Філарет (Вахромєєв)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей з іменем Філарет.
Митрополит Філарет
Мітрапаліт Філарэт
37-й Митрополит Мінський та Слуцький,
Екзарх всієї Білорусі
10 жовтня 1978 — 25 грудня 2013
Церква: Російська православна церква
Попередник: Антоній (Мельников)
Наступник: Павло (Пономарьов)
4-й Голова Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського патріархату.
14 квітня 1981 — 13 листопада 1989
Церква: Російська православна церква
Попередник: Ювеналій (Поярков)
Наступник: Кирил (Гундяєв)
Митрополит Берлінський та Середньоєвропейський
18 квітня 1973 — 10 жовтня 1978
Попередник: Леонтій (Гудімов)
Наступник: Мелхіседек (Лебедєв)
Архієпископ Дмитровський,
вікарій Московської єпархії
14 травня 1966 — 18 квітня 1973
Попередник: Філарет (Денисенко)
Наступник: Володимир (Сабодан)
Єпископ Тихвинський,
вікарій Лєнінградської єпархії
24 жовтня 1965 — 14 травня 1966
Попередник: Антоній (Дем'янський)
Наступник: Михайло (Мудьюгін)
 
Альма-матер: Московська духовна академія (1961) і Московська духовна семінарія (1957)
Науковий ступінь: кандидат богослов'я
Діяльність: священник
Народження: 21 березня 1935(1935-03-21)
Москва, СРСР
Смерть: 12 січня 2021(2021-01-12)
Мінськ, Білорусь
Похований: Жировицький монастир
Священство: 26 квітня 1959
Чернецтво: 3 квітня 1959
Єп. хіротонія: 24 жовтня 1965
 
Автограф:

Нагороди:

Герой Білорусі
Герой Білорусі
Орден Вітчизни ІІІ ступеня (Білорусь) Орден Дружби народів Орден Пошани
Орден Франциска Скорини
Орден Франциска Скорини
Орден «За заслуги перед Вітчизною»
Орден Олександра Невського
Орден Олександра Невського
Орден Дружби
Орден Дружби
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги перед Польщею» (Командорський хрест)
Орден «За заслуги перед Польщею» (Командорський хрест)
 Орден Дружби народів

CMNS: Філарет у Вікісховищі

Митрополи́т Філаре́т (біл. Мітрапаліт Філарэт;  — Кири́ло Варфоломійович Вахромєєв, біл. Кірыл Варфаламеевіч Вахрамееў; 21 березня 1935, Москва — 12 січня 2021, Мінськ) — єпископ Російської православної церкви на покої, почесний Патріарший екзарх всієї Білорусі. Герой Білорусі.

31 січня 1990 — 25 грудня 2013 — предстоятель Білоруської православної церкви.

Життєпис[ред. | ред. код]

Вахромєєви — купецький рід Ярославля.

Прадід — Іван Олександрович (1843—1908) — заснував у 1909 році міську біржу, першим головою якої став його родич Микола Миколайович Вахромєєв. Дід — Олександр Іванович (1875—1921) — був міським головою.

До 300-річчя дому Романових купцям Вахромєєвим у 1913 році було надано дворянство, після чого вони переїхали в Москву.

Батько — Варфоломій Олександрович Вахромєєв (1904—1984), викладач Академічного музичного училища при Московській консерваторії, давав приватні уроки. У числі його учнів були діти з родин радянської номенклатури. До 80-річчя за складання ''Підручника церковного співу для духовних шкіл'' Варфоломія Вахромєєва було нагороджено орденом святого рівноапостольного князя Володимира II ступеня. Мати Олександра Федорівна Вахромєєва (у дівоцтві Смирнова) (1902—1981) і старша сестра Ольга (1925—1997) теж були педагогами московських музичних шкіл.

1953 — закінчив середню школу і паралельно хорове відділення дитячої музичної школи, де директором був його батько.

1953—1957 — вихованець Московської духовної семінарії (Загорськ).

1954—1961 — послух іподиякона.

1957—1961 — навчався у Московській духовній академії.

3 квітня 1959 — пострижений в чернецтво з іменем Філарет (на честь Філарета Милостивого).

26 квітня 1959 — у Москві був рукопокладений в ієродиякони.

1961 — після закінчення духовної академії зі ступенем кандидата богослов'я, залишений при Академії як професорський стипендіат із дорученням читання лекцій з історії і аналізу західних сповідувань на ІІІ курсі Академії, пізніше було доручене викладання гомілетики в Академії та Семінарії.

14 грудня 1961 — рукопокладений в ієромонаха.

1962 вересень — старший помічник інспектора Московської духовної академії.

1963 червень — інспектор Московської духовної академії.

4 серпня 1963 — зведений в сан ігумена із покладанням палиці та хреста з прикрасами.

Вересень 1963 — завідувач аспірантурою Московської духовної академії.

8 жовтня 1963 — зведений в сан архімандрита.

17 жовтня 1963 — секретар Комісії Священного синоду у питаннях християнської єдності.

1 жовтня 1964 — доцент.

Архієрейство[ред. | ред. код]

8 жовтня 1965 — єпископ Тихвінський, вікарій Лєнінградської єпархії.

24 жовтня 1965 — хіротонія в єпископа.

14 травня 1966 — 18 квітня 1973 — єпископ Дмитрівський, вікарій Московської єпархії та ректор Московської духовної академії.

28 листопада 1968 — 19 жовтня 1971 — другий заступник голови відділу зовнішніх церковних відносин Московського патріархату.

20 березня 1969 — член Комісії священного синоду РПЦ у питаннях християнської єдності.

6 січня 1971 — 25 серпня 1972 — тимчасово керував Калінінською єпархією.

9 вересня 1971 — зведений в сан архієпископа.

18 квітня 1973 — 10 жовтня 1978 — архієпископ Берлінський та Середньоєвропейський, Патріарший екзарх Середньої Європи.

15 квітня 1975 — зведений в сан митрополита.

10 жовтня 1978 — митрополит Мінський та Білоруський.

12 жовтня 1978 — 28 березня 1984 — Патріарший Екзарх Західної Європи.

16 листопада 1979 — 28 березня 1984 — Тимчасово керував Корсунською єпархією.

Берлін

14 квітня 1981 — 13 листопада 1989 — Голова відділу зовнішніх церковних відносин Московського патріархату.

14 квітня 1981 — як постійний член Священного Синоду Російської церкви.

22 липня 1981 — заступник голови постійної робочої президії по підготовці і проведенню ювілею 1000-ліття Хрещення Русі.

26 серпня 1981 — член Центрального комітету Всесвітньої ради церков.

1985 — правлячий архірей Воскресенського приходу в м. Рабаті (Марокко).

26 червня 1985 — доручена архіпастирська проповідь Патріарших приходів у Фінляндії.

10 вересня 1987 — доручена архіпастирська проповідь Свято-Покровської общини в Сіднеї (Австралія).

16 жовтня 1989 — у зв'язку з утворенням нових єпархій на території Білорусі, титул змінений на «Мінський та Гродненський», призначений Патріаршим Екзархом всієї Білорусі.

1990 — голова Синоду Білоруської православної церкви.

8 травня 1990 — член Синодальної біблійної комісії.

19 липня 1990 — голова Комісії священного Синоду РПЦ по сприянню зусиль для подолання наслідків Чорнобильської АС.

18 лютого 1992 — Митрополит Мінський та Слуцький, Патріарший Екзарх всієї Білорусі.

Митрполит Філарет та Рональд Рейган у Московському Даниловому монастирі. 1988 рік

28 грудня 1993 — голова Синодальної Богословської комісії Священного Синоду.

1993—1994— голова Комісії по христологічному діалогу нехалкідонськими церквами («Давні східні церкви»).

3 лютого 1994 — священноархімандрит Свято-Благовіщенського Ляданського монастиря (Мінська єпархія).

28 грудня 1996 — 17 липня 1997 — тимчасово управляючий Полоцької та Глубокської єпархією.

25 січня 2009 — у Москві обраний одним із трьох кандидатів на Московський патріарший престол.

27 січня 2009 взяв самовідвід, і закликав своїх прибічників віддати голоси на користь Кирилу.

червень 2009 — увійшов до першого складу Міжсоборної присутності Російської православної церкви.

5 жовтня 2011 — звільнений від посади голови Синодальної біблійно-богословської комісії[1].

25 грудня 2013 — пішов на покій, призначений почесним Патріаршим екзархом всієї Білорусі.[2].

Громадська та політична діяльність[ред. | ред. код]

19 грудня 1983 — обраний Головою громадської комісії радянського комітету захисту миру по зв'язках з релігійними колами, що виступають за мир.

11 жовтня 1984 — віце-президент спілки «СССР—Австрія» та заступник голови Центрального правління спілки.

23 січня 1985 — член Ради комітету захисту світу.

4 червня 1985 — віце-президент Громади «СССР—Кіпр» та член Центрального правління.

5 червня 1985— член радянського комітету за європейську безпеку та співробітництво.

30 листопада 1987 — віце-президент спілки «СССР—Греція».

28 грудня 1988— віце-президент міжнародної асоціації творчої інтелігенції «Світ культури».

8 лютого 1990 — член ради білоруського відділення Міжнародного Фонду слов'янської писемності та слов'янських культур.

17 березня 1990 — 1995 — народний депутат Верховної ради Білорусі.

25 липня 1990 — голова Комісії Верховної Ради Білорусі з питань депутатської етики.

14 лютого 1991 — Народний депутат СССР.

27 березня 2009 — на зустрічі Президента Білорусі Олександра Лукашенка з членами Синоду БПЦ заявив: «У зв'язку з виключною важливістю даної проблеми ми закликаємо ввести дієве регулювання змісту Інтернету на законодавчому рівні»[3][4].

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороди Білорусі[ред. | ред. код]

  • Звання «Герой Білорусі» (1 березня 2006) — за багаторічний особистий внесок у духовне відродження білоруського народу, зміцнення дружби та братських зв'язків між народами, розвиток між конфесіонального діалогу[5]
  • Орден Вітчизни III ступеня (23 вересня 1998) — за великий особистий внесок у духовне відродження Білоруського народу[6]
  • Орден Дружби народів (Білорусь) (18 березня 2005) — за великий внесок у зміцнення дружби братських зв'язків між народами, розвиток міжконфесіонального діалогу[7]
  • Почесний Орден (жовтень 2008)[8]
  • Орден Франциска Скорини (22 жовтня 2003) — за великий внесок у духовне відродження, зміцнення дружби між народами (у зв'язку із 25-річчям архіпастирського служіння на Білій Русі)[9][10]
  • Медаль Франциска Скорини (14 березня 1995) — за багаторічну плідну працю по відродженню, збереженню, розвитку духовної та культурної спадщини білоруського народу[11]
  • Грамота Верховної Ради Республіки Білорусь (14 березня 1995) — за плідну державну та громадську діяльність по відродженню, збереженню та розвитку духовної та культурної спадщини білоруського народу і у зв'язку з 60-річчям з дня народження[12]
  • Почесна грамота Ради Міністрів Республіки Білорусь (21 березня 2000) — за великі заслуги у зміцненні дружби між народами, на честь святкування 2000-річчя християнства і у зв'язку з 65-річчям від дня народження[13]

Російські нагороди[ред. | ред. код]

Нагороди України[ред. | ред. код]

  • Орден «За заслуги» III ступеня (27 липня 2013) — за вагомий особистий внесок у розвиток духовності, багаторічну плідну церковну працю і з приводу святкування в Україні 1025-річчя хрещення Київської Русі[14]

Нагороди СССР[ред. | ред. код]

Нагороди Польщі[ред. | ред. код]

Нагороди РПЦ[ред. | ред. код]

  • Орден святого рівноапостольного великого князя Володимира І ступеня (1971).
  • Орден преподобного Сергія Радонезького І ступеня (7 вересня 1981).
  • Орден святого преподобного Серафима Саровського І ступеня (21 березня 2005)
  • Орден святителя Інокентія, митрополита Московського та Коломенського І ступеня (2009)
  • Орден преподобного Андрія Рубльова І ступеня (24 жовтня 2003).
  • Орден святого благовірного Данила Московського І ступеня (23 листопада 1990).
  • Орден святого рівноапостольного великого князя Володимира ІІ ступеня (1969)
  • Орден святого Нестора Літописця І ступеня (2003).
  • Право носіння панагії (2 вересня 1977)
  • Пам'ятна панагія із зображенням Жировичської ікони Божої Матері (24 березня 1985)
  • Іменна панагія (4 липня 1988).
  • Право служіння з передносним хрестом в межах Білоруського екзархату 2010.

Нагороди Помісних православних церков[ред. | ред. код]

  • Орден Гробу Господнього з часткою Животворного Древа ІІ ступеня (Єрусалимська православна церква), 31 травня 1968)
  • Орден святої рівноапостольної Марії Магдалини І ступеня (Польська православна церква) 1985.
  • Орден святих рівноапостольних Кирила та Мефодія І ступеня (Чехословацька православна церква), 1985.

Почесні вчені ступені[ред. | ред. код]

  • Почесний член Лєнінградської духовної академії.
  • Почесний член Московської духовної академії (7 травня 1974)
  • Почесний доктор богослов'я Прешовського богословського православного факультету (Чехія), 16 березня 1982)
  • Почесний доктор богослов'я Богословського факультету університету ім.. Мартіна Лютера (Галле, Німеччина, 15 листопада 1983)
  • Почесний доктор богослов'я та золотий докторський ланцюг Словацького євангелічного богословського факультету (Братислава, 14 червня 1985)
  • Почесний доктор богослов'я Богословського факультету ім.. Яна Амоса Коменського (Прага, 25 листопада 1986)
  • Почесний доктор Білоруського державного університету (1993)
  • Почесний доктор Гродненського державного медичного університету (31 травня 2001)
  • Почесний доктор богослов'я Свято-Володимирської духовної семінарії та докторських хрест (Крествуд, Нью-Йорк, США, 5 жовтня 2002)
  • Почесний професор Вітебського державного університету]] (14 жовтня 2002)
  • Почесний доктор богослов'я Свято-Сергієвського православного богословського інституту (Париж, Франція, 11 квітня 2003)
  • Почесний доктор Християнської Богословської Академії у Варшаві (28 вересня 2007)

Звання Почесного громадянина[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Завершился первый день работы зимней сессии Священного Синода Русской Православной Церкви
  2. ↑ Журналы заседания Священного Синода от 25 декабря 2013. Журнал № 126
  3. ↑ Митрополит Минский предлагает регулировать доступ в интернет РИА «Новости» 27 марта 2009.
  4. ↑ В Белорусской православной церкви считают, что доступ к интернет-ресурсам должен регулироваться законом NEWSru 27 марта 2009.
  5. ↑ Указ Президента Республики Беларусь от 1 марта 2006 г. № 137. Архів оригіналу за 10 червня 2012. Процитовано 1 лютого 2015.
  6. ↑ Указ Президента Республики Беларусь от 23 сентября 1998 г. № 461 «О награждении Митрополита Филарета (К. В. Вахромеева) орденом Отечества III степени»
  7. ↑ Указ Президента Республики Беларусь от 18 марта 2005 г. № 140. Архів оригіналу за 10 червня 2012. Процитовано 1 лютого 2015.
  8. ↑ Президент Белоруссии Александр Лукашенко наградил Святейшего Патриарха Алексия и митрополита Филарета высшими государственными наградами
  9. ↑ Указ Президента Республики Беларусь от 22 октября 2003 г. № 463. Архів оригіналу за 17 червня 2012. Процитовано 1 лютого 2015.
  10. ↑ Награда белорусского государства
  11. ↑ Указ Президента Республики Беларусь от 14 марта 1995 г. № 104. Архів оригіналу за 6 червня 2012. Процитовано 1 лютого 2015.
  12. ↑ Указ Президиума Верховного Совета Республики Беларусь от 14 марта 1995 г. № 3644-XII. Архів оригіналу за 6 червня 2012. Процитовано 1 лютого 2015.
  13. ↑ Постановление Совета Министров Республики Беларусь от 21 марта 2000 г. № 360. Архів оригіналу за 29 травня 2012. Процитовано 1 лютого 2015.
  14. ↑ Указ Президента Украины № 409/2013 «О награждении государственными наградами Украины религиозных деятелей Русской православной церкви». Архів оригіналу за 1 серпня 2013. Процитовано 1 лютого 2015.
  15. ↑ Древний Полоцк молод душой

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Література та бібліографія
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Філарет_(Вахромєєв)&oldid=39294902