Хотімля (Україна)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Хотімля (село))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Хотімля
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район/міськрада Вовчанський район
Громада Старосалтівська селищна громада
Код КОАТУУ 6321688401
Облікова картка Хотімля 
Основні дані
Засноване 1695
Населення 1351[1]
Площа 3,092 км²[1]
Густота населення 436,93 осіб/км²
Поштовий індекс 62572
Телефонний код +380 5741
Географічні дані
Географічні координати 50°01′22″ пн. ш. 36°52′33″ сх. д. / 50.02278° пн. ш. 36.87583° сх. д. / 50.02278; 36.87583Координати: 50°01′22″ пн. ш. 36°52′33″ сх. д. / 50.02278° пн. ш. 36.87583° сх. д. / 50.02278; 36.87583
Середня висота
над рівнем моря
108 м
Водойми р. Сіверський Дінець
Відстань до
районного центру
36 км
Найближча залізнична станція Вовчанськ
Відстань до
залізничної станції
36 км
Місцева влада
Адреса ради 62572, Харківська обл., Вовчанський р-н, с.Хотімля, вул.Леніна,11а, тел. 6-24-34
Сільський голова Кучма Олександр Іванович
Карта
Хотімля. Карта розташування: Україна
Хотімля
Хотімля
Хотімля. Карта розташування: Харківська область
Хотімля
Хотімля
Хотімля. Карта розташування: Вовчанський район
Хотімля
Хотімля

Хоті́мля — село в Україні, у Старосалтівській селищній територіальній громаді Вовчанського району Харківської області. Населення становить 1351 особу.

Розташування[ред. | ред. код]

Село Хотімля лежить на лівому березі Печенізького водосховища (річка Сіверський Донець), на 2 км вище за течією від місця впадання у нього річок Хотімля і Хотомелька. Біля водосховища кілька будинків відпочинку, на протилежному березі великий лісовий масив урочище Хотомлянська Дача (дуб). До села примикає невеликий лісовий масив (сосна).

Відстань від районного центру Вовчанська становить 36 км[2].

Походження назви[ред. | ред. код]

Хотімля (Хатомля, Хотомля) — від індоєвропейських Hat — «зерно» і mlo — «зернотертка, млин».[3]

Історія[ред. | ред. код]

Села засновано 1695 року[1] як козацька слобода на шляху з Білгорода до Ізюма[2].

До селянської реформи 1861 року Хотімля була державною слободою Вовчанського повіту[2].

За даними на 1864 рік у казенній слободі, центрі Хотомлянської волості Вовчанського повіту, мешкало 2344 особи (1156 чоловічої статі та 1188 — жіночої), налічувалось 350 дворових господарств, існувала станова квартира[4].

Під час повстання селян 1905 року було розгромлено поміщицькі володіння. Повстання було жорстоко придушене, 90 селян було заарештовано та ув'язнено, ватажків П. П. Рибаса, І. Д. Перевізнича, І. І. Прохоренка засуджено на каторжні роботи[2].

Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 6000 осіб[5].

Перша радянська окупація[ред. | ред. код]

У червні 1917 році селяни захопили землі та луки поміщика Пасека та відмовились платити державні й земські податки. У 1918 році поблизу села діяв червоний партизанський загін, який воював проти німців[2]. У 1919 році в селі створено партійний, а в 1921 — комсомольський осередки[2]. У 1921 році в Хотімлі створено трудову школу[2].

У 1923 році в селі починається примусова колективізація, утворюється перша артіль «Неждана»[2].

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 443 людей[6].

Друга світова війна[ред. | ред. код]

Протягом жовтня 1941 — вересня 1943 Хотімля перебувала під німецькою окупацією. У районі села діяв партизанський загін, учасники якого разом з бійцями 300-ї дивізії вночі проти 26 грудня 1941 року напали на німецький штаб і вогневі точки, розташовані в Хотімлі та Новоданівці. Внаслідок нападу було знищено 260 німецьких вояків[2].

Уночі проти 31 грудня 1941 року бійцями партизанського загону та розвідниками Червоної армії були знищена група німців, що перебувала в приміщенні сільської школи[2].

Під час визволення Хотімлі від німецьких військ село переходило з рук у руки 12 разів. Внаслідок боїв село було повністю зруйновано та відбудовано згодом в повоєнний час[2].

За бойові заслуги 270 жителів села були нагороджені орденами та медалями Радянського Союзу[2]. Льотчиці Євдокія Пасько та одному з керівників харківського партійного підпілля О. М. Щербаку (посмертно) присвоєно звання Героїв Радянського Союзу[2].

Економіка[ред. | ред. код]

  • В селі є молочнотоварна ферма(належить Ковалю), машинно-тракторні майстерні.
  • Тепличне господарство.
  • «Шанс», фермерське господарство, ПП.
  • «Агростих», фермерське господарство, ПП.
  • База відпочинку ім. Соїча.

Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]

  • Школа.
  • Хотомлянська амбулаторія сімейної медицини.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

  • Ландшафтний заказник місцевого значення «Новодонівський». Площа 197,0 га. Розміщується біля села Хотімля, Старосалтівського лісництва, урочища Новодонівське, акваторії Печенізького водосховища. На боровій терасі лівого берега Печенізького водосховища ростуть соснові ліси з сосни звичайної. У пониззі зустрічаються болотні угруповання, в акваторії Печенізького водосховища — угруповання вищих водних рослин, на берегах — прибережно-водні і лугові угруповання. Тут відзначені місця зростання рідкісних для рослинного покриву України формацій кушира підводного і рідкісні для Харківщини асоціації соснового лісу кладонієвського, формації лепехи звичайної, водяної Сосонки звичайної, осоково-сфагнові асоціації. Своєрідний ґрунтово-гідрологічний режим зумовив збереження унікальної для регіону бореальної флори. Тут ростуть папороті — щитник гребенистий, щитник шартрський, безщитник жіночий, теліптерис болотний, а також плаун булавовидний, калина звичайна, грушанка круглолистна, занесені в Червоні списки Харківщини. Тут відзначено єдине на Харківщині місце зростання чорниці.[7]
  • Хотімлянська затока — на лівому березі водосховища біля села Хотімля і система мілководь і островів на правому березі — цінне нерестовище промислових риб, місце нагулу їх молодняка.[8]

Відомі люди[ред. | ред. код]

Також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Облікова картка села на сайті Верховної Ради України(Перевірено 19 березня 2012)
  2. а б в г д е ж и к л м н п Історія міст і сіл Української РСР. Харківська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967. — 15 000 прим.
  3. Науково-популярний журнал UNIVERSITATES. Походження назви «Харків (Харків)»
  4. рос. дореф. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.
  5. рос. дореф. Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.
  6. Мартиролог. Харківська область, ст. 646—656
  7. Мережа існуючих та резервованих територій та об'єктів природно-заповідного фонду Вовчанського р-ну
  8. phpbb / viewtopic.php? t = 523 Перелік основних нерестовищ Харківської області

Посилання[ред. | ред. код]