Ян Ольшевський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ян Ольшевський
пол. Jan Olszewski
пол. Jan Olszewski
Ян Ольшевський пол. Jan Olszewski

Час на посаді:
23 грудня 1991 — 5 червня 1992
Президент  Лех Валенса
ПопередникЯн Кшиштоф Белецький
НаступникВальдемар Павляк

Народився2 серпня 1930(1930-08-02)
Варшава, Польща
Помер7 лютого 2019(2019-02-07) (88 років)
Варшава
ГромадянствоПольща Польща
Національністьполяк
ОсвітаВаршавський університет
Політична партіяСолідарність"
Центристська угода
Релігіякатолицизм
Нагороди
Орден Білого Орла

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Ян Фердинанд Ольшевський (пол. Jan Ferdynand Olszewski; 2 серпня 1930, Варшава, Польща — 7 лютого 2019, Варшава, Польща) — польський політик, прем'єр-міністр Польщі з 23 грудня 1991 до 5 червня 1992.

Життєпис[ред. | ред. код]

У 1953 році закінчив юридичний факультет Варшавського університету. Працював у Міністерстві юстиції та Академії наук.

У 1956 році виступив у пресі із закликом реабілітувати учасників Армії Крайової, і вже в 1957 році йому було заборонено займатися журналістикою.

У 1960-ті був адвокатом в декількох процесах польських дисидентів. Завдяки своїй правозахисній діяльності незабаром став відомим в опозиційних колах.

Після введення в Польщі військового стану 13 грудня 1981 примкнув до «Солідарності», не припинив займатися правозахисною діяльністю.

Наприкінці 1980-х брав участь у роботі «круглого столу» за участю влади ПНР і опозиції.

Обраний до Сейму в 1991 році, брав участь у роботі комісії з підготовки нової Конституції. Представляв партію «Центристська угода» (пол. Porozumienie Centrum), видними функціонерами якої в цей час були брати Качинські. Незабаром після виборів, однак, президент Лех Валенса призначив Ольшевського прем'єр-міністром. При цьому наполіг, що в його уряд не увійде архітектор «шокової терапії» у Польщі Лешек Бальцерович. Свій перший закордонний візит здійснив у Ватикан (лютий 1992).

Прем'єрство було затьмарене протистоянням президента і прем'єра, що призвело до швидкої відставки кабінету. Головною дією Ольшевського на цій посаді стало проведення закону про люстрацію (який, проте, був незабаром визнаний неконституційним). 5 червня 1992 його уряду був винесений вотум недовіри.

У 1995 році брав участь у президентських виборах і зайняв на них четверте місце, отримавши 1 225 453 (6,86 %) голосів. Пізніше підтримував братів Качинських і праві партії — Лігу польських сімей і Право і справедливість.

Помер 7 лютого 2019 році у Варшаві на 88-му році життя.[1]

Нагороди[ред. | ред. код]

У 2009 році був удостоєний вищої нагороди Польщі — Ордена Білого Орла.[2]

У 2019 році був удостоєний — Хрест свободи та солідарності.[3]

У 2014 році — Почесний громадянин Варшави.[4]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Помер екс-прем'єр Польщі /ZIK, 8.2.2019/
  2. Postanowienie Prezydenta Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 3 maja 2009 r. o nadaniu orderu. prawo.sejm.gov.pl (pl). 2009-05-03. Процитовано 2019-07-07. 
  3. Prezes IPN odznaczył 31 osób Krzyżami Wolności i Solidarności. dzieje.pl (pl). 2019-06-03. Процитовано 2019-07-07. 
  4. BIP Warszawa - oficjalny portal stolicy Polski. bip.warszawa.pl (pl). 2014-06-05. Процитовано 2019-07-07. 

Посилання[ред. | ред. код]