Сунна

Шаріат

ДЖЕРЕЛА

Коран Сунна Іджма (узгоджена думка) Кияс (аналогія) Адат (звичай) Мазгаб (правова школа) Біда (нововведення) Таклід (наслідування) Іджтигад (інтерпретація)

ТИП ВЧИНКІВ

Фард (обов’язкове) Халяль (дозволене) Мубах (нейтральне) Макруг (небажане) Харам (заборонене)

Фікг

ДЖЕРЕЛА

Коран Сунна Іджма (узгоджена думка) Іджтигад (інтерпретація) Кияс (аналогія) Таклід (наслідування) Адат (звичай) Мазгаб (правова школа) Біда (нововведення) Істислах (прагнення користі) Істихсан (перевага)

Су́нна, або суна (араб. سنة‎ — шлях, звичай, приклад, поведінка) — священне передання^{[уточнити]} Ісламу, викладене у формі розповідей про вчинки й висловлювання пророка Мухаммада, приклади з його життя, його слова й оцінки з різних питань віри й життя. Сунна покликана служити зразком і настановою для окремого мусульманина та усієї громади. Сунна шанується всіма напрямками й течіями Ісламу як друге після Корану джерело віровчення й шаріату.

Спочатку сунна передавалася усно сподвижниками Мухаммада, а пізніше була зафіксована у вигляді хадисів у сунітів і ахбар у шиїтів. Сунізм, на відміну від шиїзму, вважає сунни такими ж богонатхненними, як і Коран.

Появу Суни відносять до другої половини VII – початку VIII століть. Основні збірники Суни укладені аль-Бухарі (810-870) та імамом Муслімом (817-875).

Суна в мусульманському праві

Суна за значенням є другим після Корану основоположним джерелом мусульманського права. Переважна частина нормативних приписів Суни має казуальне походження. Багато з них збігаються з відповідними нормативами Корану.

За рівнем визначеності норми Суни поділяються на:

• приписи, які не допускають будь-якого тлумачення (у першу чергу - правила канонічного характеру);
• приписи, які не досить чітко визначені й тому можуть по-різному тлумачитися.

Суна в шаріаті

Під сунною в шаріаті розуміють вчинки, здійснення яких є бажаним, але не обов'язковим. Це обов'язки, які, згідно з переданням, виконував сам пророк Мухаммед. Така «сунна» складається з двох частин:

• правила, які потрібно виконувати постійно, пропускаючи лише у вкрай рідких випадках — наприклад, «сунна» ранкового, перша й друга «сунна» полуденного, «сунна» вечірнього й друга «сунна» нічного намазів;
• правила, які можна виконувати час від часу — наприклад, «сунна» післяполуденної молитви й перша «сунна» нічної молитви.

Сунна й Коран

Проблема співвідношення сунни й Корану займає важливе місце в трактатах з основ релігії (усуль ад-дін). У 9-10 ст. в працях з основ фікха обговорювалося питання допустимості інших джерел рішення правових казусів, окрім Корану й сунни.

Див. також

• Ісламське право
• Сунізм
• Мухаммед аль-Бухарі
• Муслім ібн аль-Хаджжадж

Джерела та література

• В. Лубський. Суна // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 616. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
• Суна // Юридична енциклопедія. В 6 т. Т. 5. П - С / НАН України; Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. - К.: "Українська енциклопедія імені М.П. Бажана", 2003. – с. 724. ISBN 966-7492-05-2
• Пиотровский М.Б. ас-Сунна // Ислам : энциклопедический словарь. — М. : Наука. Главная редакция восточной литературы, 1991. — С. 214. — 315 с. : ил. — ISBN 5-02-016941-2. (рос.)
• Жаров С. Н., Кадири М. К вопросу об источниках исламского права // Вестник Челябинского государственного университета. 2015. № 13 (368). Право. Вып. 42. С. 29-32.

Посилання

• Суна // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 444.
• Сорок хадісів ан-Нававі — український переклад
• Словник ісламських релігійних термінів арабського походження. Уклав Михайло Якубович
• Традиції ісламу
• Ахль ус-Сунна (рос.)
• Що таке сунна? (словникове визначення та список джерел за темою) (рос.)
• Якубович, М. Мухаммад бін Мустафа з Аккерману та його внесок у мусульманську екзегетику