Людвіг фон Шванталер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Людвіг фон Шванталер
нім. Ludwig Schwanthaler
Народження 26 серпня 1802(1802-08-26)
Мюнхен, Баварія
Смерть 14 листопада 1848(1848-11-14) (46 років)
  Мюнхен, Королівство Баварія
Поховання Старий південний цвинтар
Країна Королівство Баварія
Жанр скульптура
Навчання Мюнхенська академія мистецтв
Діяльність скульптор, лицар, викладач університету, педагог
Напрямок класицизм
Відомі учні Robert Johann Salemannd і Arnold Hermann Lossowd[1]
Працівник Мюнхенська академія мистецтв
Батько Franz Jakob Schwanthalerd
Брати, сестри Rosalie Schwanthalerd
Роботи в колекції Штедель і Національний музей Швеції
Нагороди

CMNS: Людвіг фон Шванталер у Вікісховищі

Людвіг Міхаель фон Шванталер (нім. Ludwig Michael von Schwanthaler; 26 серпня 1802, Мюнхен, Баварське курфюрство — 14 листопада 1848, там само) — баварський скульптор. Професор Мюнхенської академії мистецтв. Один з найбільших представників класицизму Південної Німеччини XIX століття.

Життєпис

Щит Геркулеса

Походив з родини скульпторів. Син Франца Якоба Шванталера (1760—1820). Закінчивши гімназію, з 1818 навчався у Мюнхенській академії мистецтв під керівництвом Альбрехта Адама. Смерть батька, який залишив йому в спадок свою майстерню з декількома незакінченими замовленнями, спонукала його перейти від живопису до скульптури, з якою він вже був частково знайомий завдяки урокам батька.

Пам'ятник великого герцога баденського Карла Фрідріха в Карлсруе
Фонтан «Austriabrunnen», Відень

Першими творами молодого скульптора були надгробні пам'ятники. У 1824 Максиміліан I, король Баварії доручив йому виготовити срібний столовий прибор, прикрашений рельєфом із зображенням сюжету з міфу про Прометея. Шванталер виліпив воскову модель, але виконання зі срібла було зупинено внаслідок смерті короля і закінчено лише в 1856. Після цього він зайнявся скульптурними прикрасами Гліптотеки, дорученими йому за пропозицією Петера Корнеліуса.

Його близькість до короля Баварії Людвіга I сприяла тому, що в 1826 скульптор поїхав до Італії як королівський стипендіат, але повинен був повернутися в Мюнхен у зв'язку з хворобою у 1827. Згодом Шванталер, отримавши кошти від короля, знову відправився у країну мистецтва і оселився в Римі (18321834), де подружився з Торвальдсеном і, користуючись його порадами і вказівками, створив кілька груп для південного фронтону регенсбурзької Валгалли і невеликі моделі 24-х статуй живописців для прикраси аттика Мюнхенської Старої пінакотеки.

Повернувшись в 1834 на батьківщину, був призначений професором Мюнхенської академії мистецтв і незабаром зібрав навколо себе багато здібних учнів. В його майстерні закипіла робота як самого митця, так і його учнів, які допомагали реалізували його творчі задуми. Головним із співробітників Шванталера був його двоюрідний брат, Франц-Ксавер Шванталер (17981854), згодом професор Мюнхенського політехнічного училища. Відомими учнями майстра були швейцарець Роберт Дорер і Август фон Крелінг.

В цей час були вирубані з вапняку статуї живописців для будівлі пінакотеки, моделі яких вже були зроблені раніше. Згодом скульптор виконує серію робіт із оздоблення королівського палацу і різних будівель, якими король Людвіг I облаштовував свою столицю: скульптурні прикраси королівських апартаментів, в тому числі великий фриз, що зображує легенду про аргонавтів, рельєфи на сюжети з творів Гесіода, Піндара, Есхіла, Софокла та Арістофана, композиції на теми з «Одіссеї» і з міфу про Афродіту, дванадцять колосальних статуй правителів Вітельбахського двору і т. д.

Серед монументальних творів Шванталера, виконаних з мармуру або бронзи, широко відомі групи двох фронтонів Валгалли, з яких група південного фронтону, що складається з 15 фігур, виконана за ескізом Крістіана Рауха, a група північного фронтону, також з 15 фігурами («Битва Германа з римлянами») — скомпонована і виліплена самим Шванталером. Дві інших його групи, що представляють відродження Греції, що звільнилася від турецького ярма, прикрашають собою фронтони мюнхенських пропілеїв.

Найважливіша з монументальних творінь скульптора — гігантська (висотою в 18,5 м) бронзова статуя Баварії, споруджена в Мюнхені перед «Галереєю Слави».

З робіт Шванталера в жанрі історичної і портретної скульптури особливо цінні статуї для пам'ятників великого герцога баденського Карла Фрідріха в Карлсруе, співака Фрауенлоба в Майнцькому соборі, Моцарта в Зальцбурзі, імператора Рудольфа Габсбургського в Шпаєрському соборі, великого герцога Людвіга Гессенського в Дармштадті, Гете у Франкфурті-на-Майні, маркграфа Фрідріха-Олександра Бранденбурзького в Ерлангені, графа Йоганна Тіллі і князя Карла Вреде в галереї полководців в Мюнхені, канцлера Вігулія Крейтмайра там же і шведського короля Карла XIV в Норрчепінзі.

Чудовими творами Л. Шванталера є також статуї Венери, Діани, Вести, Аполлона, Амура, Бахуса і Пана в Вісбаденському палаці, виконані з пісковику, і дві біломармурові фігури танцівниць. Ще більшою популярністю користується поширений у багатьох бронзових та гіпсових примірниках «Щит Геркулеса», який Шванталер почав ліпити в Римі і закінчив в Мюнхені; він прикрашений барельєфом в елліністичному дусі і зображує в 140 фігурах головні епізоди оповіді Гесіода про богів давньої Греції.

Роботи Л. Шванталера свідчать про невичерпність його фантазії і незвичайну пластичність його фактури. Тонке відчуття краси, яким він володів, висловлюється як в формах його фігур, так і в їх позах і русі; всі його композиції сповнені життя і разом з тим шляхетні. Незважаючи на близьке знайомство скульптора з класичною старовиною, найкраще йому вдавалися завдання романтичного характеру; проте, трактуючи античні сюжети, він нерідко був гідним суперником Торвальдсена. Твори Л. Шванталера на християнські теми відрізняються більше обдуманістю, ніж щирим почуттям. Ще менш відповідали його таланту теми з новітньої історії і життя, хоча і в цій області створено чимало цінних речей.

Велике зібрання своїх моделей і малюнків він заповідав баварському уряду. У 1837 його художня студія, в якій зберігалися моделі, що залишилися після смерті Л. Шванталера, була перетворена в особливий Шванталерівський музей (Schwanthaler-Museum) і відкрита для громадськості; під час Другої світової війни музей був зруйнований[2][3]. В історії мистецтва це був один з перших меморіальних музеїв художника[4].

Похований на Старому південному кладовищі Мюнхена.

Вибрані роботи

  • Фронтони королівського палацу
  • статуя «Баварія» (18,5 м висоти)
  • статуя Гете
  • пам'ятник Моцарту в центрі Зальцбурга на площі Моцарта
  • пам'ятник письменника Жана Поля в Байройті
  • пам'ятник Ернсту I герцогу Саксен-Кобург-Готському в Кобурзі
  • статуя генерала-фельдмаршала і генерала-інспектора князя Карла фон Вреде (Галерея полководців на Одеонсплац)
  • Фонтан Австрія у Відні

Примітки

  1. Biographisches Jahrbuch und Deutscher Nekrolog / Hrsg.: A. BettelheimB. — Vol. 2, 1897. — S. 187.
  2. Rudolph Marggraff. Das Schwanthaler-Museum zu München In: Münchener Digitalisierungszentrum Digitale Bibliothek (Seite 5). — Bayrische Staatsbibliothek. Дата обращения 4 октября 2011.
  3. Peter Volk. Schwanthaler, Ludwig Michael Ritter von. // Neue Deutsche Biographie. Berlin, 2007, Band 23, S. 794–796 (Digitalisat).
  4. Das Haus des Künstlers im 19. Jahrhundert. — Prestel, 1985. — С. 42. — ISBN 3-7913-0734-7.

Посилання