Уличне
| село Уличне | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Львівська область | ||||
| Район | Дрогобицький район | ||||
| Громада | Трускавецька міська громада | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1443 рік | ||||
| Населення | 3856 | ||||
| Площа | 37.149 км² | ||||
| Густота населення | 103.8 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 82177[1] | ||||
| Телефонний код | +380 3244 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 49°13′55″ пн. ш. 23°38′12″ сх. д. / 49.23194° пн. ш. 23.63667° сх. д.Координати: 49°13′55″ пн. ш. 23°38′12″ сх. д. / 49.23194° пн. ш. 23.63667° сх. д. | ||||
| Водойми | річка Уличанка, потік Яцків | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 82177, Львівська обл., Дрогобицький р-н, с. Уличне, вул. Центральна, 76 | ||||
| Вебсторінка | http://ulychne.in.ua/ | ||||
| Сільський голова | Стефанків Святослав Миколайович | ||||
| Карта | |||||
  Уличне | |||||
 Уличне | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
У́личне — село в Трускавецькій міській громаді,Дрогобицького району Львівської області.
Географія[ред. | ред. код]
Село розташоване на південній частині Дрогобицького району, за 22 кілометри від міста Дрогобича. Абсолютна висота над рівнем моря становить 300—400 м. Територія села знаходиться в зоні мішаних лісів. У селі потік Яцків впадає у річку Уличанку. У західній околиці села наявне велике озеро — Уличанка. Населення села складає 4500 осіб.
Історія[ред. | ред. код]
Походження назви села[ред. | ред. код]
Плем'я уличів, що оселилося на берегах річки Дністра-Колодниці, вочевидь, і дало назву селу.
Хутори[ред. | ред. код]
Село складається з таких хуторів: Нетеча, Гора, Кінець, Ярець, Бобівці, Гассендорф, Кривий, Гірнянська Дорога, Горбок, Яцьків, Кути, Городище, Метещі, Болоні, Лани, Капусний, Вишка, Закичірка, Бистра, Промисел, Зруб, Головчина, Діброва, Мельницька Гора, Млинівка, Касарніки.
Важливі події[ред. | ред. код]
Перша офіційна документальна згадка, датована 1443 роком.
Під час національно-визвольної війни гетьмана Б. Хмельницького, зокрема його західного військового походу у Галичину в 1648 р., спільні татарсько-козацькі війська здійснили спустошливий напад на с. Уличне. Було пограбовано господарства чотирьох загородників та шістьох коморників, які займали за розміром один лан поля. Також було знищено корчму, яка знаходилася в оренді місцевих євреїв. Проте без пошкоджень залишилися млин, церква із попівством та більшість селянських господарств, які обіймали землеволодіння у розмірі 5 (?) ланів.
Село пам'ятає події Першої світової війни (1914—1918 рр.). В 1915 році бій проходив на Лютичині (окраїна села). Бій тривав два тижні, залишивши великі братські могили. Тоді згорів млин на Мельницькій горі, згоріла хата старої Щупачки в Кривім, у якої було восьмеро дітей.
У 30-ті роки різко зросла національна свідомість наших односельчан, які виношували ідеї державності. Уже в 1931 р. діяли товариства «Добробут», «Сокіл». На Яцькові діяла стара читальна. На Горі, навпроти церкви, діяла друга читальня, осередок «Просвіта». З 1934 року під керівництвом Б. Кульчицького просвітницьку роботу проводило товариство «Рідна школа».
1 серпня 1934 р. було створено гміну Стебник в Дрогобицькому повіті. До неї увійшли сільські громади: Стебника, Доброгостова, Гассендорфа (Gassendorf), Колпця, Орова, Сільця, Станилі та Уличного[2].
В період Другої світової війни (1939—1945 рр.) уличнянці беруть активну участь в партизанському русі, який був розташований в лісах поблизу села Уличного. У селі на той час діє ВО УПА «Маківка». З приходом більшовиків під час репресій багато партизанів, а також безневинних людей загинули.
В радянські часи у селі діяли колгосп «Карпати» (1250 га орної землі), школа, бібліотека, клуб, дільнична лікарня і нафтопровід.
1992 року в селі встановлено пам'ятник Шевченкові. Скульптор Ярослав Скакун.[3]
Школа[ред. | ред. код]
Згадки про школу в селі Уличне збереглися з другої половини ХІХ століття.
Після І світової війни до 1939 року в селі існувала загальна народна школа ІІ ступеня. Директор — Дмитро Беч.
У 1939 році в селі відкрили семирічну школу, де навчалось понад 450 дітей. 1949 року школа стала середньою. Було збудоване ще одне приміщення на вісім класних кімнат.
1976 рік — Уличне отримало нове приміщення для школи на 560 учнів. В цій школі зараз навчаються 510 учнів, працює 57 вчителів.
Церква[ред. | ред. код]
Найдавніші відомості про церкву Св. Параскевії, відомі з 1515 року. Перша дерев'яна церква згоріла у 1831 році. У 1848 році на її місці звели нову, яка також згоріла від блискавки 14 червня 1891 року[4].
В 1904 році архітектор Василь Нагірний розробив проєкт нової мурованої церкви, будівництво якої завершили в 1910 році стараннями о. Олекси Гоцького. Церкву збудували на горі. Це був кінець села, який тепер став центром.
У 1933 році прикрашена та вивінувана парохом Данилом Бодревичем.
У 1936 році освячена епископом Йосафатом Коциловським.
З 1990 року церква оздоблювалась ззовні та продовжує оздоблюватись всередині.
Символіка[ред. | ред. код]
Наприкінці XVIII — у ХІХ ст. на громадській печатці Уличного містилося зображення селянина з косою в руках (зразки такої печатки збереглися в колекції документів відомого львівського краєзнавця ХІХ ст. Антонія Шнайдера).
31.03.2016 р. рішенням Уличненської сільської ради було затверджено герб та прапор с. Уличне, який був розроблений геральдичним товариством м. Львова (автор — А. Гречило)
Герб[ред. | ред. код]
Щит розтятий, у 1-шу червоному полі два золоті млинські колеса, у 2-гу чорному — три срібні бочки з золотими обручами, одна над одною.
Млинські колеса вказують на існування в Уличному кількох водяних млинів та поширений мельницький промисел. Три срібні бочки символізують солеварні промисли, які сприяли розвитку Уличного. Червоно-чорні кольори підкреслюють активну участь уличан у визвольній боротьбі за волю України.
Прапор[ред. | ред. код]
Квадратне полотнище, яке складається з двох рівновеликих вертикальних смуг, на червоній від древка — два жовті млинські колеса, на чорній з вільного краю — три білі бочки з жовтими обручами, одна над одною.
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
- Баб'як Мирон Михайлович — кандидат технічних наук, декан інституту менеджменту Дрогобицького педагогічного університету;
- Беч Любомир-Зенон — член пластового куреня ім. полк. Івана Богуна (Перемишль);
- Білан Ігор Ігорович — український футболіст, воротар;
- Білан Михайло Миколайович — адміністратор газети «Визвольний рух», Велика Британія;
- Білан Тетяна Орестівна — кандидат філологічних наук, викладач Дрогобицького педагогічного університету;
- Будзяк Василь Миронович — доктор економічних наук, професор, заступник директора з наукової роботи та інноваційного розвитку Інституту агроекології та природокористування НААН України;
- Габчак Іван Миколайович — лицар ордена Богдана Хмельницького (III ст.), лейтенант, командир взводу звукометричної розвідки розвідувального дивізіону 55-ї окремої артилерійської бригади (Запоріжжя), в/ч А1978. Загинув 29.08.2014 р. при виході з «котла» під Іловайськом — Старобешеве (Донецька область);
- Гаврилів Нестор Васильович — кандидат історичних наук, викладач Дрогобицького педагогічного університету;
- Галик Володимир Миколайович — кандидат історичних наук, викладач Дрогобицького педагогічного університету;
- Дуб Ярослав Михайлович — кандидат фізичних наук, викладач;
- Кушнір Ігор Петрович - начальник відділу юридичного забезпечення Міністерства закордонних справ України;
- Кушнір Михайло Антонович — полковник збройних сил України;
- Костецький Іван — живе в Канаді, видав ілюстровану книгу-літопис про с. Уличне;
- Ортинський Володимир Львович — кандидат економічних наук, ректор Львівської міліцейської академії;
- Пилипів Ігор Зеновійович — кандидат технічних наук, лауреат обласної премії в галузі культури, літератури, мистецтва, журналістики та архітектури у номінації Дизайн- ім. Олени Кульчицької, член Спілки дизайнерів України, викладач кафедри Дизайну Національного лісотехнічного університету України;
- Савчин Мирон Васильович — доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедри психології Дрогобицького педагогічного університету;
- Савчин Богдан Михайлович — кандидат технічних наук, викладач Дрогобицького педагогічного університету;
- Стельмахович Мирослав Гнатович — доктор педагогічних наук, автор більше 300 наукових праць з педагогіки;
Поховані[ред. | ред. код]
- Гарабач Марія Теодорівна — членкиня Пласту, зв'язкова ОУН, входила до складу УГВР, довголітня діячка українства Німеччини.
Проживали[ред. | ред. код]
- Жигмонт Лянґ — австрійський та український військовий діяч, начальник штабу бойових груп «Глибока» та «Крукеничі» УГА.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Довідник поштових індексів України. Львівська область. Дрогобицький район. Архів оригіналу за 9 вересня 2016. Процитовано 25 січня 2016.
- ↑ Dz. U. z 1934 r. Nr 64, poz. 542. Архів оригіналу за 4 жовтня 2013. Процитовано 2 травня 2011.
- ↑ Наконечний Р. Світ його привітав. Пам'ятники Тарасу Шевченку на Львівщині. — 2013. — С. 64. — ISBN 978-617-7142-00-2.
- ↑ Юрій Стецик. Історія Парафіальної церкви Св. Параскеви с. Уличного (XVI—XVIII ст.) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 11 лютого 2015. Процитовано 11 лютого 2015.
Джерела[ред. | ред. код]
- Історія міст і сіл Української РСР. Львівська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968. — 980 с.
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт села
- Сторічний ювілей храму в Уличному
- Історія створення села Уличного
- Село Уличне[недоступне посилання з травня 2019]
- https://decentralization.gov.ua/newgromada/4248/composition
- http://www.tmr.gov.ua/
| ||||||||
