Хунлі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хунлі
Portrait of the Qianlong Emperor in Court Dress.jpg
6-й Імператор Цін
18 жовтня 1735 — 9 лютого 1796 року
Попередник: Їньчжень
Спадкоємець: Юн'янь
 
Ім'я при народженні: маньчжурська: ᡥᡠᠩ ᠯᡳ
кит. 弘曆
Народження: 25 вересня 1711(1711-09-25)[1][2][…]
Пекін, Династія Цін
Смерть: 7 лютого 1799(1799-02-07)[1][2][…] (87 років)
Пекін, Династія Цін[4]
Поховання: Yuling Mausoleum (Qing dynasty)d
Національність: Маньчжури
Країна: Династія Цін[5]
Рід: Дім Айсінгіороd
Батько: Іньчжень[6][7]
Мати: Імператриця Сяошенсяньd
Шлюб: Empress Xiaoxianchund[4], Empress Narad[4], Empress Xiaoyichund, Imperial Noble Consort Huixiand, Imperial Noble Consort Chunhuid, Imperial Noble Consort Qinggongd[4], Imperial Noble Consort Zhemind, Imperial Noble Consort Shujiad, Dowager Noble Consort Wand, Noble Consort Yingd, Noble Consort Xind, Noble Consort Xund, Consort Jind[4], Fragrant Concubined, Consort Shud, Consort Dund, Consort Yud[4], Consort Fangd, Imperial Concubine Yi from the Huang cland, Imperial Concubine Xund[4], Imperial Concubine Gongd[4], Imperial Concubine Yi from the Bo cland[4], Imperial Concubine Shend[4], Imperial Concubine Chengd, Noble Lady Ruid[4], Noble Lady Shund і Noble Consort Yud
Діти: Yonghuangd, Yongliand, Yongzhangd, Yongchengd, Yongqid, Yongrongd, Yongcongd, Yongxuand, ninth son of Qianlongd, tenth son of Qianlongd, Yongxingd, Юндзіd, Юндзінd, Юнлуd, Юн'янь[8], sixteenth son of Qianlongd, Yonglind, second daughter of Qianlongd, Kurun Princess Hejingd, Heshuo Princess Hejiad, fifth daughter of Qianlongd, sixth daughter of Qianlongd, Kurun Princess Hejingd, eighth daughter of Qianlongd, Heshuo Princess Heked, Kurun Princess Hexiaod, Heshuo Princess Hewand і eldest daughter of Qianlongd

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Хунлі́ (маньчж.: Hungli; спрощ.: 弘历; кит. трад.: 弘曆; піньїнь: Hónglì; 25 вересня 1711 — 7 лютого 1799) — маньчжурський державний і політичний діяч. Імператор династії Цін (8 жовтня 1735 — 9 лютого 1796).

Життєпис[ред. | ред. код]

Представник роду Айсін Ґьоро. Четвертий син Їньчженя. Проводив активну зовнішню політику. 1751 року завоював Тибет, 1757 року — Джунгарію, 1759 року — Кашгарію. У 17681769 роках ходив походами на м'янмську державу Ава, а 17881789 роках — на В'єтнам. 1792 року перетворив Непал на васальну державу династії Цін.

Внутрішня політика імператора була спрямована на посилення державного контролю і обмеження будь-якої «самодіяльності» на місцях. Хунлі вимагав найретельніших звітів міністрів та намісників, втручався у найдрібніші справи, переглядав, ухвалював та надиктовував писарю сотні розпоряджень. Самих лише документів після смерті імператора залишилося більше трьох сотень томів. Хунлі провів податкову реформу, яка, однак призвела до стагнації економіки, а 1757 року остаточно закрив імперію від іноземців у відповідності до ізоляціоністської доктрини «закритих морів».

При цьому концентрація влади та бюрократизація зрештою призвела до шаленого зростання корупції, що сягнула небачених масштабів. «Найбільшим корупціонером в історії» важають фаворита Хунлі — першого міністра Хешеня. Але насправді корупцією були вражені усі щаблі державного управління. За офіційними розрахунками, до кишень чиновників потрапляло більше половини грошей, виділених на будівництво каналів, і три чверті коштів, зібраних як податок на постачання рису до столиці[9].

Хунлі сприяв розвитку книговидання. В 1782 році за його розпорядженням була видана «Повне зібрання книг за чотирма розділами», найбільша в історії хрестоматія китайської класики на 36 тисяч томів. Водночас була посилена цензура та переслідування інакодумців. Письменникам забороняли згадувати про будь-які повстання чи критику влади в минулому, корупцію та хабарництво, захист Китаю він нападів кочовиків (не лише маньчжурів, але й монголів та навіть гунів) і називати особисті імена імператорів. Спеціально призначені чиновники «правили» стародавні тексти, викреслюючи з них будь-які натяки на спротив тиранії. «Небезпечні» твори вилучали і знищували, а щоб заборони не могли обійти, з 1782 року почали складати перелік «шкідливих» книжок. Тих, хто наважувався їх видавати, переписувати чи просто зберігати, страчували.

Сам Хунлі при цьому вважав себе благодійником і меценатом. Імператор писав вірші та прозу, якими улесливі царедворці не втомлювалися захоплюватися, тим самим лише розпалюючи пристрасть володаря до графоманії. «Літературний доробок» Хунлі нараховує цілих 40 тисяч творів (при тому, що спалили за його правління 14 тисяч книжок)[10].

1796 року зрікся престолу на користь свого сина Юн'яня, прийнявши титул верховного імператора. Зберігав реальну владу до кінця життя. Посмертне ім'я — Імператор Чунь (кит.: 純帝; піньїнь: Chúndì). Храмове ім'я — Ґаоцзун. Девіз правління — Цяньлун. Інше ім'я, що походить від девізу правління, — Імпера́тор Цяньлу́н (кит.: 乾隆帝; піньїнь: Qiánlóng-dì).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Benezit Dictionary of Artists — 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
  2. а б Encyclopædia Britannica
  3. а б SNAC — 2010.
  4. а б в г д е ж и к л м китайська Вікіпедія — 2002.
  5. China Biographical Database
  6. Spence J. The Search for Modern China — 1 — USA: W. W. Norton & Company, 1991. — P. 81. — ISBN 978-0-393-30780-1
  7. Immanuel C.Y. Hsü The Rise of Modern China — 6 — USA: OUP, 2000. — P. 38. — 1136 p. — ISBN 978-0-19-512504-7
  8. Immanuel C.Y. Hsü The Rise of Modern China — 6 — USA: OUP, 2000. — P. 41. — 1136 p. — ISBN 978-0-19-512504-7
  9. Мустафін О. Халепи, що визначили долю народів. Х., 2021, с.122-124
  10. Мустафін О. Халепи, що визначили долю народів. Х., 2021, с.125

Джерела[ред. | ред. код]

Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К. : Либідь, 1997. — 462 с. — ISBN 5-325-00775-0.

  • (рос.) Непомнин О. Е. История Китая: Эпоха Цин. XVII — начало XX века. — Москва: Восточная литература, 2005.