Уличне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Уличне
Ulychne gerb.png Ulychne prapor.png
Герб Уличного Прапор Уличного
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Дрогобицький район
Рада/громада Уличненська сільська рада
Код КОАТУУ 4621288201
Основні дані
Засноване 1443 рік
Населення 3856
Площа 37.149 км²
Густота населення 103.8 осіб/км²
Поштовий індекс 82177[1]
Телефонний код +380 3244
Географічні дані
Географічні координати 49°13′55″ пн. ш. 23°38′12″ сх. д. / 49.23194° пн. ш. 23.63667° сх. д. / 49.23194; 23.63667Координати: 49°13′55″ пн. ш. 23°38′12″ сх. д. / 49.23194° пн. ш. 23.63667° сх. д. / 49.23194; 23.63667
Водойми річка Уличанка, потік Яцків
Місцева влада
Адреса ради 82177

Львівська обл. Дрогобицький р-н с. Уличне вул.Центральна, 76 тел. +38 (032) 449-70-41

Електронна адреса ulychne-silrada@ukr.net

Сільський голова Стефанків Святослав Миколайович

Веб-сторінка http://ulychne.in.ua/
Карта
Уличне. Карта розташування: Україна
Уличне
Уличне
Уличне. Карта розташування: Львівська область
Уличне
Уличне

У́личне — село Дрогобицького району Львівської області, адміністративний центр Уличненської сільської ради.

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Село розташоване на південній частині Дрогобицького району, за 22 кілометри від міста Дрогобича. Абсолютна висота над рівнем моря становить 300–400 м. Територія села знаходиться в зоні мішаних лісів. Через Уличне протікає річка Колодниця, струмок Яцьків. В західній околиці села наявне велике озеро - Уличанка. Населення села складає 4500 осіб.

Історія[ред. | ред. код]

Походження назви села[ред. | ред. код]

Плем'я уличів, що оселилося на берегах річки Дністра-Колодниці, вочевидь, і дало назву селу.

Хутори[ред. | ред. код]

Село складаєьться з таких хуторів: Нетеча, Гора, Кінець, Ярець, Бобівці, Гассендорф, Кривий, Гірнянська Дорога, Горбок, Яцьків, Кути, Городище, Метещі, Болоні, Лани, Капусний, Вишка, Закичірка, Бистра, Промисел, Зруб, Головчина, Діброва, Мельницька Гора, Млинівка, Касарнiки.

Важливі події[ред. | ред. код]

Перша офіційна документальна згадка, датована 1443 роком.

Під час національно-визвольної війни гетьмана Б. Хмельницького, зокрема його західного військового походу у Галичину в 1648 р., спільні татарсько-козацькі війська здійснили спустошливий напад на с. Уличне. Було пограбовано господарства чотирьох загородників та шістьох коморників, які займали за розміром один лан поля. Також було знищено корчму, яка знаходилася в оренді місцевих євреїв. Проте без пошкоджень залишилися млин, церква із попівством та більшість селянських господарств, які обіймали землеволодіння у розмірі 5 (?) ланів.

Село пам'ятає події Першої світової війни (1914–1918 рр.). В 1915 році бій проходив на Лютичині (окраїна села). Бій тривав два тижні, залишивши великі братські могили. Тоді згорів млин на Мельницькій горі, згоріла хата старої Щупачки в Кривім, у якій було восьмеро дітей.

У 30-ті роки різко зросла національна свідомість наших односельчан, які виношували ідеї державності. Уже в 1931 р. діяли тоариства «Добробут», «Сокіл». На Яцькові діяла стара читальна. На Горі, навпроти церкви, діяла друга читальня, осередок «Просвіта». З 1934 року під керівництвом Б. Кульчицького просвітницьку роботу проводило товариство «Рідна школа».

1 серпня 1934 р. було створено гміну Стебник в Дрогобицькому повіті. До неї увійшли сільські громади: Стебника, Доброгостова, Гассендорфа (Gassendorf), Колпця, Орова, Сільця, Станилі та Уличного[2].

В період Другої світової війни (1939–1945 рр.) уличнянці беруть активну участь в партизанському русі, який був розташований в лісах поблизу села Уличного. В селі на той час діє ВО УПА «Маківка». З приходом більшовиків під час репресій багато партизанів, а також безневинних людей загинули.

В радянські часи у селі діяли колгосп «Карпати» (1250 га орної землі), школа, бібліотека, клуб, дільнична лікарня і нафтопровід.

1992 року в селі встановлено пам'ятник Шевченкові. Скульптор Ярослав Скакун.[3]

Школа[ред. | ред. код]

Згадки про школу в селі Уличне збереглися з другої половини ХІХ століття.

Після І світової війни до 1939 року в селі існувала загальна народна школа ІІ ступеня. Директор — Дмитро Беч.

У 1939 році в селі відкрили семирічну школу, де навчалось понад 450 дітей. 1949 року школа стала середньою. Було збудоване ще одне приміщення на вісім класних кімнат.

1976 рік — Уличне отримало нове приміщення для школи на 560 учнів. В цій школі зараз навчаються 510 учнів, працює 57 вчителів. Директор — Савчин Ярослав Васильович

Церква[ред. | ред. код]

Найдавніші відомості про церкву Св. Параскевії, відомі з 1515 року. Перша дерев'яна церква згоріла у 1831 році. У 1848 році на її місці звели нову, яка також згоріла від блискавки 14 червня 1891 року[4].

В 1904 році архітектор Василь Нагірний розробив проект нової мурованої церкви, будівництво якої завершили в 1910 році стараннями о. Олекси Гоцького. Церкву збудували на горі. Це був кінець села, який тепер став центром. В 1933 році прикрашена та вивінувана парохом Данилом Бодревичем. В 1936 році освячена епископом Йосафатом Коциловським.

З 1990 року церква оздоблювалась ззовні та продовжує оздоблюватись всередині, завдяки старанням о. Євгена Кохана.

Символіка[ред. | ред. код]

31.03.2016 р. рішенням Уличненської сільської ради було затверджено герб та прапор с. Уличне, який був розроблений геральдичним товариством м. Львова (автор – А. Гречило)

Герб[ред. | ред. код]

Щит розтятий, у 1-у червоному полі два золоті млинські колеса, у 2-у чорному – три срібні бочки з золотими обручами, одна над одною.

Млинські колеса вказують на існування в Уличному кількох водяних млинів та поширений мельницький промисел. Три срібні бочки символізують солеварні промисли, які сприяли розвитку Уличного. Червоно-чорні кольори підкреслюють активну участь уличан у визвольній боротьбі за волю України.

Прапор[ред. | ред. код]

Квадратне полотнище, яке складається з двох рівновеликих вертикальних смуг, на червоній від древка – два жовті млинські колеса, на чорній з вільного краю – три білі бочки з жовтими обручами, одна над одною.

Персоналії[ред. | ред. код]

Народилися:

Поховані:

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Історія міст і сіл Української РСР. Львівська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968. — 980 с.

Посилання[ред. | ред. код]