Філіп Рот

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Філіп Рот
англ. Philip Roth
Philip Roth - 1973.jpg
Ім'я при народженні англ. Philip Milton Roth
Народився 19 березня 1933(1933-03-19)[1][2][…]
Ньюарк, Нью-Джерсі, США[4][5][6]
Помер 22 травня 2018(2018-05-22)[6][3][…] (85 років)
Мангеттен, Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США[6]
·серцева недостатність[6]
Поховання Bard College Cemeteryd[8]
Громадянство США США
Національність американські євреї
Місце проживання Ньюарк
Воррен
Діяльність письменник, прозаїк-романіст, сценарист, викладач університету, есеїст, автор, письменник наукової фантастики
Alma mater Ратґерський університет (1952)[6], Weequahic High Schoold[6], Чиказький університет (1955)[6], Bucknell Universityd (1954)[6] і Чиказький університет
Мова творів англійська
Роки активності з 1950
Жанр роман і поезія
Членство Американська академія мистецтв та літератури, Американська академія мистецтв і наук і Фі Бета Каппа
Конфесія юдаїзм і атеїзм
У шлюбі з Клер Блум[6]
Нагороди
командор ордена Почесного легіону

Грант Ґуґґенгайма

Національна медаль мистецтв

Національна гуманітарна медальd (2011)

премія Франца Кафки (2001)

Премія принцеси Астурійської в галузі літературиd (2012)

премія Медічі за найкращий твір іноземною мовоюd

Національна книжкова премія за фантастикуd (1960)

PEN/Faulkner Award for Fictiond (1994)

Національна книжкова премія за фантастикуd (1995)

Пулітцерівська премія за художню книгу (1998)

PEN/Faulkner Award for Fictiond (2001)

Common Wealth Award of Distinguished Serviced (2001)

премія Медічі за найкращий твір іноземною мовоюd (2002)

Society of American Historians Prize for Historical Fictiond (2005)

PEN/Nabokov Awardd (2006)

PEN/Faulkner Award for Fictiond (2007)

Міжнародна Букерівська премія[d] (2011)

Emerson-Thoreau Medald (2013)

Жива легенда Бібліотеки Конгресуd (квітень 2000)

Зала слави Нью-Джерсіd

почесний доктор Браунського університетуd (28 травня 2001)

Премія Бібліотеки Конгресу за американську художню літературу (2012)

Sidewise Award for Alternate Historyd (2004)


CMNS: Філіп Рот у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Філіп Мілтон Рот (англ. Philip Milton Roth; 19 березня 1933 — 22 травня 2018[10]) — американський письменник, автор 31 роману, лауреат Пулітцерівської премії.

Життєпис[ред. | ред. код]

Філіп Рот народився 19 березня 1933 року в місті Ньюарк штату Нью-Джерсі в родині єврейських іммігрантів з України. Батьки батька Рота приїхали з Галичини, з селища Козлів Тернопільської області, що в 100 км від Львова; предки його матері були з району Києва. Дід і баба Філіпа Рота ще розмовляли мовою їдиш. Сам Рот відвідував місцеву єврейську середню школу (Weequahic High School). Чимало персонажів його творів беруть початок від осіб, що їх Філіп зустрів там у свої шкільні роки; реакція його однокласників і знайомих, що впізнавали себе на сторінках книжок, із часом варіювала від обурення до радісного ажіотажу — із ростом популярності письменника[11].

У 1950—1951 роках навчався в Ратгерському університеті. 1954 року закінчив Бакнеллський університет (Пенсильванія) з дипломом бакалавра за фахом англістика. Наступного року навчався за магістерською програмою в Чиказькому університеті. У 1955—1956 роках служив у армії США.

У коло улюблених авторів Філіпа Рота входили письменники-реалісти 19 століття, особливо Генрі Джеймс та Ґюстав Флобер, видатні американські прозаїки старшого покоління Сол Беллоу, Бернард Маламуд, а також гумористи Нью-Йоркських кабаре та отелів у горах Катскілл з характерним єврейським гумором.

У 1956—1958 роках викладав літературу в Чиказькому університеті, рецензував кінофільми та телепрограми для газети «Нью Репаблік». З 1962 року викладав в університеті Айови «творче письмо» (Creative Writing). Опублікував свою першу книгу — збірку повістей та оповідань «Прощавай, Колумбе» — у 1959 році. За цей твір був удостоєний Національної книжкової премії. Перший роман Філіпа Рота «Байдужість» був опублікований 1962 року. Рот відомий також романом «Скарга Портного» (1969), що посідає 79 рядок у Рейтингу 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік[12].. Один з перших відомих творів письменника, цей твір, як і збірка «Прощавай, Колумбе», описує в деякому сенсі традиційний єврейський характер, його взаємодію із заборонами й обмеженнями, що їх накладає суспільство.

Розпач Портного стримить із відмови бути обмеженим табу, які, як він відчуває, принижують його і чоловіка в ньому. Гумор у персонажі Портного в тому, що для нього порушення табу виявляється так само ганебним як для чоловіка, як і дотримання. Той ще гумор[13].

Оригінальний текст (англ.)
Portnoy's pains arise out of his refusal to be bound any longer by taboos which, rightly or wrongly, he experiences as diminishing and unmanning. The joke on Portnoy is that for him breaking the taboo turns out to be as unmanning in the end as honoring it. Some joke.

Інший роман, що став бестселером, «Змова проти Америки», описує країну з профашистським режимом, який насадив льотчик Чарльз Ліндберг, що ніби переміг Рузвельта на виборах 1940 року. На думку ж самого письменника[14], до його найкращих творів належать «Театр шабату» і «Американська пастораль».

Для багатьох творів письменника характерне відверте висвітлення тем, що з точки зору суспільної моралі належать до заборонених, як-то особистого сексуального життя; агресивне висміювання родинних та суспільних заборон. Показовим фактом у цьому відношенні є те, що після виходу відверто написаної «Скарги Портного» Рот, побачивши скандальний успіх книги, запросив батьків на обід, щоб попередити їх про зосереджену навколо них увагу і про те, що «немає нічого поганого в тому, щоб кинути трубку, коли вам телефонує журналіст»[15]. З точки зору відвертості письма Рота іноді порівнюють із Апдайком[16].

Філіп Рот — лауреат Пулітцерівської премії (1998) та премії Франца Кафки (2001). На знак визнання літературних заслуг письменника міська влада його рідного міста Ньюарк назвали його ім'ям одну з міських площ. Він також одержав Міжнародну Премію Букера (ця нагорода викликала відмову однієї із членів комітету від виконання суддівських обов'язків через, на її думку, суперечливість кандидатури письменника[17][18][19]), а 2012 року Рота відзначено Премією Принца Астурійського[20].

З 1959 по 1963 рік був одружений з Маргарет Мартінсон, яка 1968 року загинула в автокатастрофі. З 1975 року жив разом з британською акторкою Клер Блум.1990 року Рот вирішив офіційно розписатися з Блум, та шлюб протримався лише до 1994 року. Після розлучення колишня дружина написала автобіографічну книгу «Залишаючи ляльковий будинок» (’’Leaving a Doll's House: A Memoir’’), у якій критично описувала спільне життя із Ротом. Тому деякі критики[21] схильні вбачати у « Мій чоловік — комуніст» завуальовану відповідь на цю критику.

У жовтні 2012 року Філіп Рот оголосив у інтерв'ю для французького журналу[22][23][24], що припиняє свою творчу кар'єру й вважає, що роман «Немезіда» (2010) залишиться його останнім твором.

Твори[ред. | ред. код]

Трилогія про Девіда Кепеша[ред. | ред. код]

Романи про Цукермана[ред. | ред. код]

Тетралогія «Скутий Цукерман»/ англ. Zuckerman Bound[en]

  • Літературний негр/ англ. The Ghost Writer[en] (1979)
  • Звільнений Цукерман/ Zuckerman Unbound (1981)
  • Урок анатомії/ The Anatomy Lesson (1983)
  • Празька оргія/ The Prague Orgy (1985)

Інші романи

Переклади українською[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. SNAC — 2010.
  2. Internet Broadway Database — 2000.
  3. а б Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  4. http://www.huffingtonpost.com/2013/03/19/philip-roth-birthday-_n_2907548.html
  5. http://www.theguardian.com/books/2013/mar/22/my-hero-philip-roth-james-wood
  6. а б в г д е ж и к McGrath C. Philip Roth, Towering Novelist Who Explored Lust, Jewish Life and America, Dies at 85 — 2018.
  7. Музей Соломона Гуггенгайма — 1937.
  8. Find a Grave — 1995.
  9. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  10. Philip Roth, Towering Novelist Who Explored Lust, Jewish Life and America, Dies at 85 (en). The New York Times. 2018-05-22. Процитовано 2018-05-23. 
  11. http://www.nytimes.com/books/97/04/20/reviews/roth-highschool.html
  12. Newsweek's Top 100 Books — список 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік (англ.)
  13. http://books.google.com.ua/books?id=6Vbc4K3wqUYC&pg=PA38&dq=the+joke+on+portnoy+is+that+for+him&hl=fr&sa=X&ei=I9MCUd6tKqb-4QT654FQ&ved=0CC8Q6AEwAA#v=onepage&q&f=true
  14. http://www.thewrap.com/tv/column-post/philip-roth-names-best-his-own-books-73021?page=0,0
  15. http://www.thewrap.com/tv/column-post/philip-roth-names-best-his-own-books-73021?page=0,1
  16. http://www.nytimes.com/2010/01/03/books/review/Roiphe-t.html?pagewanted=all
  17. http://gazeta.ua/articles/culture/_amerikanec-filip-rot-otrimav-mizhnarodnij-buker/383054
  18. http://www.guardian.co.uk/books/2011/may/21/man-booker-international-carmen-callil
  19. Judge quits over Philip Roth's Booker award. The Daily Telegraph. 18 травня 2011. Архів оригіналу за 2 березня 2019. Процитовано 9 червня 2021.  (англ.)
  20. http://vsiknygy.net.ua/news/19566/
  21. http://www.guardian.co.uk/books/1998/oct/03/fiction.philiproth
  22. «Друг читача»: Американський письменник Філіп Рот оголосив про завершення кар'єри
  23. Philip Roth: 'To tell you the truth, I'm done'(англ.)
  24. Philip Roth: "Némésis sera mon dernier livre"(англ.)

Посилання[ред. | ред. код]