Дональд Туск

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дональд Туск
Donald Tusk
Дональд ТускDonald Tusk

Нині на посаді
На посаді з 1 грудня 2014
Попередник Герман Ван Ромпей

Час на посаді:
9 листопада 2007 — 22 вересня 2014
Президент Лех Качинський
Броніслав Коморовський
Попередник Ярослав Качинський
Наступник Ева Копач

Віце-маршал Сейму Польщі
Час на посаді:
19 жовтня 2001 — 18 жовтня 2005

Віце-маршал Сенату Польщі
Час на посаді:
20 жовтня 1997 — 18 жовтня 2001

Народився 22 квітня 1957(1957-04-22) (59 років)
Ґданськ, ПНР
Громадянство Польща Польща
Національність кашуб
Політична партія «Громадянська платформа»
Дружина Малґожата Туск
Професія історик
Релігія Римокатолик

До́нальд Франці́шек Туск (пол. Donald Franciszek Tusk; нар. 22 квітня 1957, Ґданськ, ПНР) — польський політик, Голова Європейської Ради з 1 грудня 2014[1], колишній прем'єр-міністр Польщі, співзасновник та голова партії «Громадянська платформа» (пол. Platforma Obywatelska), колишній заступник голови Сенату. Був заступником голови партії «Союз Свободи», у 1980-х роках брав участь у діяльності руху «Солідарність».

Походить з кашубської національної меншини Польщі.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 22 квітня 1957 р. в в сім'ї ремісника в м. Ґданськ на балтійському узбережжі Польщі. Після закінчення ліцею, з 1976 по 1980 навчався на історичному факультеті Ґданського університету. Ще в університеті брав участь в діяльності профспілки Солідарність. У 1980 р. закінчив університет і захистив дипломну роботу по встановленню культу особи Юзефа Пілсудського в передвоєнній польській пресі. Автор більш як 200 публікацій. Написав декілька популярних книжок: «Був собі Ґданськ», «Ґданськ 1945 р.», «Старий Сопот». Одружений з Малґожатою Туск, має двох дітей: Міхала (1982 р.н.) та Катажину (1987 р.н.). Захоплюється футболом, був капітаном збірної канцелярії сенату Польщі.

Політична діяльність[ред.ред. код]

Політичну діяльність почав після закінчення університету. У 1980 р. став одним з засновників «Незалежного руху польських студентів» (NZSP). З запровадженням військового стану в Польщі у 1981 р. нелегально заснував журнал «Огляд політичний», де пропагував переваги ринкової економіки і економічного лібералізму. У 1988 р. ввійшов до керівництва «Ґданського конгреса лібералів», очолив організовані виступи громадськості проти влади.

У 1990 р. з «Ґданського конгреса лібералів» була створена політична партія — «Ліберально-демократичний конгрес» (ЛДК). Від цієї партії у 1991 р. був обраний до Сейму. Однак після поразки на виборах 1993 р. за ініціативи Туска (ЛДК) об'єднався з «Демократичним союзом» і створив нову партію — «Союз волі». В новій партії Туск отримав посаду заступника голови партії. У виборах 1997 р. партія отримала 13,4 % голосів виборців і він був обраний до Сенату країни, де став заступником голови (віце-маршалом сенату). На виборах в «Союзі волі» у 2000 р. поступився на посаду голови Броніславові Ґеремекові.

Після поразки вийшов з «Союзу волі» і на початку 2001 року разом з однодумцями заснував нову партію — «Громадянська платформа», де посів посаду заступника голови партії. У виборах 2001 р. за кількістю отриманих голосів партія посіла третє місце і Туск стає заступником голови (віце-маршалом) Сейму. У 2003 р. став головою «Громадянської платформи» і на виборах 2005 р. партія отримала 24 % голосів, посіла друге місце, поступившись тільки партії «Право і справедливість» братів Леха і Ярослава Качинських. В тому ж році брав участь в президентських виборах — в першому турі посів перше місце з 38 % голосів[2], але за результатами другого туру 23 жовтня 2005 р. поступився Леху Качинському[3].

Причиною поразки Туска на парламентських виборах вважають використання чорного піару з боку виборчої команди Леха Качинського, зокрема керівника його передвиборної кампанії Яцека Курського. Під час кампанії Курський поширив інформацію, що дід Туска під час Другої світової війни служив добровольцем в Вермахті. Насправді, з'ясувалось, що дід Йозеф Туск справді був мобілізований до армії, але дезертував після 10 днів і приєднався до польських збройних сил на Заході. За поширення неправдивої інформації Курський був виключений з партії «Закон і справедливість».

У жовтні 2007 р., під час дострокових парламентських виборів «Громадянська платформа» набрала 41,5 % голосів і отримала 209 з 460 місць в Сеймі. Національна рада «Громадянської платформи» висунула його на посаду прем'єр-міністра країни[4].

30 серпня 2014 року був обраний Головою Європейської Ради[5], вступив на посаду 1 грудня 2014. Як президент Європейської Ради Дональд Туск відповідатиме за підготовку та проведення самітів ЄС - в середньому по шість-сім на рік. Він також представлятиме ЄС на самітах Великої Сімки G7 і - разом з президентом Європейської комісії Жан-Клодом Юнкером - на самітах двадцятки найбільших економік G20. Свої пріоритети - своєрідний маніфест - на посаді президента Європейської Ради Дональд Туск позначив в серії публікацій в офіційному Twitter-акаунті. Тому, до маніфесту Дональда Туска увійшли такі тези:

  • Захист європейських цінностей, свободи і солідарності від загроз Європейському Союзу і його єдності - і зсередини, і ззовні.

  • ЄС повинен бути сильним на міжнародній арені.

  • Європа повинна зміцнити свої кордони, підтримувати тих сусідів, які поділяють наші цінності.

  • Відносини між Європою і США є спинним мозком спільноти демократій.

Міграційна криза в Європі: шляхи вирішення[ред.ред. код]

Глава Європейської ради Дональд Туск вважає, що однією з головних умов для вирішення міграційної кризи в Європі є повернення Шенгену. Про це йдеться в його запрошенні керівникам і урядам країн ЄС для проведення неофіційних нарад 7 березня 2016 року, опублікованому на сайті Ради Європи.

"Нам потрібно відновити Шенген. Країни маршруту Західних Балкан і ті, що за межами ЄС, - всі готові і сповнені рішучості повернутися до повного застосування наших загальних правил і рішень, в тому числі Шенгенського кодексу про кордони ... Це не вирішить кризу, але це є необхідною попередньою умовою для європейського консенсусу".

Крім того, за його словами, потрібно зміцнити співпрацю з Туреччиною, яка раніше взяла на себе зобов'язання прийняти у себе частину мігрантів, і наростити гуманітарну допомогу в Греції. Пропонується передати на потреби мігрантів € 700 млн. В кінці минулого року з'явилися пропозиції скасувати дію Шенгенської зони на два роки через міграційну кризу, проте 4 грудня 2015 року на засіданні Ради ЄС країни виступили за збереження шенгенського простору. При цьому деякі країни Шенгену, в тому числі Австрія, Швеція і Данія, посилили перевірку документів на своїх кордонах. 29 листопада в Брюсселі відбувся саміт ЄС - Туреччина, під час якого обговорювалися питання співпраці між Євросоюзом та Анкарою, зокрема питання мігрантів. Влада Туреччини розраховувала прискорити процес вступу до Євросоюзу в обмін на допомогу в вирішенні міграційної кризи, з якою зіткнулася Європа.

Гостра міграційна криза виникла у зв'язку з бойовими діями на Близькому Сході. З середини 2015 року Європейський союз обговорює квоти країн на прийом біженців.

Отже, головними умовами для вирішення міграційної кризи в Європі, на думку Дональда Туска, є:

  • відновити Шенген;
  • зміцнити співпрацю з Туреччиною;
  • наростити гуманітарну допомогу в Греції.

Ставлення до України[ред.ред. код]

1 вересня 2014 року на меморіальному заході з нагоди початку Другої світової війни, Туск визнав, що в Україні йде війна й закликав усю Європу стати на захист свого союзника [6]. 15 березня 2015 року Туск назвав санкції проти Росії - одним з найкращих способів підтримки України [7]. 27 квітня під час саміту Україна-ЄС Туск заявив, що проведення реформ в Україні стане найкращою відповіддю агресору і кращою пам'яттю про усіх загиблих під час Революції Гідності. Він пообіцяв відправити в Україну місію для оцінки потреб країни, щоб надати їй адекватну допомогу [8].

Допомога Україні у здійсненні реформ, відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, є офіційною політикою Європейського Союзу, який ввів три етапи санкцій проти Росії і українських сепаратистів у відповідь на анексію Криму і дестабілізацію Донбасу.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]