Харківська хоральна синагога

Харківська хоральна синагога
	Вигляд з вулиця Пушкінської
	49°59′32″ пн. ш. 36°14′05″ сх. д. / 49.9924389° пн. ш. 36.2348639° сх. д.Координати: 49°59′32″ пн. ш. 36°14′05″ сх. д. / 49.9924389° пн. ш. 36.2348639° сх. д.
Тип споруди	синагога
Розташування	Україна, м. Харків
Архітектор	Яків Гевірц, Валентин Фельдман, М. Ф. Піскунов
Початок будівництва	1912
Кінець будівництва	1913
Стиль	Неоготика, мавританський
Належність	Юдаїзм, Хасидизм (з кінця 1990-их)
Адреса	вул. Пушкінська, 12. ; Сайт громади.
Вебсайт	jewishkharkov.org
	Харківська хоральна синагога (Україна)
	Харківська хоральна синагога у Вікісховищі

Хора́льна синаго́га (єврейська назва — Бейт Менахем) — центральна синагога й архітектурна пам'ятка в Харкові, споруджена в 1912-1913 роках на вулиці Німецькій (зараз Пушкінська).

Історія[ред. | ред. код]

На місці синагоги в класичному особняку кінця XVIII ст. в 1867-1910 розташовувався молитовний будинок. Конкурс нової синагоги був організований Імператорським Санкт-Петербурзьким товариством архітекторів. Першу премію отримав проект петербурзького архітектора Якова Гевірца, він був опублікований в журналі «Зодчий» у 1909.

Будівля відсунута углиб ділянки з тієї причини, що необхідно було відміряти відстань в 100 сажнів (213 метрів) від православного Миколаївського собору, що розташовувався на однойменній площі (нині Майдан Конституції). Керував будівництвом харківський архітектор М. Ф. Піскунов.

Синагога закрита в 1923 «на прохання єврейських трудящих». У ній розмістився «Єврейський робочий клуб імені Третього Інтернаціоналу», з 1941 — дитячий кінотеатр.

У 1945 в синагозі поновлюється діяльність єврейської громади, однак в 1949 її закривають і до осені 1991 в будівлі знаходилося «Добровільне спортивне товариство (ДСО) Спартак».

В 1990 будівлю передано єврейській громаді міста. З Ізраїлю був обраний рабин, відкрилася єврейська бібліотека, проводились культурні заходи, в будівлі зроблений ремонт, демонтовані спортивні зали.

У міру посилення руху хасидів в 1992-1995 виник принциповий конфлікт між хасидами і головою реформістської громади Едуардом Ходосом, який привів до переходу синагоги під контроль хасидизму. Після пожежі 1998 будівля відремонтована і відкрита в 2003. Автор проекту реставрації — харківський архітектор В. Е. Новгородов●.

Вигляд з Подолу у 2008
Центральний вхід і зірка Давида на огорожі
Оновлений фасад Хоральної синагоги

Архітектура[ред. | ред. код]

Дизайн будівлі описується як поєднання романо-готичних^[en], неоготичних та неомавританських (ісламських) стилів архітектури, які архітектурне товариство Харкова бачить як таке, що «нагадує величезні стіни стародавньої Палестини»^[1].

Будівля заввишки 42 м заввишки і 50 метрів завдовжки, загальною площею 2067 квадратних метрів. На відміну від інших будівель у кварталі, вона розташована із заглибленням від «червоної лінії» вулиці, щоб відповідати місцевим законам, що вимагають певної відстані поміж церквами та іншими обрядовими будівлями міста^[2].

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Харківська хоральна синагога — претендує на статус найбільшої в Україні та СНД, й другої за величиною в Європі після будапештської. Висота купола 42 м, залу 30 м, даху 25 м, довжина бічного фасаду 50 м, загальна площа 2 067 м². Сховище сувоїв синагоги має висоту 9 м. У залі площею 450 м² можуть розміститися 800—1000 осіб.
У провулку Кравцова, 15 з 1957 року по теперішній час знаходиться планетарій, другий за можливостями планетарій в Україні. Спочатку тут була синагога Литвяків, побудована в 1910-х роках і «добровільно» передана під клуб єврейською громадою Харкова в 1930-х. Під час війни будівля була напівзруйнована, 14 років простояла порожньою і в 1957 було добудована спеціально для планетарію.
Відомо про існування 5 синагог (великих громад) та десятках молільник домів у Харкові до перевороту 1917 року.

Кутовий штамп рабина Харкова, 1903
печатка харківського рабина, 1903

Див. також[ред. | ред. код]

Харківська хоральна синагога у сестринських Вікіпроектах
	Портал «Харків»
	Портал «Архітектура»
	Портал «Юдаїзм»
	Портал «Караїми України»
	Проект «Харків»
	Харківська хоральна синагога у Вікісховищі^?

Джерела[ред. | ред. код]

«В городе. Харьков» № 2 «Харьков туристический. 100 мест, которые нужно увидеть». — Харків : «Тєлєнєдєля-Харків», 2011. — С. 55. — 10 000 прим.(рос.)
Парамонов Андрій Федорович. Харків. Харківська область.Шляхами Слобідської України. Путівник. — Харків : Біблекс, 2008. — С. 60-61. — ISBN 978-966-2950-20-5.(рос.)
С. Посохов, О. Денисенко. Харьков: Путеводитель. — 2-ге. — Харків : Золоті Сторінки, 2008. — С. 68. — 2 000 прим. — ISBN 978-966-400-087-8.(рос.)
Дьяченко Н.Т. Улицы и площади Харькова. Очерк. — 4-те, виправлене і доповнене. — Харків : Прапор, 1977. — С. 152. — 50 000 прим.(рос.)
сост. А.Ю. Лейбфрейд, В.А. Реусов, А.А, Тиц. Харьков: Архитектура, памятники, новостройки. Путеводитель. — Харків : Прапор, 1985. — С. 71. — 10 000 прим.(рос.)
Авторський колектив під керівництвом А.П. Голікова. Харьков. Краткая справочная книга. — Харків : Прапор, 1976. — С. 208. — 50 000 прим.(рос.)

Примітки[ред. | ред. код]

↑ The History Of The Kharkiv Choral Synagogue. Kharkov Synagogue. Процитовано 2012-11-10.
↑ Michal Lando. The Kharkov camp question. Jerusalem Post. Процитовано 2012-11-10.

Посилання[ред. | ред. код]

Офіційна сторінка(рос.)
Сторінка синагоги на SkyscraperPage(англ.)
Відзначення свята Хануки у 2007 році (відео)(англ.)

Це незавершена стаття про синагогу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] The History Of The Kharkiv Choral Synagogue. Kharkov Synagogue. Процитовано 2012-11-10.

[2] Michal Lando. The Kharkov camp question. Jerusalem Post. Процитовано 2012-11-10.

[1]

[2]