Ян Ольшевський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ян Ольшевський
пол. Jan Olszewski
пол. Jan Olszewski
Ян Ольшевськийпол. Jan Olszewski

Час на посаді:
23 грудня 1991 — 5 червня 1992
Президент  Лех Валенса
ПопередникЯн Кшиштоф Белецький
НаступникВальдемар Павляк

Народився2 серпня 1930(1930-08-02) (87 років)
Варшава, Польща
ГромадянствоПольща Польща
Національністьполяк
ОсвітаВаршавський університет
Політична партіяСолідарність»
Центристська угода
Релігіякатолицизм
Нагороди
Орден Білого Орла

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Ян Ольшевський (пол. Jan Olszewski; нар. 2 серпня 1930, Варшава, Польща) — польський політик, прем'єр-міністр Польщі з 23 грудня 1991 до 5 червня 1992.

Життєпис[ред. | ред. код]

У 1953 році закінчив юридичний факультет Варшавського університету. Працював у Міністерстві юстиції та Академії наук.

У 1956 році виступив у пресі із закликом реабілітувати учасників Армії Крайової, і вже в 1957 році йому було заборонено займатися журналістикою.

У 1960-ті був адвокатом в декількох процесах польських дисидентів. Завдяки своїй правозахисній діяльності незабаром став відомим в опозиційних колах.

Після введення в Польщі військового стану 13 грудня 1981 примкнув до «Солідарності», не припинив займатися правозахисною діяльністю.

Наприкінці 1980-х брав участь у роботі «круглого столу» за участю влади ПНР і опозиції.

Обраний до Сейму в 1991 році, брав участь у роботі комісії з підготовки нової Конституції. Представляв партію «Центристська угода» (пол. Porozumienie Centrum), видними функціонерами якої в цей час були брати Качинські. Незабаром після виборів, однак, президент Лех Валенса призначив Ольшевського прем'єр-міністром. При цьому наполіг, що в його уряд не увійде архітектор «шокової терапії» у Польщі Лешек Бальцерович. Свій перший закордонний візит здійснив у Ватикан (лютий 1992).

Прем'єрство було затьмарене протистоянням президента і прем'єра, що призвело до швидкої відставки кабінету. Головною дією Ольшевського на цій посаді стало проведення закону про люстрацію (який, проте, був незабаром визнаний неконституційним). 5 червня 1992 його уряду був винесений вотум недовіри.

У 1995 році брав участь у президентських виборах і зайняв на них четверте місце, отримавши 1 225 453 (6,86%) голосів. Пізніше підтримував братів Качинських і праві партії — Лігу польських сімей і Право і справедливість.

Нагороди[ред. | ред. код]

У 2009 році був удостоєний вищої нагороди Польщі — Ордена Білого Орла.

Джерело[ред. | ред. код]