Ян Кухажевський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Ян Кухажевський
пол. Jan Kucharzewski
Ян Кухажевський
Прапор
1-й Прем'єр-міністр Королівства Польща
26 листопада 1917 — 11 лютого 1918
Попередник: посада заснована
Спадкоємець: Антоній Поніковський
Прапор
4-й Прем'єр-міністр Королівства Польща
2 жовтня 1918 — 9 жовтня 1918
Попередник: Ян Стежковський
Спадкоємець: Юзеф Свежинський
Прапор
Президент Польського інституту наук у Нью-Йорку
1942 — 1952
 
Партія: безпартійний
Освіта: юридичний факультет Імператорського університету Варшави
Народження: 27 травня 1876(1876-05-27)
Високе-Мазовецьке Царство Польське, Російська імперія
Смерть: 4 липня 1952(1952-07-04) (76 років)
Нью-Йорк, США
Громадянство: Польща
Віросповідання: католицтво
Нагороди:
Орден Відродження Польщі (Великий Хрест)

Медіафайли у Вікісховищі?

Ян Кухажевський (пол. Jan Kucharzewski/Ян Кухажевскі; 27 травня 1876, Високе-Мазовецьке, Царство Польське, Російська імперія — 4 липня 1952, Нью-Йорк, Сполучені Штати Америки) — польський державний і політичний діяч, історик, юрист, 1-й та 4-й прем'єр-міністр Королівства Польського в 19171918 роках.

Біографія[ред.ред. код]

Освіта та професійна діяльність[ред.ред. код]

У 1898 році Ян Кухажевський закінчив юридичний факультет Імператорського університету Варшави. З 1906 року працював адвокатом. Будучи студентом, брав участь у діяльності студентської організації Zet, метою якої було згуртування талановитої польської молодої інтелігенції, яка мешкала на території Російської імперії, Австро-Угорщини та Німеччини, яка, за задумом організаторів, повинна була в майбутньому забезпечити відродження сильної незалежної польської держави. Також Кухажевскій був членом «Братської допомоги», схожого на Zet союзу студентів, що займався здебільшого соціальними питаннями, такими, як допомога незаможним студентам.

Роки Першої світової війни[ред.ред. код]

Перші роки Першої світової війни Кухажевський провів у Швейцарії, куди втік та працював там журналістом.

Революційні роки[ред.ред. код]

У червні 1917 року він повернувся до Варшави. Після створення незалежної Польщі був співробітником Департаменту з політичних питань Тимчасової Державної ради. У Королівстві Польському працював в адміністрації, підпорядкованій Рентській Ради[1].

Прем'єр-міністр Королівства Польського[ред.ред. код]

У 1917 році історику Кухажевському було запропоновано очолити уряд незалежної Польщі. З 26 листопада 1917 року по 27 лютого 1918 року обіймав посаду президента Кабінету міністрів (прем'єр-міністра). Другий раз був обраний прем'єр-міністром 2 жовтня 1918 року. Другий уряд Кухажевського протримався лише тиждень.

Міжвоєнний період[ред.ред. код]

У міжвоєнний період Кухажевський працював радником Кабінету міністрів і Міністерства закордонних справ, а потім займався науковою і журналістською діяльністю[2]. Під час Другої світової війни перебуває в США, де неодноразово виступав на користь Польщі, з антирадянських і антикомуністичних позицій. Президент Польського інституту наук у Нью-Йорку. Засновник Польського наукового товариства у вигнанні[1].

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Як історик, він займався дослідженнями з російської та польської історії ХІХ- ХХ століття. Був членом Варшавського наукового товариства та Польської академії наук (з 1926 року член-кореспондент, з 1936 року дійсний член)[2].

Бібіліографія[ред.ред. код]

  1. Юридичний соціалізм (1906)
  2. Польська справа в парламенті Франкфурті 1848 (1908)
  3. Роздуми сюр-ле-problème, Лозанна (1916)
  4. Моріс Мочанскі (1910)
  5. Лід Паскіевічовскі. Доля освіти (1914)
  6. Від білого до червоного царського режиму. Том 1-7. (1923—1935)
  7. Походження сучасної Росії (1948).

Література[ред.ред. код]

  • Володимир Сулея. Тимчасова Рада держави, Варшава 1998, стор. 221.
  • Нагороджені орденом Відродження. Перша глава триріччя 1921—1924. Варшава: Президія Ради Міністрів, 1926.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Володимир Сулея. Тимчасова Рада держави, Варшава 1998, стор. 221.
  2. а б Нагороджені орденом Відродження. Перша глава триріччя 1921—1924. Варшава: Президія Ради Міністрів, 1926.