Улюч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Село
Улюч
пол. Ulucz
Улюч

Координати 49°40′20″ пн. ш. 22°16′36″ сх. д. / 49.67222° пн. ш. 22.27667° сх. д. / 49.67222; 22.27667Координати: 49°40′20″ пн. ш. 22°16′36″ сх. д. / 49.67222° пн. ш. 22.27667° сх. д. / 49.67222; 22.27667

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Березівський повіт
Гміна Дидня
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+1
Телефонний код (+48) 13
Автомобільний код RBR
Улюч (Польща)
Улюч
Улюч
Улюч (Підкарпатське воєводство)
Улюч
Улюч

Улюч (пол. Ulucz) — село над рікою Сян в Польщі в гміні Дидня Березівського повіту в Підкарпатському воєводстві[1].

Історія[ред.ред. код]

Вперше згадується в пам'ятках за 1373 рік[2]. Село знаходилось у Сяноцькій землі Руського воєводства. Воно належало до самбірської економії Королівщини та було центром ключа, до якого належали села Добра і Глумча. Біля оборонної мурованої церкви св. Миколи існував василіанський монастир, після ліквідації якого 1744 майно ченців перенесли до монастиря василіан у Добромилі.

За переписом 1882 у селі жило 1342 українці, 98 поляків, 181 німець і єврей.

На початок Другої світової війни з 2040 населення села українці-грекокатолики становили 1620, латинники — 20, поляки — 200 (переважна частина вживали українську мову), євреї — 200[3].

У селі стаціонував підрозділ УПА під командуванням Михайла Дуди, псевдо Громенко. 12 січня 1946 на село напало 3000 солдат ВП, які спалили 2 господарства, 2 млини і заарештувало 40 чоловіків. 21 березня 1946 у селі у засідку підрозділу Бурлаки попав загін ВП, що пацифікував українські села і який втратив 14 вояків вбитими. 29 травня 1946 село атакувало ВП, яке спалило 300 господ і вбило 6 селян. Після цього біля тисячі селян вивезли на терени УРСР. 27 червня дві сотні УПА атакували підрозділ ВП, який у відповідь наступного дня спалив 33 будинки і вбив 6 селян. Підрозділи УПА знаходились у селі ще у вересні 1946 року. 28 квітня 1947 біля 550 селян вивезли в ході акції "Вісла". З давньої забудови села залишився один будинок і церква Вознесіння Господнього, яку відреставрували 1957 року. Нова церква св. Миколи була розібрана у 1950-х роках.

Сьогодення[ред.ред. код]

Сьогодні у селі проживає 150 осіб, для яких у 2001 році збудували філіальний костел Матері Божої Фатімської.

Народились[ред.ред. код]

Оборонна церква св. Миколи XV ст. Перша письмова згадка 1507 року. Розібрана 1908 року
Пам'ятний знак Михайла Вербицького на цвинтарі церкви Вознесіння Господнього

Примітки[ред.ред. код]

  1. Studia historyczne, t. 12. 1969, str. 178
  2. Fr. Persowski. Studia nad pograniczem polsko-ruskim w X-XVI wieku. 1962.
  3. Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 3, 115 — Вісбаден, 1983. — 205 с.

Посилання[ред.ред. код]


Польща Це незавершена стаття з географії Польщі.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.