Церква Святого Духа (Рогатин)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Церква Святого Духа
Церква Зішестя Святого Духа
Церква св.Духа 1598.jpg
Церква Святого Духа у Рогатині

49°24′36″ пн. ш. 24°36′10″ сх. д. / 49.4102361° пн. ш. 24.6028972° сх. д. / 49.4102361; 24.6028972Координати: 49°24′36″ пн. ш. 24°36′10″ сх. д. / 49.4102361° пн. ш. 24.6028972° сх. д. / 49.4102361; 24.6028972
Статус Музей-пам’ятка дерев’яної архітектури і живопису XVI – XIX століть.
Статус спадщини Світова спадщина ЮНЕСКО, об'єкт №1424
Країна

Україна Україна

Розташування Івано-Франківська область, Рогатин, вул. Роксолани, 10
Тип будівлі культова
Архітектурний стиль дерев'яна архітектура
Матеріал дерево
Засновано 1481
Перша згадка 1481 (у записах Львівського архіву[1])
Будівництво 1598 (?)
Реліквії Святодухівський іконостас, ікони
Стан задовільний
Сайт museum-rogatyn.at.ua/index/0-4
Церква Святого Духа (Рогатин). Карта розташування: Україна
Церква Святого Духа (Рогатин)
Церква Святого Духа (Рогатин) (Україна)
Церква Святого Духа (Рогатин). Карта розташування: Івано-Франківська область
Церква Святого Духа (Рогатин)
Церква Святого Духа (Рогатин) (Івано-Франківська область)

Церква Святого Духа у Вікісховищі?
Прапор ЮНЕСКО Світова спадщина ЮНЕСКО, об'єкт №1424
(англ.)рос.

Церква Святого Духа у Рогатині (Рогатинська Святодухівська церква, більш правильна назва Церква Зішестя Святого Духа, як це підписано в іконостасі церкви) — найстаріша збережена в Україні дерев'яна церква, у місті Рогатині Івано-Франківської області, пам'ятка народної архітектури та монументального мистецтва національного значення. Нині (2000-ні) використовується як музейний заклад, офіційна назва «Музей-пам'ятка дерев'яної архітектури і живопису XVI—XIX століть», складова (разом із художньо-краєзнавчим музеєм) Музейного комплексу в місті Рогатині, що є філіалом обласного художнього музею. Завідувачем музейного комплексу у місті Рогатині-філії Музею мистецтв Прикарпаття є Петрів Тетяна Василівна[2].

21 червня 2013 року на 37-й сесії Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО, що проходила у Камбоджі, Церква Святого Духа, разом з іншими дерев'яними церквами карпатського регіону, була включена у список світової спадщини ЮНЕСКО[3][4].

Розташування[ред. | ред. код]

Церква Святого Духа стоїть на невеличкому підвищенні в західній частині Рогатина, в межах колишніх оборонних укріплень. Завдяки малоповерховому характеру навколишньої забудови церква відіграє роль архітектурної домінанти.

Історія[ред. | ред. код]

Церква Святого Духа в Рогатині побудована, імовірно, в 1-й половині XVII століття[5], хоча й дотепер офіційно датується 1598 роком — ця дата була віднайдена в інтер'єрі церкви на північній стіні центрального зрубу (нави) і прочитана парохом церкви о. Іполитом Дзеровичем наприкінці XIX століття[6]. Попри розбіжність у думках вчених і дослідників храму щодо дати його спорудження, рогатинська Церква Святого Духа є одним із найдавніших дерев'яних храмів України.

При церкві діяло одне з перших в Україні церковних братств, коштами якого створено унікальний ренесансно-бароковий іконостас, що датується 1650 роком та є одним з трьох найстаріших, збережених до нашого часу, іконостасів України. У 1656 році братству при церкві Святого Духа в Рогатині львівським єпископом Арсенієм Желиборським надано диплому[7].

У 1760 році здійснений перший повний опис церкви, — складений візитатором о. Миколою Шадурським[8].

1800 року Рогатинська церква Святого Духа стає дочірною парохії Різдва Пресвятої Богородиці в Рогатині[9].

У XIX столітті до бабинця прибудовано дзвіницю.

Церква у 1914-1918 роках

У 1885 році художник Юліан Макаревич реставрував іконостас церкви, після чого він експонувався на археологічно-етнографічній виставці у Львові[10]. А 1895 року здійснювалась реставрація храму під керівництвом львівського архітектора М. Ковальчука на виділені Галицьким сеймом 2 000 злотих[11].

На початку ХХ століття в результаті ремонту даху змінено форму маківки нави та форму даху вівтаря.

У 1941 та вже по війні проводились ремонтні роботи на ґонтовому даху церкви[12].

У 1963 році Святодухівську церкву включено до Державного реєстру пам'яток архітектури національного значення постановою № 970 РМУ від 24 серпня 1963 року під охоронним номером 243.

У 198082 роки у пам'ятці проводились ґрунтовні реставраційні роботи під керівництвом архітектора Івана Могитича[13], і вже наступного (6 серпня 1983 року) в храмі було відкрито відділ (нині філіал) Івано-Франківського художнього музею.

У 1999 році було здійснено заміну ґонтового перекриття церкви і дзвіниці.

Від 2004 року Рогатинська Святодухівська церква-музей ввійшла до Музейного комплексу міста Рогатин (філіал Івано-Франківського обласного художнього музею), що був започаткований на базі власне музею-пам'ятки церкви Святого Духа та відновленої садиби відомого громадського діяча 1-ї половини ХХ століття — Миколи Угрина-Безгрішного.

У 2006 році Управлінням туризму і культури Івано-Франківської ОДА разом з Львівським філіалом Національного науково-дослідного реставраційного центру України (директор Мирослав Откович) розроблено триетапний проект збереження Святодухівської церкви. Так, перший етап передбачав обстеження, дослідження, часткову реставрацію, заміри вологості деревини, стін і підлоги, а також ікон. У його рамках, зокрема, було проведено ентомологічні обстеження, в результаті яких виявлено діяльність двох видів жуків-деревогризів червононогий точильник (родина Жуки-точильники) і фіолетовий вусач (родина Вусачі); мікологічні обстеження з метою ідентифікації грибних культур та підбору антисептиків; обстеження температурно-вологісних показників.

Інформаційний стенд біля церкви

Навесні 2007 року відреставровано намісні ікони іконостаса 1650 року «Христос-Пантократор», «Богородиця-Одигітрія», «Старозавітна Трійця» (усунення забруднень та потемнілої лакової плівки), а також здійснено пробну хімобробку трьох фрагментів стін церкви (північна стіна нави, північна стіна бабинця, південна стіна бабинця) проти жука-деревогриза. Наприкінці цього ж (2007) року Рогатинським відділом містобудування та архітектури спільно із музейними працівниками було складено акт обстеження технічного стану пам'ятки архітектури — церкви Святого Духа, на основі якого у 2008 році Міністерство архітектури та містобудування виділило частину коштів, потрібних для ліквідації аварійного стану та проведення реставраційно-ремонтних робіт. Таким чином, у 2008 році проведено хімобробку проти жука-деревогриза частини північної стіни нави та північної стіни бабинця з метою забезпечення довготривалого біо- та вогнезахисту конструктивних елементів церкви. Працівники ЛФ ННДРЦУ використовували водні розчини, які одночасно мають властивості антипіренів і консервантів. Також протягом 200708 років відреставровано ікони: «Іоанн Хреститель з житієм», чотири «Апостоли», Пристоячі «Богоматір та Марія Клеопова», «Іоанн Богослов і воїн Лонгин» та 2 стародруки.

16 серпня 2008 року відбулась урочиста академія з нагоди 25-ї річниці відкриття музею у церкві Святого Духа.

22 серпня 2008 року в Святодухівській церкві працювала комісія, що визначила найголовніші завдання, загальні обсяги та терміни проведення найнагальніших ремонтно-реставраційних робіт. За результатами роботи комісії у період від 27 жовтня до 17 грудня 2008 року працівниками кооперативу «Зодчий» з Коломиї (голова кооперативу Озарук І.) проведено такі ремонтно-реставраційні роботи: замінено ґонтове покриття над вівтарною частиною, навою та дзвіницею, окрім куполів; перед перекриттям даху здійснено комплексну обробку деревини будівлі церкви ззовні спеціальними речовинами з метою її дезінфекції та консервації; проведено заміну трьох вікон з відтворенням їхнього попереднього вигляду; здійснено обшалювання верхів нави та дзвіниці з попередньою обробкою деревини речовинами з метою її дезінфекції та консервації; у районах водостоків між вівтарною частиною та навою замінено фрагменти ушкоджених дерев'яних брусів, які не підлягали ремонту; ґонтове покриття церкви та дзвіниці оброблено сирою нафтою (так званим тиром) для кращого зберігання та запобігання псуванню та руйнуванню деревини.

Улітку 2009 року Церква Святого Духа з міста Рогатин увійшла в перелік 8-и пам'яток дерев'яної сакральної архітектури України, які запропоновано внести до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

29 вересня року 2009 року Національний банк України ввів в обіг пам'ятну монету «Церква Святого Духа в Рогатині».

Дзвіниця церкви

У теперішній час (2000-ні) у експозиції пам'ятки-музею представлено автентичний іконостас 1650 року, ікони старого іконостаса кінця XVI століття, ікону монастирського типу «Іоанн Хреститель з житієм» (середина XVI століття), ікони XVII—XIX століть з церков Рогатинщини, а також вироби з каменю, дерев'яні скульптури та свічники, стародруки[14].

У червні 2013 року у рамках проекту «Музеї онлайн» сайту «Україна Incognita» було створено віртуальну ексурсію з аудіосупроводом церквою Святого Духа в Рогатині. Вперше в Україні церква, що увійшла до списку Світової спадщини ЮНЕСКО, представлена у віртуальному фонді українських музеїв.

Архітектура[ред. | ред. код]

Церква Святого Духа — дерев'яна, тризрубна, одноверха, з квадратним центральним зрубом, гранчастим п'ятистінним вівтарем та подовженим бабинцем. Центральний зруб перекритий квадратним верхом з двома заломами.

26-244-0006 Rohatyn Holy Spirit Church RB.jpg

Незважаючи на існування різних точок зору на дату зведення споруди (1598, 1644—1645, 1648 рр. тощо), її можна віднести до архаїчних пам'яток дерев'яної архітектури Галичини.

І хоча первісний вигляд церкви дещо змінено у XIX столітті — прибудовою дзвіниці, а також влаштуванням над центральним верхом додаткового восьмерика з аркадною сиґнатуркою та струнким восьмигранним наметом у завершенні, визначальні риси цього класичного зразка найдавніших українських дерев'яних храмів залишилися майже без змін.

Усередині дзвіниці церкви

Композиційну основу пам'ятки становлять монументальний четверик нави з шестигранними зрубами бабинця й вівтаря, а також приставлена до західної стіни бабинця каркасна дзвіниця квадратної в плані форми. Триярусна наметова дзвіниця й, особливо, центральний об'єм церкви з розвиненим двозаломним чотиригранним верхом помітно домінують у загальній композиції споруди, в той час як невисокі приміщення бабинця та вівтаря під дво- і п'ятисхилим дахом відіграють другорядну роль. Незважаючи на відмінність окремих частин пам'ятки за висотою, формою та розмірами в плані, всі вони сприймаються як єдине ціле. Цьому сприяють вдало знайдені співвідношення поміж ними та влаштування по периметру будівлі розлогого піддашшя на фігурних кронштейнах[15].

Інтер'єр[ред. | ред. код]

Первісно дубові зруби церкви були розписані народними малярами. В інтер'єрі пам'ятки зберігся п'ятиярусний іконостас, споруджений 1650 року заходами і коштом Рогатинського братства.

Іконостас

Іконостас має врівноважену архітектонічну будову, пишно декорований поліхромним орнаментальним різьбленням. Іконографічна програма живопису укладена за активної участі братства: в іконописні зображення введено нові для українісього мистецтва теми й образи. Святковий емоційний лад іконостаса, живопис якого позначений глибиною ідейного змісту, силою образних характеристик, декоративністю, породжений волелюбним піднесенням і перемогами на початку національної революції 1648—1676.

До найкращих ікон церкви належать композиції на дияконських вратах («Архангел Михаїл» і «Мельхіседек»), намісні ікони Христа і Богоматері, сцени цокольного ярусу.

Церква є однією з найвидатніших пам'яток галицької школи дерев'яної архітектури, а Святодухівський іконостас, в якому втілено гуманістичне сприйняття дійсності та естетичні норми ренесансного мистецтва, належить до визначних надбань як українського, так і світового мистецтва.

Легенда[ред. | ред. код]

Згідно з переказами, на початку XVI століття Настя Лісовська, майбутня правителька Османської імперії Роксолана часто приходила молитись до церкви Святого Духа, адже тут священиком був її батько — отець Гаврила Лісовський[16].

Світлини[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ЦДІАУ у Львові ф. 201, оп. 1а, спр. 2090
  2. Досьє церкви-музею на Музейний комплекс в місті Рогатин
  3. Дерев'яні церкви Карпат внесли до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО
  4. Карпатські церкви стали спадщиною ЮНЕСКО // Українська правда / Історична правда. — Неділя, 23 червня 2013
  5. Ковпаненко Н. Г. ДУХА СВЯТОГО церква… — С. 502.
  6. ЦДІАУ у Львові ф. 616, оп. 1, спр. 13., арк. 38
  7. Слободян В. Храми Рогатинщини… — С. 140.
  8. ЛНМ, РкЛ-20, — С. 521
  9. Слободян В. Храми Рогатинщини… — С. 144.
  10. Церква святого Духа в Рогатині: Альбом… — С. 5.
  11. ЦДІАУ у Львові ф. 616, оп. 1, спр. 13, арк. 22, 46
  12. Слободян В. Храми Рогатинщини… — С. 142.
  13. Архів інституту «Укрзахідпроектреставрація», спр. І-26-9
  14. Церква Святого Духа на сайті Музейного комплексу в місті Рогатині
  15. Завада В. Т. // Пам'ятки архітектури та містобудування України. — К.: «Техніка», 2000, с. 125
  16. Музейний комплекс в місті Рогатин

Джерела, література[ред. | ред. код]

  • Завада В. Т. // Пам'ятки архітектури та містобудування України. — К. : Техніка, 2000. — С. 125.
  • Жолтовський П. М. Український живопис XVII—XVIII століть. — К., 1978.
  • Історія українського мистецтва, т. 2. — К., 1967.
  • Ковпаненко Н. Г. ДУХА СВЯТОГО ЦЕРКВА // церква в. м. Рогатин // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 502. — ISBN 966-00-0405-2.
  • Овсійчук В. А. Українське мистецтво другої половини XVI — першої половини XVII ст. — К., 1985.
  • Слободян В. Храми Рогатинщини. — Львів : Логос, 2004.
  • Українське мистецтво XIV — першої половини XVII ст. — К., 1985.
  • Церква святого Духа в Рогатині: Альбом / Авт.-упоряд. В. І. Мельник. — К. : Мистецтво, 1991.
  • Святодухівська церква, 1598 р. // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. в 4-х томах (за ред. Жарікова Н. Л. К.: «Будивэльнык», 1983—1986 (електронна версія), Том 2, стор. 246 (рос.)
  • История искусства народов СССР, т. 3. — М., 1974.
  • РОГАТИН. Деревянная церковь св. Духа (1648) // Украина и Молдавия. Справочник-путеводитель. — М.–Лейпциг, 1982. — С. 449. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]