Сюаньє

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сюаньє
清 佚名 《清圣祖康熙皇帝朝服像》.jpg
4-й Імператор Цін
5 лютого 1661 — 20 грудня 1722
Попередник: Фулінь
Наступник: Іньчжень
 
Ім'я при народжені: кит. 玄燁
маньчжурська: ᡥᡳᠣᠸᠠᠨ ᠶᡝᡳ
Народження: 4 травня 1654(1654-05-04)[1]
Пекін, Династія Цін
Смерть: 20 грудня 1722(1722-12-20)[1] (68 років)
Shuntian Fu[d], Династія Цін[2]
Національність: Маньчжури
Громадянство: Династія Цін[3] і Китай[4]
Батько: Фулінь[5][6]
Мати: Empress Xiaokangzhang[d]
У шлюбі з: Empress Xiaochengren[d], Empress Xiaozhaoren[d], Empress Xiaoyiren[d], Імператриця Сяогунжень[d], Imperial Noble Consort Quehui[d], Imperial Noble Consort Dun Yi[d], Honored Imperial Noble Consort Jing Min[d], Honored Consort Wenxi[d], Consort Shun Yi Mi[d], Consort Chun Yu Qin[d], Consort Hui[d], Consort Yi[d], Consort Liang[d], Consort Hui[d], Q7354586?, Imperial Concubine Xi[d], Consort Rong[d], Consort Ding[d] і Consort Ping[d]

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Сюаньє́ (кит. 玄燁, Xuányè; 4 травня 1654(16540504)20 грудня 1722) — імператор династії Цін (16611722). Представник маньчжурського роду Айсін Ґьоро. Третій син Фуліня, онук Хуан Тайцзі, правнук Нурхаці. Проводив жорстоку централізацію управління. Сприяв розвитку науки та мистецтв, а також частковій вестернізації Китаю. У 16731681 роках придушив повстання трьох уділів, що було організоване етнічними китайцями. 1683 року завоював Тайвань. 1689 року остаточно вибив московитів з Приамур'я, яке перейшло династії Цін за Нерчинським договором. 1697 року, в результаті війни з Джунгарським ханством, приєднав Халху. 1720 року здійснив військовий похід до Тибету. Правив найдовше з усіх правителів Китаю — 61 рік. Його доба вважається «золотим віком» династії Цін. Девіз правління — Кансі.

Імена[ред. | ред. код]

  • Власне маньчжурською: Айшін-Гьоро Хьован'єй (маньчжурська: ᠠᡳᠰᡳᠨ ᡤᡳᠣᡵᠣ ᡥᡳᠣᠸᠠᠨ ᠶᡝᡳ, Aisin Gioro Hiowanyei)
  • Власне китайською: Айсінь-Цзюело Сюаньє (кит. 愛新覚羅玄燁, Àixīnjuéluó Xuányè)
  • Посмертне ім'яЛюдяний; Імператор Жень (кит.: 仁帝; піньїнь: Réndì) — скорочене.
  • Повне: Людяний імператор, який відповідно до волі Небес поширив удачу; просвітитель і воїн, розумний і проникливий; поміркований і скромний; широкосердий і заможний; покірний батькам і шанобливий; добросовісний і доброчесний; той, хто досяг великих звершень (合天弘運文武睿哲恭倹寛裕孝敬誠信功徳大成仁皇帝, Hetian Hongyun Wenwu Ruizhe Gongjian Kuanyu Xiaojing Chengxin Zhonghe Gongde Dacheng)

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К. : Либідь, 1997. — 462 с. — ISBN 5-325-00775-0.
  • Непомнин О.Е. История Китая: Эпоха Цин. XVII — начало XX века. — Москва: Восточная литература, 2005.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сюаньє