Антоній Поніковський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Антоній Поніковський
пол. Antoni Ponikowski
Антоній Поніковський
Прапор
2-й Прем'єр-міністр Королівства Польща
27 лютого 1918 — 4 квітня 1918
Попередник: Ян Кухажевський
Спадкоємець: Ян Стечковський
Прапор
7-й Прем'єр-міністр Республіки Польща
19 вересня 1921 — 6 червня 1922
Попередник: Вінцентій Вітос
Спадкоємець: він сам, як виконуючий обов'язки прем'єр-міністра
Прапор
виконуючий обов'язки Прем'єр-міністра Республіки Польща
8 червня 1922 — 14 червня 1922
Попередник: він сам як голова уряду
Спадкоємець: Артур Сливинський
Прапор
Міністр релігійних конфесій і народної освіти Королівства Польща
7 грудня 1917 — 4 листопад 1918
Прапор
5-й Міністр культури і мистецтв Республіки Польща
19 вересня 1921 — 6 червня 1922
Прапор
Міністр релігійних конфесій та освіти громадськості
19 вересня 1921 — 6 червня 1922
Прапор
Ректор Варшавського технологічного університету метрології
листопад 1921 — березень 1924
Прапор
Депутат Сейму Республіки Польща
листопад 1930 — березень 1935
 
Партія:

Націонал-демократична партія Польщі (1911–1917)

Християнсько-демократична партія (1917–1939)
Освіта: Q58228883?
Народження: 29 травня 1878(1878-05-29)
Седльце, Царство Польське, Російська імперія
Смерть: 27 грудня 1949(1949-12-27) (71 рік)
Варшава, ПНР
Національність: поляк
Громадянство: Flag of Russia.svg Російська імперіяПольща Польща
Віросповідання: Римо-католицька церква
Діти: 7 дітей
Нагороди:
Орден Відродження Польщі (Великий Хрест)

Медіафайли у Вікісховищі?

Антоній Пониківський (пол. Antoni Ponikowski, 29 травня 1878, Седльце, Царство Польське, Російська імперія — 27 грудня 1949, Варшава, ПНР) — польський державний і політичний діяч, історик, вчений, прем'єр-міністр у 1918 та 19211922 роках[1].

Політична діяльність[ред. | ред. код]

У 1900 році Антоній Пониківський вступає у Національну Лігу, в якій зберфгає членство до 1911 року. Крім політичної діяльності займається розвитком освіти, будучі членом Національної Асоціації Освіти Седльцького повіту. До Першої світової війни є активістом Націонал-демократичної партії.

Незалежна Польща[ред. | ред. код]

Управлінська кар'єра[ред. | ред. код]

У 1917 році Антоній Пониківський був членом Комітету з сільського господарства Департамента національної економіки Тимчасового Державної ради і членом Департаменту праці[2].

Міністр релігійних конфесій і народної освіти[ред. | ред. код]

В першому уряді Королівства Польського протягом 7 грудня 1917 — 4 листопада 1918 років обіймав посаду міністра релігійних конфесій і народної освіти.

Прем'єр-міністр Королівства Польща[ред. | ред. код]

У лютому 1918 року Антонію Поніковському роблять пропозицію стати прем'єр-міністром уряду, на яку він дає згоду. На цій посаді особливо не відзначився через короткий строк правління (27 лютого-4 квітня 1918 року)[3].

Прем'єр-міністр Республіки Польща[ред. | ред. код]

З 19 вересня 1921 по 6 червня 1922 роки прем'єр-міністр Польщі. Крім того, одночасно очолює міністерство релігійних конфесій та освіти громадськості та Міністерство культури і мистецтв. Його уряд пішов у відставку через жорсткі суперечки з диктаторським режимом, що був встановлений Юзефом Пілсудським.

Після відставки[ред. | ред. код]

Викладацька та культурницька діяльність[ред. | ред. код]

Після відставки Поніковський займається академічною та науковою діяльністю та бере участь у низці неурядових організацій. У 1921 році очолює Варшавський технологічний університет метрології. В ньому ж читає лекції з історії.

Обрання до Сейму[ред. | ред. код]

У листопаді 1930 року Поніковський був обраний до Сейму. У березні 1935 року він відмовився від свого депутатського мандата і відійшов від політичного життя. Після завершення Другої світової війни бере участь у діяльності наукових установ, зокрема очолює кафедру геодезії Варшавського технологічного університету метрології[4]. Після 1925 він був президентом Комітету Музею промисловості і сільського господарства у Варшаві, в 1925–1927 голова Ради ППО[5]. Він також був активним політиком, що входив до складу Верховної Ради Християнсько-демократичної партії. Починаючи з 1928 року, один з членів Ради опікунів Фонду Сулковського[6].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Одружений на Керолайн Ополе, мав 7 дітей.

Література[ред. | ред. код]

  1. Станіслав Kozicki, історія Національна ліга (період 1887–1907), Лондон 1964, стор. 581.
  2. Тадеуш Wolsza, Національна асоціація освіти (1899–1905), «Історичний щоквартальний», 1987, № 2, стор. 89.
  3. Володимир Suleja, Тимчасовий Державна рада, Варшава, 1998, стор. 223–224.
  4. Оборона держави в 1920 році, Варшава 1923, стор. 153.
  5. Нагороджені орденом Відродження. Перша глава.1921-1924. Варшава: Президія Ради Міністрів, 1926, стор. 15.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Антоній Поніковський. Біографія
  2. Володимир Suleja, Тимчасовий Державна рада, Варшава, 1998, стор. 223–224.
  3. Список очільників Польщі. Архів оригіналу за 24 червень 2016. Процитовано 2 травень 2015. 
  4. Тадеуш Wolsza, Національна асоціація освіти (1899–1905), «Історичний щоквартальний», 1987, № 2, стор. 89.
  5. Оборона держави в 1920 році, Варшава 1923, стор. 153.
  6. Станіслав Kozicki, історія Національна ліга (період 1887–1907), Лондон 1964, стор. 581.