Апріорі

Апріорі (лат. a priori — первісно) — філософський термін, який означає те, що передує досвіду. Протилежний термін, апостеріорі, позначає те, що випливає з досвіду. Апріорі — саме собою зрозуміло.

Апріорне знання — поняття ідеалістичної філософії, яке означає знання, що ґрунтуються на абстрактних міркуваннях, не спираючись на досвід і практику. Апріоризм — специфічна риса філософії Іммануїла Канта. Матеріалізм відкидає ідеалістичні твердження про апріорне знання. Протилежне — апостеріорне знання.

Поняття апріорі й апостеріорі є важливими термінами у філософії Канта. Кант доходить висновку, що в пізнанні світу людина опирається на певні поняття, які не можна вивести з досвіду, тож вони неодмінно закладені в людську свідомість. До таких понять Кант зачисляє поняття часу й простору.

Вже Арістотель розрізняв пізнання речей з їхніх причин — з тих, які складають їхню передумову (цільова, формальна причина) — це пізнання апріорі, пізнання причини з її дії — апостеріорне пізнання. Лейбніц змінив зміст терміна «апріорне», припустивши, що пізнання речей з їхніх причин повне лише тоді, коли воно сягає останніх і вищих причин, які він називав «вічними істинами», і прирівнював пізнання апріорі до умоглядних, безпідставних, самоочевидних для розуму знань. Завдяки Вольфу, поняття «апріорі» увійшло в німецьку філософію і було прийняте Кантом. Так, уже у вступі до «Критики чистого розуму», говорячи про сутнісне походження людських знань, Кант писав: «…хоча все наше пізнання і починається з досвіду, разом з досвідом, звідси не випливає, що воно цілком походить з досвіду».

Кант вважав, що через нашу чуттєвість речі спонукають водночас і якусь внутрішню активність людського пізнання, тому навіть досвідне знання «складається з того, що ми сприймаємо за допомогою вражень, і з того, що наша пізнавальна здатність (тільки спонукана чуттєвими враженнями) дає від себе самої…». Проявом цієї активності пізнання і є людська здатність здійснювати не тільки досвідне, а й позадосвідне пізнання. Таке пізнання Кант і називає апріорним. Згодом Кант буде вважати апріорними тільки ті знання, які безумовно не залежать від будь-якого досвіду, а не від того чи іншого конкретного досвіду. І, нарешті, з усіх апріорних знань Кант виділить «чисті апріорні» — ті, до яких абсолютно не домішується ніщо емпіричне, більше того — ті, які мають загальний і необхідний характер. Кант відносив до них порівняно велику сукупність головним чином наукових знань, отримання яких стало вищою метою і завданням людського пізнання загалом: закони, принципи тощо. Найчастіше, за Кантом, вони починаються зі слів: «все», «вся» тощо, стверджуючи деякі положення та принципи щодо певних цілісних класів речей. Ці апріорні, загальні і необхідні знання, згідно з Кантом, не можна отримати емпіричним шляхом, вони формулюються якимось іншим шляхом — додосвідним або позадосвідним. Але апріорні ці знання лише за своєю формою, їхній же зміст виникає з досвіду. Суть кантівського апріоризму полягала отож в акцентуванні того факту, що кожна людина, починаючи процес пізнання, як би заздалегідь володіє якимись формами, що існували вже до нього, які і надають її знанню характер шуканого ідеалу — необхідності та загальності. Кант розрізняв апріорні форми чуттєвості — простір і час — і апріорні форми розуму — чисті розумове поняття чи категорії, розділені ним на 4 класи: кількості, якості, модальності, відношення. Апріорні форми чуттєвості і розуму організують, надають зв'язності та впорядкованості хаотичному знанню, одержаному з досвіду за допомогою відчуттів. У сучасній методології науки до апріорних форм знання зачисляють вихідні постулати науки, хоча й визнається в їхньому виборі момент умовності і конвенціональності.

Див. також

• Апріорна мова
• Список латинських висловів

Література

• М. Булатов. Апостеріорі і апріорі // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Baehr, Jason. (2006). "A Priori and A Posteriori, " Internet Encyclopedia of Philosophy.
• Boghossian, Paul. (1996). "Analyticity Reconsidered, " Nous, vol. 30, no. 3, pp. 360-391.
• Fodor, Jerry. (1998). Concepts: Where Cognitive Science Went Wrong, New York: Oxford University Press.
• Kant, Immanuel. (1787). Critique of Pure Reason, trans. N.K. Smith (London: Macmillan, 1929). Online text
• Sommers, Tamler: «The buck stops—where? Living without ultimate responsibility» (The Believer, March 2003).
• Quine, W. V. O. (1951). «Two Dogmas of Empiricism», The Philosophical Review, Vol. 60, pp. 20-43. (Reprinted in Quine's From a Logical Point of View, Harvard University Press, 1953.)