1-ша Кримська радянська дивізія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: 1-ша дивізія.
1-ша Кримська радянська дивізія
На службі 5 травня-21 липня 1919 року
Країна РРФСР
СРСР
Тип Стрілецька дивізія
Роль Захист
Чисельність Об'єднання

1-ша Кримська радянська дивізія — військове з'єднання РСЧА в період Громадянської війни в Росії.

Історія[ред. | ред. код]

5 травня 1919 року було сформовано Тимчасовий робітничо-селянський уряд Кримської Радянської Соціалістичної Республіки. Народним комісаром військових та морських справ призначено П. Е. Дибенка. Цього ж дня уряд ухвалює рішення про створення Кримської радянської армії. Штаб армії перебував у Сімферополі, губернському місті Таврійської губернії.

Армія увійшла до складу Українського фронту. Армія формувалася зі штабу та частин 3-ї Української радянської дивізії (колишньої 1-ї Задніпровської Української радянської дивізії ) 2-ї Української радянської армії та місцевих формувань у складі 1-ї та 2-ї радянських дивізій[1][2][3][4].

Наказом з військ Кримської армії № 1 від 5 травня 1919 року штаб 3-ї Української радянської дивізії був розгорнутий до штабу Кримської Червоної армії, полки та інші підрозділи дивізії передано на формування 1-ї Кримської радянської дивізії. 4-й, 5-й та 6-й Задніпровський полки зберегли свої назви[5][6].

У Джанкої штаб групи військ Кримського напрямку був перетворений на штаб 1-ї Кримської радянської дивізії[5] .

Начальником дивізії призначено С. І. Петриківський (Петренко)[ru] , одночасно - начальник штабу Кримської Червоної армії[7].

Війська 1-ї Кримської дивізії Кримської Червоної армії вели боротьбу проти Збройних сил Півдня Росії в Таврійській губернії на півострові Крим, в Причорномор'ї - в районі Пологи - Бердянськ - Мелітополь. Білогвардійці утримували за собою Керченський півострів, створивши фронт на Ак-Монайському перешийку[1][3][8].

У травні-червні частина сил 1-ї Кримської дивізії Кримської Червоної армії брала участь у ліквідації григорівського повстання.

15 червня завершено реорганізацію Українського фронту. 2-а Українська армія, яка перебувала в оперативному підпорядкуванні Південного фронту, перетворена на 14-ту армію та залишена у складі Південного фронту.[1] Дивізія увійшла до складу 14-ї армії.

16 червня члени Кримського радянського уряду та армійські працівники зібралися на надзвичайній нараді, на чолі з командувачем Кримської Червоної армії П.Є. Махно, який розстріляв спрямованих до нього політпрацівників, зняв свої частини з лінії Маріуполь — Волноваха і відвів їх у Гуляйполі. У пролом, що утворився, спрямувалася білогвардійська "дика" кавалерійська дивізія під командуванням генерала А. р. Шкуро. Силами полків армії у Причорномор'ї заступник командувача військ армії І.В. Федько організував оборону та зупинив ворога. Але очікувався загальний наступ білогвардійців на північ. У Контебелі висадився десант під керівництвом генерала Я. А. Слащова , Крим опинився під контролем ВРПР.

24 червня р. Сімферополь зайняли російські війська генерала А. Денікіна.

26 червня р. Джанкой зайняли частини Збройних сил Півдня Росії[3].

Війська дивізії відступали. 30 червня по наплавному мосту через Дніпро із м. Каховки у м. Берислав вступили останні групи червоноармійців Кримської Червоної армії[3].

За підтримки флоту Антанти білі війська зайняли весь Кримський півострів[3].

1 липня начальником дивізії призначено П. е. Дибенка[7].

21 липня Кримська радянська армія, у т. ч. і 1-а Кримська радянська дивізія була розформована, а її частини увійшли до складу Кримської стрілецької дивізії 14-ї армії РСЧА[1].

Наступна історія[ред. | ред. код]

21 липня Кримська стрілецька дивізія сформована наказом по 14-й армії у місті Нікополі Катеринославського повіту Катеринославської губернії з частин колишньої Кримської радянської армії[7]. 4-й, 5-й та 6-й Задніпровський полки 1-ї Кримської радянської дивізії зберегли свої назви[5].

27 липня Кримська стрілецька дивізія перейменована на 58-у стрілецьку дивізію[ru][7]. 4-й, 5-й та 6-й Задніпровський полки Кримської стрілецької дивізії втратили назви після 27 липня, при включенні дивізії та її полків у єдину нумерацію РСЧА[5].

Підпорядкування[ред. | ред. код]

Дата Фронт Армія Корпус Примітки
5 травня - 4 червня 1919 року Український фронт Кримська радянська армія
4 червня - 21 липня 1919 року Південний фронт 14-а армія Кримська радянська армія

Командування[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г Гражданская война и военная интервенция в СССР. Энциклопедия. М.: Советская энциклопедия, 1983.
  2. ↑ Крымская советская армия. Гражданская война и военная интервенция в СССР. Энциклопедия. М.: Советская энциклопедия, 1983.
  3. ↑ а б в г д Центральный государственный архив Советской армии. В двух томах. Том 1. Путеводитель. 1991.
  4. ↑ Жигалов И. Дыбенко. Жизнь замечательных людей. Серия биографий. Выпуск 18. М., «Молодая гвардия». 1983.
  5. ↑ а б в г Архивированная копия. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 20 листопада 2013. Форум Гражданская война. История. Украинская советская армия.
  6. ↑ http://libinfo.org/index/index.php?id=10094 Управление 3-й Украинской советской дивизии (бывш. 1 Заднепровская сд)
  7. ↑ а б в г д е Сайт РККА. Энциклопедия. Стрелковые дивизии. Справочник дивизий. Дивизии регулярной нумерации №№ 51-75. 58-я стрелковая дивизия (ф. 1919).
  8. ↑ Савченко В. А. Двенадцать войн за Украину. Глава 7. С.с. 192—220.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=1-ша_Кримська_радянська_дивізія&oldid=39639902