Вінцентій Вітос

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вінцентій Вітос
пол. Wincenty Witos
Witos 1920.jpg
Народився 22 січня 1874(1874-01-22)[1][2]
Ґміна Вешхославіце, Австро-Угорщина
Помер 31 жовтня 1945(1945-10-31)[3][4][2] (71 рік)
Краків, Польща[3]
Громадянство
(підданство)
Австро-Угорщина, Польська Республіка
Діяльність політик, журналіст, фермер
Мова творів польська[5]
Посада посол до Галицького сейму[d], прем'єр-міністр Польщі, член Палати Цислейтанії[d], прем'єр-міністр Польщі і прем'єр-міністр Польщі
Партія Polish People's Party "Piast"[d]
Нагороди
Орден Білого Орла
Орден Зірки Румунії
Хрест Грюнвальда 1-го ступеня

Вінцентій Вітос (пол. Wincenty Witos; (нар. 21 січня 1874, Вежхославіце, біля Тарнува, Австро-Угорщина — 31 жовтня 1945, Краків, Польща) — польський політик, тричі прем'єр Польської Республіки.

Ранні роки[ред. | ред. код]

Народився в селянській родині Войцеха Вітоса і Катерини зі Сроків. Сім'я була досить убогою — мали лише 2 морги землі, мешкали в хаті з однією кімнатою, яка раніше була стайнею. Деякий час навіть не мали корови. Вітцентій мав двох братів — Яна і Анджея. Анджей став діячем народного руху.

В 10 років пішов до сільської школи, закінчив 4 класи (1884—1888)[6]. Потім разом з батьком працював лісорубом в маєтку князя Євстахія Станіслава Санґушка.

Після школи були лише самоосвіта під керівництвом директора місцевої школи Францішека Марца. Згодом почав дописувати до газети «Przyjaciel Ludu» (Приятель народу).

В 1895—1897 роках служив у австрійські армії — спочатку піхоті, а потім артилерії[7]. Його підрозділи базувалися у Тарнові, Кракові та Кшеславіцях.

9 лютого 1898 року одружився з Катажиною Трач. 22 березня 1899 року народилася донька Юля[8].

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

Член Польської народної партії з 1895 р., лідер фракції «П'яст» з 1913 р.

1905 року став членом повітової ради.

Депутат Галицького сейму в 1908—1914, депутат рейхсрату у Відні в 1911—1918. Вітос також був керівником Польської ліквідаційної комісії (пол. Polska Komisja Likwidacyjna) в 1918 р., керівником партії «Польський народний рух» П'яст (Polskie Stronnictwo Ludowe Piast) і депутатом Сейму з 1919—1920.

Три рази займав посаду прем'єр-міністра Польщі: в 1920—1921, 1923 і 1926. Останній уряд Вітоса було повалено під час травневого перевороту Юзефа Пілсудського.

Вітос був одним з лідерів опозиції «режиму санації» та главою «Центролева» (Centrolew) в 1929—1930 рр.. Він також був одним із засновників Народного руху (Stronnictwo Ludowe). Незабаром після цього на короткий час опинився в ув'язненні, після чого відправився у вигнання до Чехословаччини з 1933 рроку.

З 1908 до 1931 постійно був війтом рідного села Вєжхославіце.

Повернувся до Польщі в 1939 році. Відмовився очолити колабораційний уряд, тому з 1939 до 1941 був в ув'язненні. Згодом вийшов на свободу і перебував під наглядом гестапо.

Вже будучи хворим, в 1945 р. став одним з віце-голів Крайової ради народової (пол. Krajowa Rada Narodowa).

Помер 31 жовтня 1945 року.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Encyclopædia Britannica
  2. а б SNAC
  3. а б Витос Винценты // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  4. Національна бібліотека Франції — 1994.
  5. data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  6. Lidia Błądek: Wincenty Witos — ludowiec, polityk, mąż stanu
  7. Lidia Błądek: Wincenty Witos — ludowiec, polityk, mąż stanu
  8. Lidia Błądek: Wincenty Witos — ludowiec, polityk, mąż stanu

Посилання[ред. | ред. код]