Брити

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Барельєф з пісковика - бритська жінка, початок І тис. н.е.
Народи острова Британія до англо-сакського завоювання. початок І тис. н.е.Червоним - брити, синім - пікти, зеленим - гойдели (скотти).

.

Міграція бритів після англо-сакського завоювання у VI столітті.
Бритська чаша "Мурландський Пан" знайдена у Стаффордширі.
Племена бритів у І ст. до н.е.

Брити (англ. Britons, Brythons) — кельтські племена, які з 1-го тисячоліття до н. е. населяли Англію і від яких походить одна з її назв — Британія. З середини 5 до початку 7 ст. брити були підкорені англосаксами. Лише в Уельсі і Шотландії брити зберігали незалежність до норманського завоювання. Частина бритів переселилась на материк (півострів Бретань у Франції).

Брити були давнім кельтським народом, котрі прийшли з теренів Вірменії[1] та пізніше населяли нинішній острів Великобританія. Жили вони на цьому острові починаючи з залізної доби переселившись з материка і завоювавши якісь невідомі до індоєвропейські народи. Жили на острові в до римський, римський (романський) та построманський періоди до англо-сакського завоювання Британії. Розмовляли мовою, що нині називається загальна бритська (Common Brittonic).

Найбільш ранні свідчення про існування бритів та їх мови в історичних джерелах відноситься до залізної доби. Після римського завоювання Британії в І столітті н.е., на острові Британія виникла романо-бритська культура і вульгарна латинь співіснувала з бритською мовою. Під час і після римської епохи, брити жили по всій Великобританії на південь від затоки Ферт-оф-Форт - крім півночі острова - нинішньої гірської Шотландії, де жили пікти та гойдали (скотти). Їхні стосунки з піктами, який жили на північ від Ферт-оф-Форт, є предметом широкого обговорення, хоча більшість учених визнають, що пікти розмовляли мовою пов'язаною із загальною бритською. Хоча існує і альтернативна думка, згідно якої брити це нащадки кельтських переселенців з материка, що асимілювали залишки місцевого автохтонного до індоєвропейського населення, а пікти це до індоєвропейський народ Британських островів, що включив в себе окремі кельтські елементи.

З початком англо-саксонського завоювання Британії в 5-му столітті, бритська мова і культура була витіснена англо-саксськими, але частина мовних елементів і елементів культури ввійшли до англосакської мови та культури. Ступінь, в якій ці культурні і мовні впливи простежувались серед населення Британії досі викликає дискусії. Протягом цього періоду деякі британці мігрували до континентальної Європи і утволрили значні поселення в Бретані (тепер частина Франції), а також Брітонії (Britonia) в сучасній Галіції, Іспанія. До ХІ століття, інші залишки кельтомовних бриттів розділилися на окремі групи: валлійська в Уельсі, корнуольська в графстві Корнуолл, бретонці в Бретані, і народ Хен Огледд (брит. - Hen Ogledd) ("Старі Норди") в південній Шотландії та північній Англії. Загальна бритська мова перетворилася на валійську, кембрійську, корн уельську та бретонську мови з яких до нашого часу збереглися валійська та бретонська мови, інші зникли - стали мертвими мовами.

Походження назви[ред.ред. код]

Найдавніша згадка про жителів острова Британія це записи плавання Піфея - грецького географа, мандрівника, що здійснив розвідку-подорож на північ Європи, навколо Британських островів десь між 330 і 320 роками до н.е. Хоча жоден з його власних творів не зберігся, історики та письменники Римської імперії зробили багато посилань на них. Піфей називає острови ἁι Βρεττανιαι (Хай Бреттаніай) - назва потім була перекладена як Британія - Brittanic, і народи цих островів назвали Преттаніке - Prettanike, Преттаной - Πρεττανοί (Prettanoi), Прітені - Priteni, Прітані - Pritani або Претані - Pretani. До складу групи цих островів входили Ірландія, яку називали Іерне - Ierne (або Інсула Сакра "священний острів", як греки інтерпретувати його назву) або Гібернія - Hiberni, острів Британія ще називали в ті часи Алба, Альба, Альбіон - Albionum. Походження терміну Прітані - Pritani дискутується, можливо, походить від кельтського Пітеас - Pytheas - так материкові кельти - гали називали жителів островів. Інша версія походження назви прітені - від слова грецького слова пікті - «розмальовані». У ті часи жителі островів мали звичай наносити на тіло малюнок фарбою.

Англо-саксонські хроніки, які були складені за наказом короля Альфреда Великого біля 890 року, а потім були переписані безіменними книжниками ХІІ століття, починається з фрази: "Острів Британія 800 миль завдовжки і 200 миль в ширину, і є на острові п'ять країн: Англійська, Валлійська (або Британська), Шотландська, Піктська та Латинська. Перші мешканці британці переселились з Вірменії, і були першим населенням Британії». ("Вірменія", можливо, помилкове транскрипція Арморіки, область на північному заході Галлії. Можливо, це просто церковна цензура - необхідність посилатися на Ноя та всесвітній потоп.)

Латинська назва острова на початку періоду Римської імперії була Брітанні - Britanni або Бріттанні - Brittanni, після римського завоювання в 43 р н.е.

Мова бритів[ред.ред. код]

Брити говорили мовою острівних кельтів, що отримала назву загальна бритська. Бритська мова в давні часи була поширена виключно на острові Великобританія. Відповідно до ранньої середньовічної історичної традиції, таких джерел, як «Максен Вледіг» (Macsen Wledig), після падіння Римської імперії брити переселялись на півостів Арморіка з Британії. Внаслідок цього півострів отримав назву Бретань. На самому острові Британія бритська мова трансформувалася в сучасну валійську мову та зниклі коруельську, кембрійську, стару нордську мови. Ці мови належать до так званих Р-кельтських мов, тоді як ірландська і шотландська (гельська) мови належать до Q-кельтських мов. Вважається, що Q-кельські мови більш стародавні, а Р-кельтські мови прошли етапи тривалої еволюції, змін і трансформації.

Бритська мова виникла з занальної кельтської мови, що в свою чергу виникла з протокельської. Острівна ізоляція бритів сприяла відокремленню бритської мови від загально кельтської. Пізніше виникли діалекти - західний і південно-західний. Західні діалекти сформували валійську (кимри) мосву, кембрійську мову, мову Хен Огледд - «Старих Нордів». Південно-західні діалекти перетворилися в коруольську та бретонську мову. Валійська та бретонська мови збереглися до сьогодні, камбрійська зникла в ХІІ столітті, корн уельська зникла в ХІХ столітті.

Археологічні артефакти та мистецтво бритів[ред.ред. код]

Теорії про розвиток культури залізної доби Британії культури сильно змінилися в ХХ столітті і залишаються в стадії розробки. Зміни культу Британії переважно обумовлювались хвилями міграцій з континенту, хоча археологічні культури Айлесфорд-Сварлінг, Аррас з Йоркширу не пов’язують з міграціями з континенту.

Стиль кераміки Ла Тен, який вважається маркерним для кельтського мистецтва в залізну добу, на острові Британія простежується після 300 року до н.е. Стародавні британці мали культуру подібну до кельтської культури на континенті. Є істотні відмінності в художніх стилях, тому археологічну культуру Британії того часу називають "острівна Ла Тен". Відмінності проявляються переважно в металообробці. Це чітко простежувалось ще за 100 років до римського завоювання.

Особливості культури бритів ідентифікують в деяких артефактах з римського періоду, таких як стаффордширський келих «Мурландський Пан».

Територія[ред.ред. код]

Протягом досить тривалого часу брити населяли виключно остів Великобританія на північ до перешийку Клайд-Форт. На північ від цього перешийку жили пікти та скотти. Щодо походження піктів і їх спорідненість з бритами є багато неясного, багато суперечливих даних і гіпотез. Є версія, що мова піктів або мова частини племен піктів споріднена з бритською мовою. Зрештою, королівство піктів було поглинуте гельським королівством Дал Ріада, а пікти асимільовані гелами - скоттами - переселенцями з Ірландії. Острів Мен був в давні часи населений бритами, але потім його заселили ірландці і асимілювали місцеве населення.

У 43 році Римська імперія почала завоювати Британію. Британські племена спочатку воювали проти римських легіонів, а в 84 році римляни остаточно завоювали Британію і нинішню південну Шотландію, але далі на північ просунутись не змогли. Від території піктів вони відгородилися валом Андріана у 122 році. У 142 році римляни спробували просунутись на північ і збудували північніше вал Антоніана, але потім змушені були відступити назад за вал Андріана. Брити перебували кілька століть під владою римських імператорів, але романізація племен бритів була незначною - брити зберегли свою мову і культуру. Римська Британія припинила своє існування у 410 році нової ери. Деякий час брити були незалежними і утворили свої королівства, але потім були завойовані англо-саксами. Деякий час брити відстоювали незалежність таких своїх королівств як Корнуол, Думнонія, Регед. Незалежні бритські королівства найдовше протрималися в Уельсі. Бритські переселенці в Арморіку та в Іспанію спробували утворити там свої державні утворення, але вони ніколи не визнавалися незалежними королівствами.

Відомі та видатні брити[ред.ред. код]

  • Король Артур (465—545) — легендарний король бритів, історики сумніваються в його історичності.
  • Амвросій Авреліан (Емріс Вледіг — Emrys Wledig) — бритський полководець.
  • Боудіка — королева племені іценів, підняла невдале повстання проти римської окупації Британії в 60 році нашої ери.
  • Боносус — римський полководець бритського походження, претендент на трон імператора в 280 р. н. е.
  • Кадваллон ап Кадфан (Cadwallon ap Cadfan) — король Гвінеда, воював проти англосаксів.
  • Каратака — лідер бритів під час війни проти римського завоювання Британії.
  • Картімадуа — королева бригантів під час і після римського вторгнення.
  • Кассівеляунус — керував обороною проти другої експедиції Юлія Цезаря в Британію в 54 році до нашої ери.
  • Конан Меріадок — легендарний засновник Бретані.
  • Когідубнус — британський вождь, пізніше став громадянином Риму і нагороджений палацом.
  • Ком — вождь племен белів та атребатів, І століття до нової ери.
  • Кунедда — король і засновник королівства Гвінед.
  • Кунобелінус — історичний король південної Британії між першим і другим римськими вторгненнями, правив з фортеці Камулодунон (сучасний Колчестер). Светоній писав про Калледа — короля бритів. Шекспір писав про Кімбеліна.
  • Граціан — бритський аристократ та узурпатор Римської імперії в 407 році.
  • Король Лот — дід святого Кентігерна, король Лотиану.
  • Майлок — єпископ Брітонії (Галіція) в VI столітті нової ери.
  • Маркус Куноморус — король Марк Корнуоллу і Бретані.
  • Святий Патрік — це християнський місіонер, хреститель Ірландії.
  • Пелагій — впливовий християнський чернець і богослов, потім єретик.
  • Прасутагус — чоловік королеви Боудіки.
  • Тогодумнус — лідер боротьби проти римського завоювання Британії.
  • Уріен — король Регеду (сучасний Ланкашир і Камбрія).
  • Вортігерн — король V століття нової ери. Запросив племена ютів в Кент.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Українська радянська енциклопедія : [у 12-ти т.] / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  • Koch, pp. 291–292.
  • Sawyer, P.H. (1998). From Roman Britain to Norman England. pp. 69–74.ISBN 0415178940.
  • Forsyth, p. 9.
  • Snyder, Christopher A. (2003). The Britons. Blackwell Publishing. ISBN 0-631-22260-X.
  • Foster (editor), R F; Donnchadh O Corrain, Professor of Irish History at University College Cork: Prehistoric and Early Christian Ireland (1 November 2001). The Oxford History of Ireland. Oxford University Press. ISBN 0-19-280202-X.
  • "The Avalon Project". Yale Law School. Retrieved 10 August 2011.
  • OED s.v. "Briton". See also Online Etymology Dictionary: Briton
  • Online Etymology Dictionary: Brythonic
  • While there have been attempts in the past to align the Pictish language with non-Celtic language, the current academic view is that it was Brittonic. See: Forsyth (1997) p37: "The only acceptable conclusion is that, from the time of our earliest historical sources, there was only one language spoken in Pictland, the most northerly reflex of Brittonic."
  • John E Pattison. Is it necessary to assume an apartheid-like social structure in early Anglo-Saxon England? Proceedings of the Royal Society B, 275(1650), 2423-2429, 2008 doi:10.1098/rspb.2008.0352
  • Pattison, John E. (2011) "Integration versus Apartheid in post-Roman Britain: a Response to Thomas et al. (2008)," Human Biology: Vol. 83: Iss. 6, Article 9. pp.715-733, 2011. Abstract available at:http://digitalcommons.wayne.edu/humbiol/vol83/iss6/9
  • Germanic invaders may not have ruled by apartheid New Scientist, 23 April 2008
  • Crummy, Philip (1997) City of Victory; the story of Colchester - Britain's first Roman town. Published by Colchester Archaeological Trust (ISBN 1 897719 04 3)
  • Forsyth, Katherine (1997). Language in Pictland (PDF). De Keltische Draak. ISBN 90-802785-5-6.
  • Koch, John T. (2006). Celtic Culture: A Historical Encyclopedia. ABC-CLIO.
  • The Anglo-Saxon Chronicle.