіпур»[17].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Цинамоновий Дрогобич
  2. а б в г д е ж и к л м н Иосиф Гельстон Архитектурные особенности синагог Дрогобыча
  3. M. Horn, Zydzi na Rusi Czerwonej XVI–XVII wieku, Warszawa, 1975. ст. 15. (пол.)
  4. M. Mscywuiewski, Krolewskie wolne miasto Drohobycz, Lwow — Drohobycz, 1929, ст. 23; F. Gatkewicz, Archiwum m. Drohobycza, Drohobycz, 1907, ст. 225.
  5. F. Gatkewicz, Archiwum m. Drohobycza, ст. 122
  6. M. Horn, Zydzi na Rusi Czerwonej XVI–XVII wieku, ст. 38 (пол.)
  7. а б в г д У Дрогобичі ремонтують синагогу, Трускавецький вісник, 22.10.2014
  8. L. Wikler, Z dziejow Zydow w Drohobyczu, ст. 60
  9. Центральний державний історичний архів України у Львові (ЦДІАУ, Львів, ф. 9, оп. 1, сп. 399, ст. 961–964)
  10. L. Wikler, «Z dziejow Zydow w Drohobyczu», ст. 47
  11. L. Wikler, «Z dziejow Zydow w Drohobyczu», ст. 48
  12. M. Mscywuiewski, «Krolewskie wolne miasto Drohobycz», ст. 24 (пол.)
  13. Дрогобыч | Еврейское наследие Украины | Синагога на Подвалье
  14. M. Mscywuiewski, Krolewskie wolne miasto Drohobycz, ст. 24.
  15. Хоральна синагога (1865)
  16. С. Кравцов, «Синагоги Захiдної України, стан i проблеми вивчення»// «Вiсник Iнституту Укрзахiдпроектреставрацiя», № 2, Львiв, 1994, с. 14.
  17. а б в г Триває оновлення найбільшої божниці Східної Галичини
  18. Шульцфест — 2014. Нотатки з фестивалю.
  19. У Дрогобичі реставрують найбільшу синагогу Східної Галичини

Посилання[ред.ред. код]


Релігія Це незавершена стаття про релігію.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.