Федеральна рада Швейцарії
Федеральний уряд Швейцарії (нім. Bundesrat; фр. Conseil federal; італ. Consiglio Federale; романш. Cussegl federal) — вищий орган виконавчої влади Швейцарії[4].
Усі 7 членів виконавчої ради, які складають федеральний уряд, виступають як колективний глава держави Швейцарії на ротаційній основі.
- Федеральний канцлер Швейцарії — Вальтер Турнгерр (англ. Walter Thurnherr).
Президентом ради на 2023 рік обраний Ален Берсе.
Склад чинного уряду подано станом на 1 січня 2023 року[4].
2
| |
2
| |
|
2
|
1
|
Департамент | Голова | Фото | На посаді з | Партія | Кантон | Вебсайт | |
---|---|---|---|---|---|---|---|
Департамент фінансів (Eidgenössisches Finanzdepartement) |
Карін Келлер-Зуттер (Karin Keller-Sutter) |
1 січня 2019 | FDP.Die Liberalen | Санкт-Галлен | [1] | ||
Департамент довкілля, транспорту, енергетики та комунікацій (Eidgenössisches Departement für Umwelt, Verkehr, Energie und Kommunikation) |
Альберт Решті (Albert Rösti) |
1 січня 2023 | SVP | Берн | [2] | ||
Департамент закордонних справ (Eidgenössisches Departement für auswärtige Angelegenheiten) |
Ігнаціо Кассіс (Ignazio Cassis) |
1 листопада 2017 | FDP.Die Liberalen | Тічино | [3] | ||
Департамент економіки, освіти та досліджень (Eidgenössisches Departement für Wirtschaft, Bildung und Forschung) |
Гі Пармелен (Guy Parmelin) |
1 січня 2016 | SVP | Во | [4] | ||
Департамент внутрішніх справ (Eidgenössisches Departement des Innern) |
Ален Берсе (Alain Berset) |
1 січня 2012 | SP | Фрібур | [5] | ||
Департамент оборони, захисту населення і спорту (Eidgenössisches Departement für Verteidigung, Bevölkerungsschutz und Sport) |
Віола Амхерд (Viola Amherd) |
1 січня 2019 | CVP | Вале | [6] | ||
Департамент юстиції та поліції (Eidgenössisches Justiz- und Polizeidepartement) |
Елізабет Бом-Шнайдер (Élisabeth Baume-Schneider) |
1 січня 2023 | SP | Юра | [7] |
-
Логотип уряду
-
Склад федеральної ради 2023 року
Федеральна Рада була утворена згідно положень Федеральної конституції Швейцарії 1848 року як «вищий виконавчий та директивний орган Конфедерації»[5]. Коли писався основний закон держави, конституційна демократія була ще в зародковому стані, і батьки-засновники швейцарської держави мало обмежену кількість прикладів для наслідування. Хоча вони багато чого запозичили з Конституції США, як приклада організації федеральної держави в цілому, вони обрали колегіальну дорадчу систему для виконавчої влади, а не одноосібну президентську директивну. Це дало змогу поєднати давні національні традиції колективних органів влади в кантонах, коли збори видатних громадян вирішували найважливіші питання, з французькими революційними традиціями державного урядування Директорії в Гельветійській Республіці та ліберальними конституціями 1830-х років окремих кантонів[6][7][8]. На сьогодні лише три інші держави, такі як Боснія і Герцеговина, Андорра та Сан-Марино, мають колективних, а не унітарних глав держав. Проте колегіальна система влади знайшла широке впровадження в сучасних демократіях у формі кабінетів міністрів з їхньою колективною політичною відповідальністю за урядування, прийняття та виконання рішень.
- 1848 рік — обрані перші сім членів федеральної ради: Ульріх Оксенбайн, Йонас Фуррер, Мартін Мунцінгер, Анрі Дрюе, Фрідріх Фрай-Ерозе, Вільгельм Матіас Нефф та Стефано Франшині.
- 1854 рік — уперше діючого федерального радника не було переобрано, Ульріха Оксенбайна. Таке траплялось за всю історію лише 4 рази.
- 1891 рік — уперше радником обрано представника від Християнсько-демократичної народної партії Швейцарії — Йозефа Цемпа.
- 1893 рік — уперше радником обрано сина (Ежен Руффі) колишнього радника (Віктор Руффі). Удруге таке трапилось 2007 року, було обрано Евелін Відмер-Шлумпф, доньку Леона Шлумпфа.
- 1911 рік — уперше і лише один раз до Ради обрано радника у віці 80 років — Адольфа Дойчера.
- 1913 рік — уперше і лише один раз до Ради обрано питомого носія ретороманської мови — Фелікса Калондера.
- 1917 рік — уперше радником обрано представника від Ліберальної партії — Густава Адора.
- 1930 рік — уперше до Ради обрано представника від партії фермерів, трейдерів та незалежних, сучасна Швейцарська народна партія, — Рудольфа Мінгера.
- 1943 рік — уперше радником обрано представника від Соціал-демократичної партії — Ернста Нобса.
- 1983 рік — перша жінка-кандидат від правлячої Соціал-демократичної партії — Ліліан Ухтенаген.
- 1984 рік — уперше радником обрано жінку — Елізабет Копп.
- 1993 рік — уперше радником обрано представницю єврейської нації — Рут Дрейфусс.
- 1995 рік — уперше радником обрано чоловіка, що жив із жінкою у громадянському шлюбі (з архітектором Грет Левенбергер), на якій він пізніше одружився — Морита Левенбергера.
- 1999 рік — перша жінка-президент (від Соціал-демократичної партії) — Рут Дрейфусс.
- 2010 рік — уперше, з обранням Симонетти Соммаруги, в Раді більшість складають жінки.
- Президент Швейцарської Конфедерації
- Федеральні збори Швейцарії (Парламент Швейцарії)
- Історія Швейцарії
- ↑ Федеральна конституція Швейцарії — 1999.
- ↑ https://www.admin.ch
- ↑ YouTube Application Programming Interface
- ↑ а б (англ.) Switzerland // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 10 листопада. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
- ↑ dCst. art. 174. Архів оригіналу за 8 грудня 2010. Процитовано 13 січня 2018.
- ↑ Директорія німецькою, французькою та італійською // Історичний словник Швейцарії.
- ↑ Розвиток федералізму німецькою, французькою та італійською // Історичний словник Швейцарії.
- ↑ Колегіальна система німецькою, французькою та італійською // Історичний словник Швейцарії.
- Державний лад країн світу : довідник / В. М. Шаповал. — К. : Український центр правничих студій, 1999. — 318 с. — ISBN 966-7630-00-5.
- Конституційне право зарубіжних країн : підручник для студентів юрид. вищ. навч. закладів і факультетів / В. М. Шаповал. — вид. 4-те. — К. : Вища школа, 2001. — 262 с. — ISBN 966-505-126-1.