Меденичі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Меденичі
Medenychi gerb.png
Герб
Країна Україна Україна
Область/АРК Львівська область
Район/міськрада Дрогобицький район
Рада Меденицька селищна рада
Код КОАТУУ: 4621255400
Основні дані
Засноване 1395 рік
Площа 60 км²
Населення 3361 (01.01.2011)[1]
Густота 55,430 осіб/км²
Поштовий індекс 82160, 82161
Телефонний код +380 3244
Географічні координати 49°25′37″ пн. ш. 23°44′45″ сх. д. / 49.42694° пн. ш. 23.74583° сх. д. / 49.42694; 23.74583Координати: 49°25′37″ пн. ш. 23°44′45″ сх. д. / 49.42694° пн. ш. 23.74583° сх. д. / 49.42694; 23.74583
Водойма річка Летнянка
Відстань
Найближча залізнична станція: Дрогобич
До станції: 20 км
До райцентру:
 - автошляхами: 20 км
До обл. центру:
 - залізницею: 122 км
 - автошляхами: 56 км
Селищна влада
Адреса 82160, 82161 Львівська обл., Дрогобицький р-н, смт Меденичі, вул. Незалежності, 52, Тел: 470–507, 470–577
Голова селищної ради Шулак Володимир Володимирович
Веб-сторінка Меденицька селищна рада
Карта
Меденичі (Україна)
Меденичі
Меденичі
Меденичі (Львівська область)
Меденичі
Меденичі

Меденичі (Меденичі — 1395 р., Медениця — 1533 р., Меденичі — 1990 р.) — селище міського типу Дрогобицького району Львівської області.

Назва[ред.ред. код]

Попередні назви Мединичі, Медениця. За народними переказами в основу назви селища лягло слово мед. Кажуть, що бджільництво було надзвичайно розвинене на території поселення. Легенда свідчить, що свого часу бджоли навіть врятували село від татарської навали.

Відома громадська печатка Меденич, датована 1788 р., на якій міститься зображення трьох вуликів з бджолами.

Історія[ред.ред. код]

Меденичі
Церква

Перша письмова згадка про Меденичі датується 1395 роком, коли меденицький шляхтич Яхно отримав від польського короля Ягайла грамоту на володіння ще й містечка Заршин на території нинішньої Польщі. В середні віки Меденичі входили до Самбірської королівської економії.

Меденичі були відомі вирощуванням хмелю, адже у XIX ст. тут існувала броварня. 1886 року село за 560 000 золотих ринських купили Йозеф і Мауріцій Колишери. Оскільки Меденичі здавна славилися своїми джерелами зі смачною водою, брати-іудеї Колишери влаштували тут виробництво пива та содової води, яку експортували до тодішньої Австро-Угорщини. Пиво варили тут і в радянський час. Будівля старого бровару збереглася донині.

В окремих статистичних довідниках Галичини кінця XIX–XX ст. Меденичі згадуються як містечко Дрогобицького повіту. Станом на 1890 рік містечко мало 2430 мешканців, римо-католицьку та греко-католицьку парафії, власний окружний суд, пошту й телеграф.

1 серпня 1934 у дрогобицькому повіті було створено гміну Меденичі з центром в с. Меденичі. В склад гміни входили сільські громади: Довге (Меденицьке), Йозефсберґ(Josefsberg), Кьоніґсау(Königsau), Меденичі, Летня, Опарі, Ріпчиці[2].

   В 1934 р. територія гміни становила 100,80 км². Населення гміни станом на 1931 рік становило 10797 осіб. Налічувалось 2082 житлові будинки.[3].

У 19391941 та 19441959 рр було центром Меденицького району.

Пам'ятки[ред.ред. код]

Головною родзинкою місцевої архітектури є дерев'яна церква Успіння Пресвятої Богородиці (Св. Параскеви) та дзвіниця поруч з нею, які внесені до Державного реєстру національного культурного надбання України. Церква розташована біля центральної дороги у напрямку на Львів поруч з новим мурованим православним храмом, фундамент якого був закладений ще у 1939 році.

Вперше церква Успіння Пресвятої Богородиці (Св. Параскеви) згадується у документах 1589 р. У 1644 р., як свідчить напис вирізьблений на одвірку південних дверей, збудована дерев'яна тризрубна безверха церква. Вона відразу захоплює погляд простими і масивними формами та ґонтовим накриттям.

Сучасність[ред.ред. код]

У Меденичах діє греко-католицька церква (у перебудованому приміщенні), а також римо-католицький костел, освячений у 1858 р. Перемишльським єпископом Франциском Вежхлейським під титулом Пресвятої Трійці. Вздовж головної вулиці селища, просто на тротуарі можна побачити декілька великих, але, на жаль, висохлих криниць — місцевий ексклюзив.

В останні роки особливу популярність далеко за межами регіону здобув розташований у Меденичах унікальний зоопарк «Лімпопо»[4] — перший і на даний час єдиний на Львівщині. В зоопарку проживає більше, ніж 300 тварин, що представляють сотні різних видів світової фауни. Територія зоопарку складає понад три гектари, тут розташоване кафе та літній дворик, де можна випити квас в спекотній день, філіжанку кави та покуштувати смачні страви після прогулянки зоопарком. Поряд розміщений дитячий майданчик. При бажанні малюки зможуть проїхатися територією зоопарку на поні або на ослику.

У 2013 році у Меденичах започатковане проведення Фестивалю меду, який обіцяє стати самобутнім традиційним щорічним святом на вшанування благородної праці пасічника, історія якої сягає сивої давнини.

Символіка[ред.ред. код]

Прапор Меденич: квадратне синє полотнище, на якому зображено 9 жовтих бджіл у три ряди 3 : 3 : 3. Вулики і бджоли вказують на назву селища, на поширені тут давніше бджолярські промисли, а також символізують працелюбність і добробут.[5]

Герб Меденич: у синьому полі три золоті пні-вулики, над ними 9 золотих бджіл. Герб, згідно з правилами сучасного українського місцевого герботворення, вписано у декоративний картуш, увінчаний срібною міською короною, що свідчить про статус поселення.

Відомі люди[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

  • Шевчук Василь — капелан УПА «Закерзоння», отець «Кадило», був парохом церкви Св. Параскеви у 1931 році.
  • Данило Чепіль — український архітектор, краєзнавець, громадський діяч, Почесний громадянин міста Тернополя.

Посли на Галицький сейм від Меденичів[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму // Серія «Львівська сотня». — Львів: «Тріада плюс», 2010. — 228 с., іл.
  • Medenice // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1885. — T. VI : Malczyce — Netreba.. — S. 225–228. (пол.)

Посилання[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.