Шухевич Осип

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Осип Шухевич
Народився 4 січня 1816(1816-01-04)
с. Раківець, Королівство Галичини та Володимирії
Помер 1870(1870)
Тишківці, Городенківський район, Івано-Фр. обл., Україна
Національність українець
Діяльність священик, письменник, перекладач, громадський та освітній діяч
Alma mater Львівська духовна семінарія
Головував Городенківський декан
Рід Шухевичі

отець Осип Шухевич (також зустрічаються варіанти імені Йосиф, Йосип; 4 січня[1] 1816, Раківець,[1] — 24 березня[1] тепер Городенківський район — 1870) — український галицький греко-католицький священик, письменник, перекладач, громадський та освітній діяч. Батько Володимира Шухевича, прадід головнокомандувача УПА Романа Шухевича.

Короткий життєпис[ред.ред. код]

Родом із села Ракова на Станиславівщині.[джерело?] Батько — о. Микола Шухевич, священик у Раківці над Дністром.[2]

Закінчив ґімназію при монастирі оо. Василіян у Бучачі 1832 року.[3] Також навчався у львівських домініканців.[2]

Під час навчання у Львівській духовній семінарії (18351838[3]) належав до кола «Руської Трійці». Товаришував також з Антіном Могильницьким. Висвячений 1840 року, працював на різних парафіях, зокрема: Мостище (повіт Калуш, 1840-41, адміністратор), Камінне (повіт Надвірна, 1841-42, адміністратор), Волосів (повіт Надвірна, 1841-42, опікун), Старі Богородчани (1842-45, сотрудник). Зазнавав утисків влади.

З 1845,[4] за іншими даними з березня 1848 року, — парох Тишківців, того року очолив Городенківську повітову Руську Раду. За його ініціятиви, сприяння в Тишківцях було встановлено знак на скасування панщини 1848 року, відкрито школу 1856 року. Займані посади: Городенківський віце-декан декан (1864-65[4]), декан (1865-70[4])), інспектор народних шкіл Городенківського повіту.[3]

Друкувався в літературно-науковій газеті «Пчола» (1849 р.); перекладав Л. Верґілія («Пісню про хліборобство», «Скотарські поеми»[2]), Е. Щульце, Гердера, наслідував Вальтера Скотта («Подорожній»).

Помер та похований у родинному гробівці в селі Тишківцях.

Твори О. Шухевича видав посмертно його син Володимир Шухевич під назвою «Переводи і наслідування Осипа Шухевича, з портретом і життєписом автора» (Львів, 1883). Автор передмови — Іван Франко.[2] У передньому слові до книги «Переводи і наслідування Осипа Шухевича» І. Франко писав: «Переводи і наслідування, заміщені в цій книжці — пам'ятка життя і праці чоловіка майже не знаного в нашій літературі, а претім заслуговуючого на всенародне визнання. Переводи дуже корисно свідчать про те, як пильно Осип Шухевич прислуховувався до мови народної, яким обширним способом тієї мови він володів…. Праці Шухевича свідчать ще й о тім, на які широкі розміри задумували наші патріоти з доби нашого народного відродження працю на збагачення нашої словесності, як сміливо і совісно приступили до діла».

Версія доктора Николи Андрусяка[ред.ред. код]

Ім'я — Йосиф, син пароха Раківця над Дністром на Городенківщині отця Евстахія Шухевича. Був парохом у селі Тишківцях на Городенківщині (з 1848 року). Навчався у ґімназії при монастирі оо. Василіян у Бучачі в першій половині 1820-х років.[5]

Сім'я[ред.ред. код]

Мав 12 дітей, двоє померли малими.

  • Зенон Шухевич — парох Тишківців, глава, продовжувач «тишковецьких Шухевичів»; сприяв появі українських громадських організацій у селі
  • Осипа — найстарша донька, дружина доктора Лонгина Рожанковського, адвоката, посла до Австрійського райхсрату, мати першого команданта Легіону УСС д-ра Теодора Рожанковського[6]
  • Ольга — дружина о. Ковблянцького,
  • Євген — священик, батько адвоката Степана Шухевича
  • Ізидор — полковник австрійської армії — під час І-ї світової війни мав стати генералом; через дрібний конфлікт у Загребській лікарні його звинуватили у «великосербських настроях», звільнили зі служби
  • Володимир (дід Романа Шухевича) — видатним науковцем, найвідомішим дослідником Гуцульщини
  • Модеста — дружина гімназійного професора у Києві Миколи Козловського
  • Микола Шухевич — адвокат, придбав у Львові територію для української організації «Сокіл-Батько»
  • Євгенія (Левицька) — мати письменника та журналіста Василя Левицького-Софроніва.[2]

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

В Івано-Франківську є Вулиця Шухевичів, названа на честь не лише Осипа, а й усієї його героїчної родини.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Горбоватий В., Мельничук Б., Щербак Л. Шухевич Осип Євстахійович… — С. 661.
  2. а б в г д Липовецький Святослав. «Тишковецькі Шухевичі»
  3. а б в Горбоватий В., Мельничук Б., Щербак Л. Шухевич Осип Євстахійович… — С. 662.
  4. а б в Blazejowskyj Dmytro. Historical Šematism… — Р. 436.
  5. Андрусяк Никола. // Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 52.
  6. Перший комендант УСС

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  • Липовецький Святослав. «Тишковецькі Шухевичі».
  • Працював не для слави. До 200-річчя від дня народження О. Шухевича (1816–1870) // Дати і події, 2016, перше півріччя : календар знамен. дат № 1 (7) / Нац. парлам. б-ка України. – Київ, 2016. – С.24-26.
Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.