Шухевич Осип

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Осип Шухевич
Народився 4 січня 1816(1816-01-04)
с. Раківець, Королівство Галичини та Володимирії
Помер 1870(1870)
Тишківці, Україна
Національність українець
Діяльність священик, письменник, перекладач, громадський та освітній діяч
Alma mater Львівська духовна семінарія
Головував Городенківський декан
Рід Шухевичі

отець Осип Шухевич (також зустрічаються варіанти імені Йосиф, Йосип; 4 січня[1] 1816, Раківець,[1] — 24 березня[1] тепер Городенківський район — 1870) — український галицький греко-католицький священик, письменник, перекладач, громадський та освітній діяч. Батько Володимира Шухевича, прадід головнокомандувача УПА Романа Шухевича.

Короткий життєпис[ред. | ред. код]

Родом із села Ракова на Станиславівщині.[джерело?] Батько — о. Микола Шухевич, священик у Раківці над Дністром.[2]

Закінчив ґімназію при монастирі оо. Василіян у Бучачі 1832 року.[3] Також навчався у львівських домініканців.[2]

Під час навчання у Львівській духовній семінарії (18351838[3]) належав до кола «Руської Трійці». Товаришував також з Антіном Могильницьким. Висвячений 1840 року, працював на різних парафіях, зокрема: Мостище (повіт Калуш, 1840-41, адміністратор), Камінне (повіт Надвірна, 1841-42, адміністратор), Волосів (повіт Надвірна, 1841-42, опікун), Старі Богородчани (1842-45, сотрудник). Зазнавав утисків влади.

З 1845,[4] за іншими даними з березня 1848 року, — парох Тишківців, того року очолив Городенківську повітову Руську Раду. За його ініціятиви, сприяння в Тишківцях було встановлено знак на скасування панщини 1848 року, відкрито школу 1856 року. Займані посади: Городенківський віце-декан декан (1864-65[4]), декан (1865-70[4])), інспектор народних шкіл Городенківського повіту.[3]

Друкувався в літературно-науковій газеті «Пчола» (1849 р.); перекладав Л. Верґілія («Пісню про хліборобство», «Скотарські поеми»[2]), Е. Щульце, Гердера, наслідував Вальтера Скотта («Подорожній»).

Помер та похований у родинному гробівці в селі Тишківцях.

Твори О. Шухевича видав посмертно його син Володимир Шухевич під назвою «Переводи і наслідування Осипа Шухевича, з портретом і життєписом автора» (Львів, 1883). Автор передмови — Іван Франко.[2] У передньому слові до книги «Переводи і наслідування Осипа Шухевича» І. Франко писав: «Переводи і наслідування, заміщені в цій книжці — пам'ятка життя і праці чоловіка майже не знаного в нашій літературі, а претім заслуговуючого на всенародне визнання. Переводи дуже корисно свідчать про те, як пильно Осип Шухевич прислуховувався до мови народної, яким обширним способом тієї мови він володів…. Праці Шухевича свідчать ще й о тім, на які широкі розміри задумували наші патріоти з доби нашого народного відродження працю на збагачення нашої словесності, як сміливо і совісно приступили до діла».

Версія доктора Николи Андрусяка[ред. | ред. код]

Ім'я — Йосиф, син пароха Раківця над Дністром на Городенківщині отця Евстахія Шухевича. Був парохом у селі Тишківцях на Городенківщині (з 1848 року). Навчався у ґімназії при монастирі оо. Василіян у Бучачі в першій половині 1820-х років.[5]

Сім'я[ред. | ред. код]

Мав 12 дітей, двоє померли малими.

  • Зенон Шухевич — парох Тишківців, глава, продовжувач «тишковецьких Шухевичів»; сприяв появі українських громадських організацій у селі
  • Осипа — найстарша донька, дружина доктора Лонгина Рожанковського, адвоката, посла до Австрійського райхсрату, мати першого команданта Легіону УСС д-ра Теодора Рожанковського[6]
  • Ольга — дружина о. Ковблянцького,
  • Євген — священик, батько адвоката Степана Шухевича
  • Ізидор — полковник австрійської армії — під час І-ї світової війни мав стати генералом; через дрібний конфлікт у Загребській лікарні його звинуватили у «великосербських настроях», звільнили зі служби
  • Володимир (дід Романа Шухевича) — видатним науковцем, найвідомішим дослідником Гуцульщини
  • Модеста — дружина гімназійного професора у Києві Миколи Козловського
  • Микола Шухевич — адвокат, придбав у Львові територію для української організації «Сокіл-Батько»
  • Євгенія (Левицька) — мати письменника та журналіста Василя Левицького-Софроніва.[2]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

В Івано-Франківську є Вулиця Шухевичів, названа на честь не лише Осипа, а й усієї його героїчної родини.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Горбоватий В., Мельничук Б., Щербак Л. Шухевич Осип Євстахійович… — С. 661.
  2. а б в г д Липовецький Святослав. «Тишковецькі Шухевичі»
  3. а б в Горбоватий В., Мельничук Б., Щербак Л. Шухевич Осип Євстахійович… — С. 662.
  4. а б в Blazejowskyj Dmytro. Historical Šematism… — Р. 436.
  5. Андрусяк Никола. // Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 52.
  6. Перший комендант УСС

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  • Липовецький Святослав. «Тишковецькі Шухевичі».
  • Працював не для слави. До 200-річчя від дня народження О. Шухевича (1816—1870) // Дати і події, 2016, перше півріччя : календар знамен. дат № 1 (7) / Нац. парлам. б-ка України. — Київ, 2016. — С.24-26.