Український правопис 1904 року
Український правопис 1904 року — офіційний український правопис в Австро-Угорщині на початку XX століття. Правопис було офіційно оформлено у виданні «Руська правопись зі словарцем» (1904), який підготувало й затвердило НТШ у Львові. У створенні цього правописного посібника брали участь не лише західноукраїнські мовознавці, а й, серед інших, такі наддніпрянські науковці як А. Кримський, Є. Тимченко, М. Грушевський, В. Дорошенко.[1][2]
Також за словами Бориса Грінченка цей правопис вплинув на правопис словаря української мови 1907 року[3].
| Правило | Сучасний правопис | Правопис 1904-ого року | Помітки |
|---|---|---|---|
| §. 10. «ї не і»
Після т, д, с, з , ц, л, н де "і/ї" чергується з "е" пишеться ї, після інших літер і також у дифтонгах та займенниках їх, їм, їхній. |
утік, лід, ніс (несла), сіл,
мід, пік (пекла́) |
утїк, лїд, нїс (несла), сїл,
мід, пік (пекла́) |
|
| §. 9. «і не ї»
При чергуванні з "о" у закритих складах пишемо "і". також у закінченні "ів", "ій", "ім" у деяких випадках. |
сіль, діл (дола), стіл, спосіб,
діл (діло), білій |
сіль, діл (дола), стіл, спосіб,
дїл (дїло), бїлий |
|
| §. 11. «о не у»
"там, де оно, не маючи наголосу, наближується в невиразвій вимові до у". |
орел, вона, яблуко | орел, она, яблоко | для усіх трьох слів дається поясненнящо вони пишуться саме
через "о", а не "урел, уна, яблуко" |
| §. 7. «и не е»
У закінченні "ий" у знахідному відмінку множини. |
людей, частей | людий, частий | також даються приклади "коний", "гостий", де у сучасній мові вживається закінчення "-ів". |
| ся пишеться окремо | лишаються, пишеться | лишають ся, пише ся | |
| §. 24. «ґ не г» | ґрунт, педагогія, телеграф, ґанок, газета, газ, гімназія | ґрунт, педаґоґія, телеґраф, ґанок, ґазета, ґаз, ґімназія | |
| §. 36. «ль не л (перед о)» | біологія, социологія, Лондон | біольогія, соціольогія,
Льондон |
|
| §. 30. «а не ат» | драма, поема, система, схема | драма, поема, система, схема | для усіх слів дається пояснення що вони пишуться саме з "а" на кінці, а не "драмат, поемат, систем, схемат" |
| §. 39. «т не та»
В особових чоловічих іменниках запозичених з латинській та грецькій мови. |
Артист, архітектор, лінгвіст | артист, архітект, лїнгвіст | для усіх слів дається пояснення що вони пишуться саме з "ст" на кінці, а не "артиста, архітекта, лїнгвіста" |
- Руська правопись зі словарцем. Львів: Наукове Товариство імени Шевченка під зарядом К. Беднарского. 1904. 152 стор.
- (передрук) Руська правопись зі словарцем. Укладачі: Степан Смаль-Стоцький, Федір Ґартнер. Вінніпеґ: Накладом руської книґарні. 1918. 152 стор. (3-е вид.) (pdf [Архівовано 30 січня 2022 у Wayback Machine.] на сайті е-бібл. HathiThrust; pdf на сайті е-бібл. archive.org)
- ↑ Німчук В. В. Проблеми українського правопису ХХ–ХХІ ст. Київ, Кам'янець-Подільськ: Кам'янець-Подільський державний педагогічний університет, 2002. 116 с.
- ↑ О. І. Скопненко. Образ ідіому крізь процеси кодифікації (на матеріалі української та білоруської літературних мов першої третини ХХ ст.) // Компаративні дослідження слов'янських мов і літератур. Пам'яті академіка Леоніда Булаховського. 2011. Вип. 15. С. 227—233.
- ↑ Словарь украинского языка, собранный редакцией журнала «Киевская старина»/ Редактировал, с добавлением собственных материалов, Б. Д. Гринченко. — К. , 1907. — С. XXIII (рос.)