Геді Ламарр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Хеді Ламарр)
Перейти до: навігація, пошук
Геді Ламарр
Hedy Lamarr
Фото

Ім'я при народженні: Hedwig Eva Maria Kiesler
Дата народження: 9 листопада 1914(1914-11-09)
Місце народження: Відень, Австро-Угорщина
Дата смерті: 19 січня 2000(2000-01-19)
Місце смерті: Орландо, Флорида, США
Громадянство: Австрія і США
Професія: актриса, винахідник
Кар'єра: 1930 — 1958
IMDb: ID 0001443
hedylamarr.com
Commons-logo.svg Геді Ламарр у Вікісховищі

Ге́ді Лама́рр (англ. Hedy Lamarr /ˈhɛdi laˈmɑː /; 9 листопада 1914 — 19 січня 2000 року) — австрійсько-американська акторка та винахідниця.

Математично обдарована[1], вона разом із композитором Джорджем Антейлом винайшла методи розширення спектра зв'язку та стрибкоподібного перестроювання частоти, які необхідні для бездротового зв'язку від докомп'ютерної ери і до наших днів[2][3].

Біографія та кінокар'єра[ред.ред. код]

Геді Ламарр народилася у столиці Австрії з ім'ям Гедвіга Єва Марія Кіслер. Її батько був банкіром з єврейської сім'ї зі Львова, мати — з Будапешта. Відвідувала театральну школу та рано почала зніматися у кіно. Дебютувала у німецькому фільмі «Дівчина в нічному клубі» (1930). У своїх перших роботах вона знімалася з такими акторами, як Гайнц Рюманн і Ганс Мозер. Театральний режисер Макс Райнхардт, з яким вона працювала в Берліні, назвав юну Геді найкрасивішою жінкою Європи.

Хвилю світової популярності приніс їй чехословацько-австрійський фільм Густава Махати «Екстаз» (Єва, 1933). Перша в історії художнього повнометражного кіно десятихвилинна сцена оголеного купання у лісовому озері — цілком невинна за сучасними мірками — але у 1933 році вона викликала бурю емоцій. Крім того, в цій картині Геді стала першою актрисою, що імітує в кіно оргазм. За словами Ламарр, задля цього під час зйомок режисер колов її англійською шпилькою. Сцена викликала обурення з боку церкви. Картина була заборонена до показу в ряді країн та випущена в прокат тільки через кілька років з цензурними купюрами. У тому ж році батьки видали доньку заміж за фабриканта зброї, австрійського мільйонера Фріца Мандля.

Після чотирьох років невдалого шлюбу фрау Мандль здійснила класичну втечу із замку, підсипавши снодійне покоївці. На пароплаві «Нормандія» вона вирушила з Лондона до Нью-Йорку. Актрисі не довелося оббивати пороги у Голлівуді — кінодебют 1933 був надто гучним, щоб його забули кінематографісти. Правда, щоб не викликати аналогічних асоціацій в пуританської публіки США, їй радять взяти псевдонім. Гедвіг Кіслер стає Геді Ламарр. Відразу на «Нормандії» вона підписала вигідний контракт із засновником студії Metro-Goldwyn-Mayer Луїсом Маєром. Новий виток кар'єри розгортається запаморочливо. У цілому Геді Ламар заробила на кінозйомках 30 млн доларів.

З трейлеру до фільму «Приходь зі мною жити», 1941

За свою кар'єру в Голлівуді актриса зіграла в таких популярних фільмах, як «Алжир» (Габі, 1938), «Леді в тропіках» (Манон де Верні, 1939), екранізації Джона Стейнбека «Тортілья — Флет» (Долорес Рамірес, 1942, режисер Віктор Флемінг), «Небезпечний експеримент» (Аліда Бедо, 1944) і епічній стрічці Сесіля де Мілля «Самсон і Даліла» (1949). Останній раз вона з'явилася на екрані у фільмі «The Female Animal» (Ванесса Віндзор, 1958). Геді була заміжня шість разів, мала трьох дітей.

1966 року 52-річна актриса спробувала повернутися на екран, але цьому перешкодила розгорнута проти неї кампанія цькування. Різкий, важкий характер, звичка відверто висловлювати невтішну думку про Голлівуд та його звички спричинили до того, що у Геді Ламарр з'явилося багато підступних та впливових ворогів. Одного разу її звинуватили у крадіжці туфель вартістю менше 100 доларів з магазину у Флориді. Хоча суд і відкинув це звинувачення, пляма від інциденту залишилася надовго. Ще більших збитків її репутації завдала автобіографія актриси під назвою «Екстаз і я» (1966), нібито написана у співавторстві з Лео Гілда[4] і Сай Райс[5]. У цій автобіографії вона нібито зізнається, що страждає німфоманією. Ламарр подала позов на видавця, стверджуючи, що багато з подій, описаних у книзі, були вигадані одним із співавторів Leo Guild[6]. Книга містила також захищений копірайтом матеріал зі статті про Ламарр, написаної Gene Ringgold[7] та опублікованої в журналі «Факти екрану» в 1965 р. У зв'язку з цим мав місце судовий процес[8]. «Ця книга зруйнувала мою кар'єру і моє життя».

Геді Ламарр померла 19 січня 2000 року в місті Орландо у Флориді у віці 86 років. Прах актриси був згідно з заповітом розвіяний на її батьківщині, в Австрії, у Віденському Лісі.

За свій внесок у досягнення кінематографа Геді Ламарр була удостоєна зірки на голлівудській Алеї Слави.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Окрім кіно, Геді Ламарр займалася наукою. У 1942 році вона запатентувала систему, що дозволяє на відстані керувати торпедами[9]. Цінність технології «стрибаючих частот» була оцінена тільки з роками. День народження акторки 9 листопада — названий Днем винахідника у німецькомовних країнах. Без винаходу Ламарр зараз не літали б військові супутники та не працювали б стільникові телефони стандарту GSM.

Доля познайомила Ламарр з авангардистським композитором Джорджем Антейлом, який жив неподалік. Ламарр поділилася з Антейлом дуже важливою ідеєю: якщо дистанційно повідомляти координати цілі керованій торпеді на одній частоті, то ворог може легко перехопити сигнал, заглушити його або перенаправити торпеду на іншу ціль. Щоб дати своїй другій батьківщині військову перевагу, Ламарр запропонувала керувати торпедами сигналами, які не можна буде перехопити або заглушити. Ламарр і Антейл незабаром запропонували використовувати на передавачі випадковий код, який буде змінювати частоту каналу передачі, та синхронізувати такі ж частотні переходи і на приймачі. Така зміна каналів зв'язку гарантує безпечну передачу інформації. До того часу псевдовипадкові коди використовувалися для кодування інформації, переданої незмінними відкритими каналами зв'язку. Секретний ключ став використовуватися для швидкої зміни частот каналів передачі інформації.

У серпні 1942 Ламарр і Антейл отримали патент під номером 2292387 «Секретна система зв'язку (Secret Communication System)». Патент описує секретні системи зв'язку, що включають передачу фальшивих сигналів на різних частотах. Цей патент став основою для зв'язку з розширеним спектром, що сьогодні використовується всюди, від мобільних телефонів до Wi-Fi 802.11 і GPS.

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • У 1966 році була випущена нібито автобіографічна книга «Екстаз і я. Життя жінки» (Ecstasy and me: my life as a woman. — New York: «Bartholomew House», 1966), яку пізніше сама Ламарр визнала підробкою.
  • Геді Ламарр зображена на заставці при завантаженні програми Corel Draw 8-ої і 9-ої версій[10].
  • У одного з персонажів Half-Life 2, доктора Айзека Кляйнера, в лабораторії живе незвичайний вихованець — гедкраб Ламар, у якого видалили жала, що відповідають за приєднання до голови жертви. Доктор Кляйнер назвав свого вихованця на честь відомої актриси і винахідника Геді Ламарр (Геді Ламарр, таким чином, відбувається гра слів між ім'ям актриси і розмовним позивним гедкраба — «Геді»).
  • На початку 2014 року Геді Ламарр було додано в Зал Слави Винахідників.
  • До її дня народження 9 листопада приурочені Дні винахідника відразу в трьох європейських країнах — у Німеччині, Австрії та в Швейцарії[11].
  • 9 листопада 2015 Google випустив новий дудл на честь 101-го року від дня народження Геді Ламарр[12].

Фільмографія[ред.ред. код]

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1930 ф Гроші на дорозі Geld auf der Straße Молода дівчина
1931 ф Буря у склянці Sturm im Wasserglas Секретарка
1931 ф Валіза пана О.Ф. Die Koffer des Herrn O.F. Хелен
1932 ф Гроші не потрібні Man braucht kein Geld Кеті Брандт
1933 ф Екстаз Ekstase Єва Герман
1938 ф Алжир Algiers Габі
1939 ф Леді з тропіків Lady of the Tropics Манон де Варгнес Кері
1940 ф Я беру цю жінку I Take This Woman Джорджі Грегор Декер
1940 ф Галасливе місто Boom Town Карен Ванміер
1940 ф Товариш Х Comrade X Теодора
1941 ф Приходь зі мною жити Come Live With Me Джонні Джонс
1941 ф Дівчина Зігфелда Ziegfeld Girl Сандра Колтер
1941 ф Г. М. Пулхем Есквайр H.M. Pulham, Esq. Марвін Майлс Ренсом
1942 ф Рівнина Тортила Tortilla Flat Долорес Рамірес
1942 ф Перехрестя Crossroads Люсьєн Талбот
1942 ф Білий вантаж White Cargo Тонделео
1944 ф Райське тіло The Heavenly Body Вікі Вітлі
1944 ф Конспіратори The Conspirators Ірен вон Мор
1944 ф Ризикований експеримент Experiment Perilous Аліда Бедеро
1945 ф Її Високість і коридорний Her Highness and the Bellboy принцеса Вероніка
1946 ф Дивна жінка The Strange Woman Дженні Хагер
1947 ф Знеславлена Леді Dishonored Lady Мадлен Деміен
1948 ф Трохи поживімо Let's Live a Little Доктор Дж.О. Лорінг
1949 ф Самсон і Даліла Samson and Delilah Даліла
1950 ф Леді без паспорта A Lady Without Passport Маріанна Лорес
1950 ф Мідний каньйон Copper Canyon Ліса Розел
1951 ф Мій улюблений шпигун My Favorite Spy Лілі Далбрей
1954 ф Кохання трьох королев Loves of Three Queens Єлена Троянська, Женев'єва Брабантська, Жозефіна Богарне
1957 ф Історія людства The Story of Mankind Жанна д'Арк
1958 ф Тварина самка The Female Animal Ванесса Віндзор

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Young C. The films of Hedy Lamarr. — Secaucus: «Citadel Press», 1978.
  • Kranzpiller P. Hedy Lamarr. — Bergatreute: «Eppe», 1997.
  • Körte P. Hedy Lamarr: die stumme Sirene. — München: «Belleville», 2000.
  • Gaines A. Hedy Lamarr. — Vero Beach: «Rourke Pub.», 2002.
  • Walters R. Spread spectrum: Hedy Lamarr and the mobile phone. — Great Britain: «BookSurge», 2005.
  • Robbins T. a. o. Hedy Lamarr and a secret communication system. — Mankato: «Capstone Press», 2007.

Посилання[ред.ред. код]