Сюаньє

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сюаньє
清 佚名 《清圣祖康熙皇帝朝服像》.jpg
 Народився  4 травня 1654
 Помер  20 грудня 1722
Рід Айсін Ґьоро
Проживання Маньчжурія
Походження маньчжур
Імператор династії Цін
16611722
Попередник Фулінь
Наступник Іньчжень

Сюаньє́ (маньчж.: Elhe taifin hūwangdi; кит. традиц.: 玄燁спрощ.: 玄燁піньїнь: Xuányè; 4 травня 1654(16540504)20 липня 1722) — маньчжурський державний і політичний діяч. Імператор династії Цін (5 лютого 166120 грудня 1722). Представник роду Айсін Ґьоро. Третій син Фуліня, онук Хуан Тайцзі, правнук Нурхаці.

Проводив жорстоку централізацію управління.

Сприяв розвитку науки та мистецтв, а також частковій вестернізації Китаю.

У 1673-1681 роках придушив повстання трьох уділів, що було організоване етнічними китайцями.

У 1683 завоював Тайвань.

У 1689 остаточно вибив московитів з Приамур'я, яке перейшло династії Цін за Нерчинським договором.

У 1697, в результаті війни з Джунгарським ханством, приєднав Халху.

У 1720 здійснив військовий похід до Тибету.

Правив найдовше з усіх правителів Китаю — 61 рік. Його доба вважається «золотим віком» династії Цін.

Посмертне ім'яІмператор Жень (кит.: 仁帝піньїнь: Réndì). Храмове ім'яШенцзу. Девіз правлінняКансі. Інше ім'я, що походить від девізу правління, — Імпера́тор Кансі́ (кит. традиц.: 康熙帝піньїнь: Kāngxī-dì).

Див. також[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

  • Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — Київ: Либідь, 1997.
  • (рос.) Непомнин О.Е. История Китая: Эпоха Цин. XVII — начало XX века. — Москва: Восточная литература, 2005.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сюаньє