Хунлі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хунлі
Portrait of the Qianlong Emperor in Court Dress.jpg
6-й Імператор Цін
18 жовтня 1735 — 9 лютого 1796 року
Попередник: Їньчжень
Спадкоємець: Юн'янь
 
Народження: 25 вересня 1711(1711-09-25)[1][2][3]
Пекін, Династія Цін
Смерть: 7 лютого 1799(1799-02-07)[1][2][3] (87 років)
Пекін, Династія Цін
Національність: Маньчжури
Династія: Дім Айсінгіоро[d]
Батько: Іньчжень[4][5]
Мати: Імператриця Сяошенсянь[d]
Діти: Yonghuang[d], Yonglian[d], Yongzhang[d], Yongcheng[d], Yongqi[d], Yongrong[d], Yongcong[d], Yongxuan[d], ninth son of Qianlong[d], tenth son of Qianlong[d], Yongxing[d], Юндзі[d], Юндзін[d], Юнлу[d], Юн'янь[6], sixteenth son of Qianlong[d], Yonglin[d], second daughter of Qianlong[d], Kurun Princess Hejing[d], Heshuo Princess Hejia[d], fifth daughter of Qianlong[d], sixth daughter of Qianlong[d], Kurun Princess Hejing[d], eighth daughter of Qianlong[d], Heshuo Princess Heke[d], Kurun Princess Hexiao[d], Heshuo Princess Hewan[d] і eldest daughter of Qianlong[d]

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Хунлі́ (маньчж.: Hungli; спрощ.: 弘历; кит. трад.: 弘曆; піньїнь: Hónglì; 25 вересня 1711 — 7 лютого 1799) — маньчжурський державний і політичний діяч. Імператор династії Цін (8 жовтня 1735 — 9 лютого 1796). Представник роду Айсін Ґьоро. Четвертий син Їньчженя. Проводив активну зовнішню політику. 1751 року завоював Тибет, 1757 року — Джунгарію, 1759 року — Кашгарію. У 17681769 роках ходив походами на м'янмську державу Ава, а 17881789 роках — на В'єтнам. 1792 року перетворив Непал на васальну державу династії Цін. Здійснив податкову реформу, що призвела до стагнації економіки. 1757 року запровадив ізоляціоністську політику «закритих морів». Сприяв розвитку книговидання, але впровадив цензуру та переслідування інакодумців. 1782 року видав «Повне зібрання книг за чотирма розділами», найбільшу в історії хрестоматію китайської класики на 36 тисяч томів. 1796 року зрікся престолу на користь свого сина Юн'яня, прийнявши титул верховного імператора. Зберігав реальну владу до кінця життя. Посмертне ім'я — Імператор Чунь (кит.: 純帝; піньїнь: Chúndì). Храмове ім'я — Ґаоцзун. Девіз правління — Цяньлун. Інше ім'я, що походить від девізу правління, — Імпера́тор Цяньлу́н (кит.: 乾隆帝; піньїнь: Qiánlóng-dì).

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К. : Либідь, 1997. — 462 с. — ISBN 5-325-00775-0.
  • (рос.) Непомнин О.Е. История Китая: Эпоха Цин. XVII — начало XX века. — Москва: Восточная литература, 2005.