Сюаньє

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сюаньє
清 佚名 《清圣祖康熙皇帝朝服像》.jpg
Народився 4 травня 1654(1654-05-04)[1]
Shuntian Fu[d]
Помер 20 грудня 1722(1722-12-20)[1] (68 років)
Shuntian Fu[d][2]
Поховання Східні гробниці Цін[d]
Громадянство Flag of the Qing Dynasty (1889-1912).svg Династія Цін
Національність Маньчжури
Ім'я при народженні 玄燁 і ᡥᡳᠣᠸᠠᠨ ᠶᡝᡳ
Посада Імператор Китаю
Батько Фулінь[3][4]
Мати Empress Xiaokangzhang[d]
Рід Дім Айсінгіоро[d]
Брати, сестри
У шлюбі з Empress Xiaochengren[d], Empress Xiaozhaoren[d], Empress Xiaoyiren[d], Імператриця Сяогунжень[d], Imperial Noble Consort Quehui[d], Imperial Noble Consort Dun Yi[d], Honored Imperial Noble Consort Jing Min[d], Honored Consort Wenxi[d], Consort Shun Yi Mi[d], Consort Chun Yu Qin[d], Consort Hui[d], Consort Yi[d], Consort Liang[d], Consort Hui[d], Q7354586?, Imperial Concubine Xi[d], Consort Rong[d], Consort Ding[d] і Consort Ping[d]
Діти Chengrui[d]
Chenghu[d]
Chengqing[d]
Sayinchahun[d]
Yunzhi, Prince Zhi[d]
Changhua[d]
Yunreng[d][5]
Changsheng[d]
Wanpu[d]
Yunzhi, Prince Cheng[d]
Іньчжень
Yinzan[d]
Yinqi[d]
Yinzhuo[d]
Yinyou[d]
Yunsi[d]
Yuntang[d]
Yin’e[d]
Yinju[d]
Yinzi[d]
Yintao[d]
Yinxiang[d][6]
Yunti[d]
Yinji[d]
Q7361115?
Yinlu[d]
Yunli[d]
Yinxie[d]
Yinji[d]
Yinyi[d]
Prince Shen[d]
Yinhu[d]
Yinqi[d]
Yinmi[d]
Yinyuan[d]
State Princess Rongxian[d]
Princess Duanjing of the Second Rank[d]
State Princess Kejing[d]
Kurun Princess Wenxian[d]
State Princess Chunque[d]
Princess Wenke of the Second Rank[d]
Princess Quejing of the Second Rank[d]
Princess Dunke of the Second Rank[d]
eighth daughter of Kangxi[d]

Сюаньє́ (маньчж.: ᡥᡳᡠ᠋ᠸᠠᠨ
ᠶᡝᡳ
hiowan yei; кит. традиц.: 玄燁спрощ.: 玄燁піньїнь: Xuányè; 4 травня 1654(16540504)20 липня 1722) — маньчжурський державний і політичний діяч. Імператор династії Цін (5 лютого 166120 грудня 1722). Представник роду Айсін Ґьоро. Третій син Фуліня, онук Хуан Тайцзі, правнук Нурхаці.

Життєпис[ред.ред. код]

Проводив жорстоку централізацію управління.

Сприяв розвитку науки та мистецтв, а також частковій вестернізації Китаю.

У 1673-1681 придушив повстання трьох уділів, що було організоване етнічними китайцями.

У 1683 завоював Тайвань.

У 1689 остаточно вибив московитів з Приамур'я, яке перейшло династії Цін за Нерчинським договором.

У 1697, в результаті війни з Джунгарським ханством, приєднав Халху.

У 1720 здійснив військовий похід до Тибету.

Правив найдовше з усіх правителів Китаю — 61 рік. Його доба вважається «золотою добою» династії Цін.

Посмертне ім'яІмператор Жень (китайська: 仁帝піньїнь: Réndì). Храмове ім'яШенцзу. Девіз правлінняКансі. Інше ім'я, що походить від девізу правління, — Імпера́тор Кансі́ (кит. традиц.: 康熙帝піньїнь: Kāngxī-dì).

Див. також[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

  • Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К. : Либідь, 1997. — 462 с. — ISBN 5-325-00775-0.
  • (рос.) Непомнин О.Е. История Китая: Эпоха Цин. XVII — начало XX века. — Москва: Восточная литература, 2005.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сюаньє