Дядечко Бунмі, який пам'ятає свої минулі життя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дядечко Бунмі, який пам'ятає свої минулі життя M:
ลุงบุญมีระลึกชาติ
Uncle Boonmee poster.jpg
Жанр драма, кінокомедія, фентезі
Режисер Апічатпон Вірасетакул
Продюсер Charles de Meaux[d], Lluís Miñarro i Albero[d], Апічатпон Вірасетакул і Hans W. Geißendörfer[d]
Сценарист Апічатпон Вірасетакул
У головних
ролях
Танапат Сайсаймар
Дженджира Понгпас
Сакда Каевбуаді
Оператори
  • Сайомбу Мукдеепром
  • Юконторн Мінгмонгкон
  • Чарін Пенгпаніч
Кінокомпанія
  • • Anna Sanders Films
  • • Eddie Saeta S.A.
  • • Fonds Sud Cinéma
  • • Kick the Machine
  • • Illuminations Films
  • • Match Factory
  • • Geißendörfer Film- und Fernsehproduktion
Тривалість 114 хв.
Мова тайська, французька
Країна Таїланд Таїланд
Іспанія Іспанія
Німеччина Німеччина
Велика Британія Велика Британія
Франція Франція
Нідерланди Нідерланди
Рік 2010
Дата виходу 21 травня 2010 (Канни)
26.06.2010 (Таїланд)
IMDb ID 1588895
Рейтинг IMDb: 6.6/10 stars

Золота пальмова гілка «Дядечко Бунмі, який пам'ятає свої минулі життя» (тай. ลุงบุญมีระลึกชาติ — Лунг Бунмі ралуек чат; міжнародна назва англійською — Uncle Boonmee Who Can Recall His Past Lives) — копродукційний драматично-комедійний фільм-фентезі 2010 року поставлений тайським режисером Апічатпоном Вірасетакулом. Фільм здобув Золоту пальмову гілку 63-го Каннського кінофестивалю 2010 року[1] .

Сюжет[ред.ред. код]

У центрі сюжету — історія головного героя Бунмі, який доживає останні дні свого життя, помираючи від хвороби нирок. Він вечеряє разом зі своєю родиною, і по ходу розвитку дії до нього приєднуються примара його дружини і син, що колись зник і тепер повернувся в нелюдському вигляді. Бунмі розмірковує про причини своєї хвороби, які пов'язані з його поганою кармою. Наприкінці фільму Бунмі знаходить печеру, де він народився вперше — там він хоче завершити своє нинішнє життя.[2]

У ролях[ред.ред. код]

• Танапат Сайсаймар Бунмі
• Дженджира Понгпас Єн
• Сакда Каевбуаді Тонг
• Наттхакарн Апхайвонк Хуей
• Геєрасак Калхонг син Бунмі
• Валлапа Монколпрасерт принцеса
• Канокпорн Тонгарам Рунг
• Самуд Кагасанг Яай

Знімальна група[ред.ред. код]

Історія створення[ред.ред. код]

При написанні сценарію автор фільму Апічатпон Вірасетакул спирався на історію реальної людини на ім'я Бунмі, яка колись жила в рідному місті режисера. Він стверджував, що під час медитацій міг згадати свої попередні життя. Настоятель місцевого монастиря Пхра Сріпаріяттеветі, вражений розповідями Буні, написав і опублікував у 1983 році книгу «Людина, яка могла згадати свої попередні життя». Вірасетакул узяв за основу лише саму концепцію та вигадав власний сюжет на її основі, зберігши ім'я головного героя[3]. Іншим джерелом натхнення для режисера і сценариста стали старі тайські телепередачі й комікси з простими сюжетами і надприродними елементами[4].

Фільм був знятий в тайсько-британсько-французько-німецькій копродукції за підтримки Міністерства культури Таїланду. Зйомки проходили взимку 2009—2010 року, фільм знятий на 16-міліметрову плівку, що пов'язано з обмеженістю бюджетних коштів і з бажанням режисера стилізувати стрічку під класичні тайські фільми[5].

Відгуки критиків[ред.ред. код]

Після показу на Каннському кінофестивалі фільм зібрав позитивні відгуки міжнародної преси; відзначалося, що він помітно виділяється серед інших стрічок, що склали дуже слабкий для Канн конкурс.[6][7][8] Сухдев Санду (The Daily Telegraph) писав, що «Дядечко Бунмі…» — це навіть не фільм, а цілий мінливий світ, деякі елементи якого так і залишаються для глядача невиразними і невловимими — що тільки додає фільму привабливості. Вірасетакулу, за словами Санду, вдається передати потойбічну суть місця, де відбувається дія, не вдаючись до пов'язаних зі Сходом штампів і загальних місць.[6] Джонатан Розенбаум побачив «рідкісну гідність» цього фільму в тому, що він довіряє глядачеві самостійно вибрати будь-які пояснення того, що відбувається на екрані, а це можливо завдяки опорі режисера на магічний реалізм[9]. Російський критик Андрій Плахов («Коммерсантъ») назвав фільм «Ні на що не схожою» казкою від головного відкриття світової режисури нульових років.[10] «Бездоганний фестиваль зібрав бездоганне жюрі, яке вибрало переможцем бездоганний фільм. Це могло б зійти за казку, якби не було правдою», — так оцінив вибір каннського журі кінооглядач Financial Times.[11]

У підсумковому рейтингу фільмів 2010 року, складеному спеціалізованим журналом «Cahiers du cinéma», тайський фільм з великим відривом зайняв перше місце[12]. У рейтингу британського видання Sight & Sound каннського лауреата потіснила на друге місце голлівудська стрічка «Соціальна мережа»[9].

Нагороди та номінації[ред.ред. код]

Нагороди та номінації фільму «Дядечко Бунмі, який пам'ятає свої минулі життя»[13]
Рік Кінофестиваль/кінопремія Категорія/нагорода Номінант Результат
2010 Каннський міжнародний кінофестиваль Palme-d-or.png Золота пальмова гілка Дядечко Бунмі, який пам'ятає свої минулі життя Нагорода
2010 Дубайський міжнародний кінофестиваль Премія Мур АзіяАфріка за найкращий фільм Дядечко Бунмі, який пам'ятає свої минулі життя Номінація
Премія Мур АзіяАфріка найкращому операторові Сайомбу Мукдеепром, Юконторн Мингмонгкон Нагорода
2010 Сіднейський кінофестиваль Приз Sydney Film за найкращий фільм Дядечко Бунмі, який пам'ятає свої минулі життя Номінація
2010 Каталонький кінофестиваль міжнародний кінофестиваль у Сіджасі Нагорода критиків за найкращий фільм Дядечко Бунмі, який пам'ятає свої минулі життя Нагорода
2010 Асоціація кінокритиків Торонто Найкраща стрічка Дядечко Бунмі, який пам'ятає свої минулі життя Номінація
Найкращий фільм іноземною мовою Нагорода
2011 Азійська кінопремія Найкращий фільм Дядечко Бунмі, який пам'ятає свої минулі життя Нагорода
2011 Міжнародний кінофестиваль у Чикаго Срібна пластина за найкращий міжнародний постер Кріс Вейр Нагорода
2011 Асоціація кінокритиків Чикаго Найкращий фільм іноземною мовою Дядечко Бунмі, який пам'ятає свої минулі життя Номінація
2011 Премія «Незалежний дух» Найкращий іноземний фільм Дядечко Бунмі, який пам'ятає свої минулі життя Номінація

Примітки[ред.ред. код]

  1. Miller, Lisa (27.08.2010). Remembrances of Lives Past. The New York Times. 
  2. Adams, Mark. (21.05.2010). Uncle Boonmee Who Can Recall His Past Lives. Screen (en). Архів оригіналу за 28.06.2017. Процитовано 2010-05-24. 
  3. Kwai, Wise. (20.04.2010). The late, great Apichatpong. The Nation (en). Архів оригіналу за 2012-04-26. Процитовано 28.06.2017. 
  4. Прес-кіт фільма на Каннському кінофестивалі (en). Illuminations films. Архів оригіналу за 24.06.2012. Процитовано 28.06.2017. 
  5. Rithdee, Kong. (7.05.2010). Multiple avatars. Bangkok Post (en). Процитовано 28.06.2017. 
  6. а б Sandhu, Sukhdev. (21.05.2010). Uncle Boonmee Who Can Recall His Past Lives, review. The Daily Telegraph (en). Архів оригіналу за 26.04.2012. Процитовано 28.06.2017. 
  7. Chang, Justin. (23.05.2010). 'Uncle Boonmee' wins Palme d'Or. Variety (en). Процитовано 28.06.2017. 
  8. Noller, Matt. (21.05.2010). Cannes Film Festival 2010: Day Nine – Fair Game, Route Irish, and Uncle Boonmee Who Can Recall His Past Lives. Slant Magazine. Процитовано 28.06.2017. 
  9. а б 2010 — intro.php BFI | Sight & Sound | 2010: The year in review
  10. Плахов, Андрій. (24.05.2010). Осененные пальмой. Коммерсантъ (рос). Архів оригіналу за 26.04.2012. Процитовано 28.06.2017. 
  11. FT.com / Columnists / Nigel Andrews — The Cannes winners
  12. 2010/12/15/cahiers — picks — the — ten — best — of — 2010/ Cahiers picks the ten best of 2010 — Living in Cinema
  13. Нагороди фільму Дядечко Бунмі, який пам'ятає свої минулі життя на сайті Internet Movie Database (англ.)

Посилання[ред.ред. код]