Дональд Туск

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дональд Туск
Donald Tusk
пол. Donald Tusk
Дональд ТускDonald Tusk

Нині на посаді
На посаді з1 грудня 2014
ПопередникГерман Ван Ромпей

Час на посаді:
9 листопада 2007 — 22 вересня 2014
ПрезидентЛех Качинський
Броніслав Коморовський
ПопередникЯрослав Качинський
НаступникЕва Копач

Віце-маршал Сейму Польщі
Час на посаді:
19 жовтня 2001 — 18 жовтня 2005

Віце-маршал Сенату Польщі
Час на посаді:
20 жовтня 1997 — 18 жовтня 2001

Народився22 квітня 1957(1957-04-22) (61 рік)
Ґданськ, ПНР
ГромадянствоПольща Польща
Національністькашуб
Політична партія«Громадянська платформа»
ДружинаМалґожата Туск
Професіяісторик
РелігіяРимокатолик
Офіційний веб-сайт

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

До́нальд Франці́шек Туск (пол. Donald Franciszek Tusk; нар. 22 квітня 1957, Ґданськ, ПНР) — польський політик, Голова Європейської Ради з 1 грудня 2014[1] (переобраний 9 березня 2017 року),[2] колишній прем'єр-міністр Польщі, співзасновник та голова партії «Громадянська платформа» (пол. Platforma Obywatelska), колишній заступник голови Сенату. Був заступником голови партії «Союз Свободи», у 1980-х роках брав участь у діяльності руху «Солідарність».

Походить з кашубської національної меншини Польщі.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 22 квітня 1957 р. у сім'ї ремісника в м. Ґданськ на балтійському узбережжі Польщі. Після закінчення ліцею, з 1976 по 1980 навчався на історичному факультеті Ґданського університету. Ще в університеті брав участь в діяльності профспілки Солідарність. У 1980 р. закінчив університет і захистив дипломну роботу по встановленню культу особи Юзефа Пілсудського в передвоєнній польській пресі. Автор більш як 200 публікацій. Написав декілька популярних книжок: «Був собі Ґданськ», «Ґданськ 1945 р.», «Старий Сопот». Одружений з Малґожатою Туск, має двох дітей: Міхала (1982 р.н.) та Катажину (1987 р.н.). Захоплюється футболом, був капітаном збірної канцелярії сенату Польщі.

Політична діяльність[ред. | ред. код]

Політичну діяльність почав після закінчення університету. У 1980 р. став одним з засновників «Незалежного руху польських студентів» (NZSP). Із запровадженням військового стану в Польщі у 1981 р. нелегально заснував журнал «Огляд політичний», де пропагував переваги ринкової економіки і економічного лібералізму. У 1988 р. ввійшов до керівництва «Ґданського конгреса лібералів», очолив організовані виступи громадськості проти влади.

У 1990 р. з «Ґданського конгреса лібералів» була створена політична партія — «Ліберально-демократичний конгрес» (ЛДК). Від цієї партії у 1991 р. був обраний до Сейму. Однак після поразки на виборах 1993 р. за ініціативи Туска (ЛДК) об'єднався з «Демократичним союзом» і створив нову партію — «Союз волі». В новій партії Туск отримав посаду заступника голови партії. У виборах 1997 р. партія отримала 13,4 % голосів виборців і він був обраний до Сенату країни, де став заступником голови (віце-маршалом сенату). На виборах в «Союзі волі» у 2000 р. поступився на посаду голови Броніславові Ґеремекові.

Після поразки вийшов з «Союзу волі» і на початку 2001 року разом з однодумцями заснував нову партію — «Громадянська платформа», де посів посаду заступника голови партії. У виборах 2001 р. за кількістю отриманих голосів партія посіла третє місце і Туск стає заступником голови (віце-маршалом) Сейму. У 2003 р. став головою «Громадянської платформи» і на виборах 2005 р. партія отримала 24 % голосів, посіла друге місце, поступившись тільки партії «Право і справедливість» братів Леха і Ярослава Качинських. В тому ж році брав участь в президентських виборах — в першому турі посів перше місце з 38 % голосів[3], але за результатами другого туру 23 жовтня 2005 р. поступився Леху Качинському[4].

Причиною поразки Туска на парламентських виборах вважають використання чорного піару з боку виборчої команди Леха Качинського, зокрема керівника його передвиборної кампанії Яцека Курського. Під час кампанії Курський поширив інформацію, що дід Туска під час Другої світової війни служив добровольцем в Вермахті. Насправді, з'ясувалось, що дід Йозеф Туск справді був мобілізований до армії, але дезертував після 10 днів і приєднався до польських збройних сил на Заході. За поширення неправдивої інформації Курський був виключений з партії «Закон і справедливість».

У жовтні 2007 р., під час дострокових парламентських виборів «Громадянська платформа» набрала 41,5 % голосів і отримала 209 з 460 місць в Сеймі. Національна рада «Громадянської платформи» висунула його на посаду прем'єр-міністра країни[5].

30 серпня 2014 року був обраний Головою Європейської Ради[6], вступив на посаду 1 грудня 2014. Як президент Європейської Ради Дональд Туск відповідатиме за підготовку та проведення самітів ЄС — в середньому по шість-сім на рік. Він також представлятиме ЄС на самітах Великої Сімки G7 і — разом з президентом Європейської комісії Жан-Клодом Юнкером — на самітах двадцятки найбільших економік G20. Свої пріоритети — своєрідний маніфест — на посаді президента Європейської Ради Дональд Туск позначив в серії публікацій в офіційному Twitter-акаунті. Тому, до маніфесту Дональда Туска увійшли такі тези:

  • Захист європейських цінностей, свободи і солідарності від загроз Європейському Союзу і його єдності — і зсередини, і ззовні.

  • ЄС повинен бути сильним на міжнародній арені.

  • Європа повинна зміцнити свої кордони, підтримувати тих сусідів, які поділяють наші цінності.

  • Відносини між Європою і США є спинним мозком спільноти демократій.

Критика[ред. | ред. код]

21 березня 2017 Міністр оборони Польщі Антоній Мацеревич офіційно звернувся до генеральної прокуратури країни з проханням перевірити дії Туска як колишнього польського прем'єр-міністра під час розслідування авіакатастрофи в Смоленську в квітні 2010 року. В своїй заяві Марцевич звинуватив Туска у державній зраді. На думку Мацеревича Туск не зробив необхідних заходів з розслідування аварії.[7]

Міграційна криза в Європі: шляхи вирішення[ред. | ред. код]

Глава Європейської ради Дональд Туск вважає, що однією з головних умов для вирішення міграційної кризи в Європі є повернення Шенгену. Про це йдеться в його запрошенні керівникам і урядам країн ЄС для проведення неофіційних нарад 7 березня 2016 року, опублікованому на сайті Ради Європи.

«Нам потрібно відновити Шенген. Країни маршруту Західних Балкан і ті, що за межами ЄС, — всі готові і сповнені рішучості повернутися до повного застосування наших загальних правил і рішень, в тому числі Шенгенського кодексу про кордони … Це не вирішить кризу, але це є необхідною попередньою умовою для європейського консенсусу».

Крім того, за його словами, потрібно зміцнити співпрацю з Туреччиною, яка раніше взяла на себе зобов'язання прийняти у себе частину мігрантів, і наростити гуманітарну допомогу в Греції. Пропонується передати на потреби мігрантів € 700 млн. В кінці минулого року з'явилися пропозиції скасувати дію Шенгенської зони на два роки через міграційну кризу, проте 4 грудня 2015 року на засіданні Ради ЄС країни виступили за збереження шенгенського простору. При цьому деякі країни Шенгену, в тому числі Австрія, Швеція і Данія, посилили перевірку документів на своїх кордонах. 29 листопада в Брюсселі відбувся саміт ЄС — Туреччина, під час якого обговорювалися питання співпраці між Євросоюзом та Анкарою, зокрема питання мігрантів. Влада Туреччини розраховувала прискорити процес вступу до Євросоюзу в обмін на допомогу в вирішенні міграційної кризи, з якою зіткнулася Європа.

Гостра міграційна криза виникла у зв'язку з бойовими діями на Близькому Сході. З середини 2015 року Європейський союз обговорює квоти країн на прийом біженців.

Отже, головними умовами для вирішення міграційної кризи в Європі, на думку Дональда Туска, є:

  • відновити Шенген;
  • зміцнити співпрацю з Туреччиною;
  • наростити гуманітарну допомогу в Греції.

Ставлення до України[ред. | ред. код]

1 вересня 2014 року на меморіальному заході з нагоди початку Другої світової війни, Туск визнав, що в Україні йде війна, і закликав усю Європу стати на захист свого союзника[8]. 15 березня 2015 року Туск назвав санкції проти Росії — одним з найкращих способів підтримки України[9]. 27 квітня під час саміту Україна-ЄС Туск заявив, що проведення реформ в Україні стане найкращою відповіддю агресорові та найкращою пам'яттю про всіх загиблих під час Революції Гідності. Він пообіцяв відправити в Україну місію для оцінки потреб країни, щоб надати їй адекватну допомогу[10].

Допомога Україні в здійсненні реформ, відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, є офіційною політикою Європейського Союзу, який ввів три етапи санкцій проти Росії і українських сепаратистів у відповідь на анексію Криму і дестабілізацію Донбасу.

Засуджує незаконне ув'язнення українського режисера Олега Сенцова у РФ[11].

Переобрання у 2017 році[ред. | ред. код]

9 березня 2017 року Дональд Туск був переобраний на посту Голови Європейської Ради.[2] Переобрання відбулося за підтримки європейських політиків і спротив Польщі - всі 27 країн проголосували ЗА. Прем’єр Польщі Беата Шидло написала листа лідерам ЄС з проханням підтримати нового кандидата від Польщі Яцека Саріуш-Вольського і проханням не переобирати Туска.[12] Свої прохання вона аргументувала тим, що Саріуш-Вольський зможе реформувати ЄС, а Туск "перевищував свої повноваження в гострих внутрішніх суперечках і підтримував антидемократичні дії опозиції".[12]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Italy's Mogherini and Poland's Tusk get top EU jobs. BBC News. 30 August 2014. Процитовано 30 August 2014.  (англ.)
  2. а б Туска переобрали на посту глави Євроради попри спротив Польщі, 9 березня 2017, Європейська правда
  3. Wybory Prezydenta Rzeczypospolitej Polskiej 2005 – Wyniki pierwszej tury. PKW. Процитовано 2014-11-08.  (пол.)
  4. Wybory Prezydenta Rzeczypospolitej Polskiej 2005 – Wyniki ponownego głosowania. pkw.gov.pl. PKW. Процитовано 2014-11-08.  (пол.)
  5. Poľským premiérom sa stal Donald Tusk. noviny.sk. Noviny. 2007-11-09. Процитовано 2014-11-08.  (словац.)
  6. Туск обраний президентом Ради ЄС. 24tv.ua. 24 TV. 2014-08-30. Процитовано 2014-11-08.  (укр.)
  7. Бі-бі-сі: Туска обвинили в предательстве по делу о гибели Ту-154 в Смоленске. 21.03.2017
  8. Туск визнав, що в Україні іде війна
  9. Туск: санкции против РФ — один из лучших способов поддержать Украину
  10. Туск: Реформы в Украине — лучший ответ агрессору и память героям
  11. Туск: приговор Сенцову – символ цинизма политики России // Радио Свобода, 27.08.2015
  12. а б Прем’єр Польщі написала листа лідерам ЄС, аби вони не підтримали Туска, 8 березня 2017, Єпропейська правда

Посилання[ред. | ред. код]