Арно Деплешен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Арно Деплешен
Arnaud Desplechin
Arnaud Desplechin 2016.jpg
Арно Деплешен на церемонії оголошення номінантів Сезара, 2016
Дата народження 31 жовтня 1960(1960-10-31) (59 років)
Місце народження Рубе, Нор-Па-де-Кале, Франція
Національність французи
Громадянство Франція Франція
Професія режисер, сценарист
Alma mater Інститут перспективних досліджень кінематографа[d], La femis і Університет Париж III
Роки активності 1984 — наш час
IMDb ID 0221611
Нагороди та премії
Орден Мистецтв та літератури
Сезар (2016)
Commons-logo.svg Арно Деплешен у Вікісховищі

Арно́ Деплеше́н (фр. Arnaud Desplechin; нар. 31 жовтня 1960, Рубе) — французький кінорежисер та сценарист.

Біографія та кар'єра[ред. | ред. код]

Арно Деплешен народився 31 жовтня 1960 року у невеликому містечку Рубе в інтелігентній сім'ї Роберта і Мадо Деплешен. Сестра — письменниця Марі Деплешен, один з братів — дипломат і актор Фабріс Деплешен. Арно вивчав кіномистецтво в Університеті Париж III, а потім, з 1981 — в Інституті вищої кіноосвіти (IDHEC), де захистив диплом у 1984 році.

Арно Деплешен зняв три короткометражні стрічки за творами бельгійського прозаїка Жана Рея. Наприкінці 1980-х працював головним кінооператором, знявши декілька фільмів. У 1991 році режисер зняв 54-хвилинну драму «День мерця». Фільм завоював французьку кінематографічну премію «Жана Віго», як найкращий короткометражний фільм і був показаний на Каннському кінофестивалі у 1990 році.

Наступний фільм Деплешена «Вартовий» (1992) входив уже до конкурсної програми Каннського кінофестивалю, а також був номінований в декількох категоріях, у тому числі і найпрестижніших, на «Сезар»[1]. У стрічці знялися Матьє Амальрік, К'яра Мастроянні, Ласло Сабо і багато акторів з фільму «День мерця». Мелодрама режисера «Як я обговорював… (моє сексуальне життя)» (1996) була високо відзначена критиками і номінована на «Золоту пальмову гілку».

У 2000 році Арно Деплешен зняв свій перший фільм англійською мовою «Естер Кан» — екранізацію твору Артура Саймонса, де в головній ролі знялася Саммер Фенікс. Стрічка присвячена пам'яті великого режисера Франсуа Трюффо. У ній використана техніка кінозйомки кінематографістів «нової хвилі», яку уперше показав Франсуа Трюффо.

У 2007-му Деплешен зняв документальну стрічку «Кохана» про свою сім'ю, в будинку свого дитинства, який його батько, Робер, планує продати. У тому ж році режисер представив сімейну драму «Різдвяна казка» у якій знімалися зірки французького кіно Катрін Денев, Матьє Амальрік, Еммануель Дево, К'яра Мастроянні. Фільм брав участь в конкурсній програмі Каннського фестивалю 2008 року і був номінований на «Золоту пальмову гілку».

У 2008 році на екрани вийшла мелодрама Деплешена «Королі та королева», де комедія і трагедія змішані в історії про двох колишніх коханців, ролі яких виконали Матьє Амальрік та Еммануель Дево, а роль психіатра — Катрін Денев. Фільм отримав низку номінацій та кілька нагород, а Матьє Амальрік став володарем премії «Сезар» як найкращий актор 2005 року. Навколо цієї картини виникли суперечки, коли колишня подруга режисера акторка Маріанн Денікур звинуватила Арно Деплешена в розкритті подробиць її особистого життя. Вона опублікувала книгу «Mauvais génie» («Злий геній»), де описує свої стосунки з безпринципним режисером Арнольдом Деплешером. У 2006-му Денікур подала на нього до суду, але безуспішно[2].

Драма «Джиммі Пікард» — про солдата Джиммі Пікарда, індіанця з резервації, якого після Другої Світової війни починають турбувати психосоматичні захворювання, — стала номінантом на премію «Золоту пальмову гілку» Каннського кінофестивалю 2013 року[3].

У 2015 році Арно Деплешен поставив приквел свого фільму «Як я обговорював... (моє сексуальне життя)» 1996 року — «Три спогади моєї юності», за режисуру якого отримав «Сезара» 2016 року[4].

Фільмографія[ред. | ред. код]

Рік Назва Оригінальна назва Примітки
1989 Безжальний світ Un monde sans pitié сценарист
1991 День мерця La Vie des morts режисер, сценарист
1992 Вартовий La Sentinelle режисер, сценарист
1996 Як я обговорював... (моє сексуальне життя) Comment je me suis disputé… (ma vie sexuelle) режисер, сценарист
2000 Естер Кан Esther Kahn за новелою Артура Саймонса; режисер, сценарист
2003 Лео грає: В компанії чоловіків Léo, en jouant «Dans la compagnie des hommes» за п'єсою Едварда Бонда; режисер, сценарист, продюсер
2004 Королі та королева Rois et Reine режисер, сценарист
2008 Різдвяна казка Un conte de Noël режисер, сценарист
2013 Джиммі Пікар Jimmy P. (Psychothérapie d'un Indien des plaines) за книгою франко-американського етнопсихоаналітика Жоржа Девере; режисер, сценарист
2014 La Forêt телевізійний; режисер
2015 Три спогади моєї юності Trois souvenirs de ma jeunesse режисер, сценарист (з Жулі Пейр)
2017 Привиди Ісмаєля Les Fantômes d'Ismaël режисер, сценарист (з Леа Місіус та Жулі Пейр)
2017 О, дякую! Oh Mercy! (Roubaix, une lumière) режисер, сценарист (з Леа Місіус)

Визнання[ред. | ред. код]

Нагороди та номінації Арно Деплешена[5] 
Рік Фільм Нагорода/Фестиваль Категорія Результат
1991 День мерця Фестиваль європейських фільмів в Анже Гран-Прі Спілки драматичних авторів і композиторів Нагорода
Премія Procirep Нагорода
Приз Жана Віго Найкращий фільм Нагорода
1992 Вартовий Кінофестиваль в Авіньйоні Приз за найкращий художній фільм Нагорода
Кінофестиваль в Боготі Золоте доколумбове коло Номінація
Срібне доколумбове коло Нагорода
Каннський кінофестиваль Palme-d-or.png Золота пальмова гілка Номінація
1993 Премія «Сезар» Найкраща перша робота Номінація
Найкращий оригінальний або адаптований сценарій Номінація
1996 Як я обговорював... (моє сексуальне життя) Каннський кінофестиваль Palme-d-or.png Золота пальмова гілка Номінація
2000 Естер Кан Номінація
2000 Віденський кінофестиваль (Вієнале) Нагорода читачів журналу «Стандарт»
— Заохочувальний приз
Нагорода
2004 Королі та королева Венеційський кінофестиваль Золотий лев Номінація
2004 Приз Луї Деллюка Найкращий фільм Нагорода
2005 Премія «Сезар» Найкращий фільм Номінація
Найкращий режисер Номінація
Найкращий оригінальний або адаптований сценарій
(спільно з Роже Бобо)
Номінація
Французький синдикат кінокритиків Найкращий французький фільм Нагорода
Золота зірка французького кіно Найкращий фільм Нагорода
2004 Найкращий режисер Нагорода
2008 Різдвяна казка Каннський кінофестиваль Palme-d-or.png Золота пальмова гілка Номінація
2009 Премія «Сезар» Найкращий фільм Номінація
Найкращий режисер Номінація
Найкращий оригінальний сценарій Номінація
Золота зірка французького кіно Найкращий режисер Нагорода
2013 Джиммі Пікард Каннський кінофестиваль Palme-d-or.png Золота пальмова гілка Номінація
Приз Луї Деллюка Найкращий фільм Номінація
2014 Премія «Сезар» Найкращий фільм Номінація
Найкращий режисер Номінація
Найкращий адаптований сценарій Номінація
2015 Три спогади моєї юності Кінофестиваль у Кабурі Золотий «Сван» за найкращу режисуру Нагорода
2016 Премія «Люм'єр» Найкращий сценарій Номінація
Найкращий режисер Нагорода
Премія «Сезар» Найкращий фільм Номінація
Найкращий режисер Нагорода
Найкращий сценарій (спільно з Жулі Пейр) Номінація
2019 О, дякую! Каннський кінофестиваль Palme-d-or.png Золота пальмова гілка В очікуванні

Громадська позиція[ред. | ред. код]

Підписав петицію до президента Росії з вимогою звільнити українського режисера Олега Сенцова[6]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]