Карл VIII Люб'язний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карл VIII Люб'язний
фр. Charles VIII
Dei Gracia Francorum Rex
Charles VIII Ecole Francaise 16th century Musee de Conde Chantilly.jpg
Король Франції
Правління 1483-1498
Коронація 30 травня 1484
Попередник Людовик XI Розсудливий
Наступник Людовик XII Батько Народу
Біографічні дані
Релігія Римо-католицька церква
Народження 30 червня 1470(1470-06-30)
Амбуаз
Смерть 7 квітня 1498(1498-04-07) (27 років)
Амбуаз
інсульт
Поховання Абатство Сен-Дені, Париж, Королівство Франція
Дружина Анна Бретонська
Діти Шарль-Орлан, Шарль, Франсуа, Анна
Династія Валуа
Батько Людовик XI Розсудливий
Мати Шарлотта Савойська
Нагороди
Орден святого Михайла
Coat of Arms of Charles VIII of France.svg
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Карл VIII Люб'язний (фр. Charles VIII l’Affable; 30 червня 1470 — 7 квітня 1498) — король Франції з 1483 р., з династії Валуа. Успадковував престол у свого батька, Людовика XI Розсудливого, у віці тринадцяти років. Розгорнув італо-французькі війни, які характеризували першу половину XVI століття.

Дитинство і юність[ред. | ред. код]

Карл народився в Амбуазі в Королівстві Франція, ставши єдиним ви́жилим сином короля Людовіка XI Розсудливого і його другої дружини Шарлотти Савойської. Карл вступив на трон 30 серпня 1483 р., у віці 13 років. Він був слабкий здоров'ям, і, відповідно до побажань Людовіка XI, регентство було передано старшій сестрі Карла, Ганні, про яку батько казав, що це — «найменш божевільна жінка у Франції». Ганна правила країною як регент разом зі своїм чоловіком П'єром II де Бурбоном до 1491 року.

Шлюби[ред. | ред. код]

У 1482 році Людовик XI та Максиміліан I влаштували шлюб Карла VIII з Маргаритою Австрійською, дочкою імператора Священної Римської імперії Максиміліана I і Марії Бургундської. За придане до Королівства Франції переходили частина Артуа і Бургундії.

Однак у 1488 році, після невдалого падіння з коня помер герцог Бретані Франциск II, залишивши свою 11-річну старшу дочку Анну як єдину спадкоємицю. Анна, яка прагнула незалежності свого герцогства через загарбницькі амбіції Королівства Франція, влаштувала шлюб у 1490 р. між собою і Максиміліаном I, який у 1477 р. одружився з Марією Бургундською при таких же обставинах. Французи сприйняли цей шлюб як порушення договору у Верже (оскільки король не санкціював вибір нареченого), а крім того, і як відверто недружній акт — імперія в цей час була ворожа Королівству Франція. Французькі війська вторглися в герцогство і навесні 1491 р., після низки перемог війська Карла VIII і його воєначальника Ла Тремуйль, обложили Ренн, де знаходилася 14-річна правителька Бретані, яка тільки що заочно вийшла заміж; всю решту території герцогства вони вже контролювали. Цього разу її руки домагався особисто король Карл. У підсумку Анна Бретонська погодилася на заручини.

6 грудня 1491 р. в Ланже відбулося одруження Анни і Карла VIII. 15 лютого 1492 р. законність цього шлюбу була підтверджена папою Інокентієм VIII.

Вирушаючи в Ланже, щоб вийти заміж за Карла, Анна демонстративно взяла з собою з Ренна два ліжка, на знак того, що не збирається спати разом з Карлом VIII, який насильно взяв її в дружини. 8 лютого 1492 р. Анна була коронована як королева-дружина в Сен-Дені. Весь час перебувала при дворі Маргарита Австрійська, яка після заручин була відправлена ​​до свого батька.

Приєднання Бретані[ред. | ред. код]

У перші роки його царювання державою правила його старша сестра, Анна де Боже. Герцог Орлеанський, який бажав захопити владу, уклав союз із герцогом Бретонським Франциском II та іншими принцами і почав війну (що отримала назву Безумної війни). Ла Тремуйль розбив їхнє військо при Сент-Обені (1486 рік) і взяв у полон герцога Орлеанського. Герцог Бретонський мав відшкодувати військові витрати, поступитися кількома прикордонними фортецями і дати обіцянку не видавати своїх дочок заміж без згоди короля Франції.

Через кілька місяців він помер, і йому успадковувала його дочка — одинадцятирічна Анна Бретонська. Королі англійський та іспанський, а також імператор Священної Римської імперії уклали союз з метою перешкодити Карлу заволодіти Бретанью. Анна запропонувала свою руку імператору Максиміліану I, і він обвінчався з нею заочно. Але Анна Боже скликала збори богословів і юристів і вони оголосили цей шлюб недійсним. Тоді Карл став претендентом на руку герцогині Бретонською. Анна Боже зуміла залучити на свій бік бретонське дворянство і герцога Орлеанського: Ла Тремуйль з'явився в Бретань з армією, і герцогиня Анна змушена була погодитися на цей шлюб. 15 листопада 1491 року під виглядом шлюбного контракту здійснилося приєднання Бретані до Королівства Франція. Союзників, що почали з цього приводу війну, вдалося легко заспокоїти: Генріха VII — грошима, Максиміліана — поверненням Артуа, Франш-Конте і Шароле, приданого його дочки і колишньої нареченої Карла, Маргарити Австрійської, а короля Кастилії і Арагону Фердинанда II — поступкою Руссільону.

Італійські війни[ред. | ред. код]

Докладніше: Італійські війни

Потім Карл вирушив до Італії завойовувати Неаполітанське королівство, на яке мав деякі права. У серпні 1494 року Карл перейшов Альпи з численною армією і дійшов до Неаполя, не нанісши жодного удару списом, так як жителі, гноблені своїми правителями, скрізь зустрічали його із захопленням. Він коронувався, прийняв титул короля Неаполітанського, Єрусалимського та імператора Сходу і потім протягом двох місяців святкував свою перемогу. У цей час склалася нова коаліція проти Королівства Франція: папа Олександр VI, Венеція, а також колишній союзник Карла Людовіко Сфорца мали затримати французів у долині По, а Максиміліан I, Генріх VII і Фердинанд II Арагонський — почати напад на Королівство Франція. Карл призначив герцога Монпансьє віце-королем Неаполя, швидко пройшов Італію, розбив армію союзників при Форново 6 липня 1495 року і повернувся до Королівства Франція. Король Фердинанд II Арагонський за допомогою іспанців знову опанував Неаполем; герцог Монпансьє помер від чуми, і д'Обіньї привів до Королівства Франція залишки французьких гарнізонів. Італійський похід не приніс, таким чином, ніяких результатів.

Смерть[ред. | ред. код]

7 квітня 1498 року Карл помер в Амбуазі: входячи в занадто низькі двері й ударившись головою об одвірок, він дістав струс мозку.

Оскільки всі троє синів Карла та Анни Бретонської померли в дитинстві, а більш близьких родичів по чоловічій лінії не було, то, згідно з салічним законом, йому успадковував Людовик XII, герцог Орлеанський, правнук Карла V Мудрого.

Спадщина[ред. | ред. код]

Карл VIII залишив Королівство Франція в боргах і в безладді в результаті своїх нереалістичних амбіцій. Проте в результаті його правління посилилися культурні зв'язки з Італією, спонукало французьке мистецтво і літературу до розвитку. Приєднання Бретані остаточно завершило процес об'єднання основного «кельтського» масиву території Королівства Франція. Втрачені ж при цьому прикордонні землі були частково повернуті, але вже наступної династією.

Сім'я[ред. | ред. код]

Дружина[ред. | ред. код]

  • Анна I (герцогиня Бретані) (25 січня 1477(14770125)9 січня 1514) — герцогиня Бретані, графиня Нанта, Річмонду, Монфор-Л'Аморі та Етампа; дама де Гудан і де Нофль; віконтеса Ліможу (з 9 вересня 1488 по 9 січня 1514). Найпопулярніша з правителів Бретані та свого часу найбагатша жінка в Європі. Остання спадкоємиця своєї країни, силою зброї вона була змушена вступати у шлюб з правителями Франції, однак вела активну самостійну політику (особливо при другому чоловікові) з метою уникнути анексії Бретані Францією. Покровителька мистецтв та літератури. Перша в Європі принцеса, яка носила на своєму весіллі сукню білого кольору, який раніше того вважався жалобним.[1]. Була дружиною Карла з 15 листопада 1491 по 7 квітня 1498.

Діти[ред. | ред. код]

  1. Карл Орланд (11 жовтня 1492(14921011)16 грудня 1495) — єдина здорова дитина Карла і Анни. Протягом свого життя, спадкоємець французького трону і герцогства Бретань. Помер у віці трьох років від кору.
  2. Франциск (серпень 1493) — народився на сьомому місяці вагітності. Помер одразу після народження. Похований у Нотр-Дам де Клері.
  3. Дочка (березень 1494) — будучи вагітною в третій раз Анна уникала подорожі, проживаючи в замку Амбуаз, поблизу Карла Орланда. Однак в лютому 1494 вона супроводжувала короля до Ліону, де він готувався до війни в Італії. Після приїзду 15 березня Анна відвідувала усі церемонії по цьому приводу. У виснаженої королеви відбулись предчасні пологи, дитина народилась мертвою.
  4. Дочка (березень 1495) — вагітність наступила наприкінці 1494, але в березні наступного року відбулись передчасні пологи, дитина народилась мертвою[2].
  5. Карл (8 вересня2 жовтня 1496) — спадкоємець французького трону і герцогства Бретань. Прожив менше місяця. Похований в соборі Тур. Його смерть спонукала Анну відправитись в паломництво до Мулена.
  6. Франциск (липень 1497) — спадкоємець французького трону і герцогства Бретань. Прожив декілька годин. Похований в соборі Тур.
  7. Анна (20 березня 1498(14980320)) — померла через декілька годин після народження в замку Плессі-ле-Тур. Похована в соборі Тур.

Бастарди[ред. | ред. код]

  • Від невідомих:
  1. Христина[3]
  2. Франсуаза[4]
  3. Шарлотта[5]
  4. Луїза
  5. Маргарита

Карл VIII в мистецтві[ред. | ред. код]

У кіно[ред. | ред. код]

Попередник:
Людовик XI Розсудливий
Король Франції
1483-1498

{{{роки}}}
Наступник:
Людовик XII Батько Народу
Попередник:
Людовик Розсудливий
Король Єрусалиму
1483-1498
титулярний

{{{роки}}}
Наступник:
Людовик V
  1. The psychology of dress: an analysis of fashion and its motive, Elizabeth Bergner Hurlock. — Ayer Publishing, 1976, ISBN 0-405-08644-X, 9780405086441, p. 75
  2. N de Valois 1495. roglo.eu. Процитовано 19 December 2014. Шаблон:Self-published source[неякісне джерело]
  3. Шаблон:Souverain-, son père putatif, en est le parrain.
  4. Шаблон:Souverain-, son père putatif, en est le parrain.
  5. Шаблон:Souverain-, son père putatif, en est le parrain.