Український правопис 1960 року

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Український правопис 1960 року — друге, виправлене й доповнене видання нового українського правопису [1], де повніше й послідовніше було викладено правила української орфографій й пунктуації. Правопис без будь-яких змін діяв понад тридцять років до реформи 1990-93 рр.

Український правопис 1960 року в остаточному варіанті був схвалений комісією в складі академіка АН УРСР Булаховського (голова), академіка АН УРСР Бажана, академіка АН УРСР Білодіда, Кундзіча, академіка Рильського та академіка АН УРСР Тичини, яка була призначена Президією АН УРСР для перевірки повноти та доцільності виправлень, внесених в «Український правопис» у зв'язку з його перевиданням.

Передумови створення[ред.ред. код]

Передумовою створення Українського правопису 1960 року стало видання «Правил російської орфографії та пунктуації» (рос. «Правил русской орфографии й пунктуации») в 1956 році. Практика вживання правопису 1946 року виявила окремі розбіжності в написанні розділових знаків, слів разом, окремо і через дефіс та ін. неузгодженості правописних моментів, спільних для української і російської мов [2] Нове видання правопису 1960 року було покликане усунути ці розбіжності, що вважалися небажаними при паралельному вивченні обох мов.[3]

Відмінності від редакції правопису 1946 року[ред.ред. код]

Вищезгаданою комісією було переглянуто ілюстративний матеріал і додано словник-покажчик. Також передмова до правопису 1960 року вказує на нововведення цього видання, а саме, уточнено:

В «Українському правописі» видання 1960 р. букви «ґ» немає. За повернення її в українську абетку виступив 1969 року Антоненко-Давидович.[5] Правописні питання широко обговорювалися на сторінках журналу «Українська мова і літратура в школі» протягом 1963-64 рр.

У редакції 1960 року до правил вживання апострофа в ілюстрації додано слова торф'яний, черв'як.[6] Також пунктуація узгоджувалася зі зміненими російськими нормами.

Див. також[ред.ред. код]


Примітки[ред.ред. код]

  1. Першим є правопис, виданий в 1946 році під редакцією акад. Л. Булаховського.
  2. Український правопис. — К., 1960. — С. 3.
  3. Русанівський В. М. Нове в українському правописі. — К., 1962. — с.47.
  4. Довідник з української орфографії та пунктуації / А. А. Бурячок, Л. С. Паламарчук, В. М. Русанівський, Н. І. Тоцька. — К.: Рад. шк., 1964. — 129 с.
  5. Антоненко-Давидович Б. Д. Літера, за якою тужать // Літературна Україна. — 1969. — 4 листопада — C. 3.
  6. В. В. Німчук. Проблеми українського правопису в XX ст.

Джерела[ред.ред. код]

  • Український правопис. Видання друге, виправлене і доповнене. К., 1960. 272 с.
  • Русанівський В. М. Нове в українському правописі. К., 1962.
  • Бевзенко С. П. Історія українського мовознавства. Історія вивчення української мови: Навчальний посібник. К.: Вища школа, 1991. 231 с.