Барашівська волость
Барашівська волость | ||||
Центр | Бараші | |||
---|---|---|---|---|
Площа | 54 717 (1885) | |||
Населення | 12 661 осіб (1885) | |||
Густота | 21.2 осіб / км² | |||
Барашівська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Житомирського повіту Волинської губернії з центром у селі Бараші.
Станом на 1885 рік складалася із 75 поселень, 12 сільських громад. Населення — 12 661 особа (6441 чоловічої статі та 6220 — жіночої), 806 дворових господарств[1].
Площа, десятин |
У тому числі орної, дес. | |
---|---|---|
Сільських громад | 20772 | 9472 |
Приватної власності | 33777 | 5495 |
Казенної власності | — | — |
Іншої власності | 168 | 120 |
Загалом | 54717 | 15087 |
Основні поселення волості:
- Бараші — колишнє власницьке село за 80 верст від повітового міста, 978 осіб, 170 дворів, православна церква, костел, єврейський молитовний будинок, школа, 2 постоялих будинки та порцеляновий завод. За 15 верст — німецька колонія Сорочня з постоялим будинком, 2 вітряними млинами, 9 маслобойними та шкіряним заводом. За 5 верст — німецька колонія Крем'янка зі школою, постоялим будинком, вітряним млином, цегельним і порцеляновим заводом. За 11 верст — німецька колонія Червона Федорівка (Майдан) з лютеранською каплицею. За 18 верст — Оскарівка зі скляним заводом.
- Бобриця — колишнє власницьке село при Томашовці, 432 особи, 48 двори, паровий і водяний млини.
- Баскаки — колишнє власницьке село при річці Уші, 513 осіб, 46 дворів, існували постоялий будинок і водяний млин.
- Білка — колишнє власницьке село при річці Білка, 850 осіб, 45 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок, лавка, водяний млин, винокурний завод.
- Киянка — колишнє власницьке село при струмкові Кур'янці, 527 осіб, 66 дворів, постоялий будинок.
- Недзелиця — колишнє власницьке село при річці Уші, 863 особи, 99 дворів, постоялий будинок, вітряний млин.
- Рясне — колишнє власницьке село при річці Уші, 420 осіб, 53 двори, православна церква, постоялий будинок, водяний млин.
- Сушки — колишнє власницьке село при річці Білка, 1018 осіб, 90 дворів, православна церква, постоялий будинок.
- Симони — колишнє власницьке село при річці Ставці, 502 особи, 59 дворів, постоялий будинок. З 29.06.1960 року до Симонів приєднано село Сербинівку (до 1939 року колонія, на 1941 рік хутір)[2][3][4].
- Березівка — колонія.
До 1913 року кількість населених пунктів не змінилася, кількість дворових господарств зросла до 5135, населення зросло до 26 590 осіб, волосним старшиною був Д. Шевчук[5].
Малі поселення волості, які станом на 1 жовтня 1941 р. на обліку не значаться:
- Бедрія, урочище за 79 верст від повітового міста і 24 версти від волості, 8 дворів, 78 мешканців.
- Брачки, колонія за 71 версту від повітового міста і 4 версти від волості, 13 дворів, 78 мешканців.
- Гаврилова піч, урочище за 82 версти від повітового міста і 10 верст від волості, 17 дворів, 90 мешканців.
- Гринжівка, урочище за 70 верст від повітового міста і 6 верст від волості, 20 дворів, 111 мешканців.
- Козині Ліски, урочище за 72 версти від повітового міста і 5 верст від волості, 6 дворів, 41 мешканець.
- Микулинці, колонія за 72 версти від повітового місті і 5 верст від волості, 18 дворів, 96 мешканців.
- Нехворощ, урочище за 80 верст від повітового міста і 5 верст від волості, 2 двори, 11 мешканців.
- Павловка, слобода за 70 верст від повітового міста і 8 верст від волості, 36 дворів, 265 мешканців.
- Тумар, колонія за 72 версти від повітового міста і 5 верст від волості, 7 дворів, 36 мешканців.
- Ушично, колонія за 66 верст від повітового міста і 11 верст від волості, 14 дворів, 92 мешканця.
- Хатки, урочище за 85 верст від повітового міста і 10 верст від волості, 1 двір, 10 мешканців.
- Ходиха, урочище за 72 версти від повітового міста і 7 верст від волості, 1 двір. 7 мешканців.[6][7]
Примітки
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ etomesto.ru/map/online/shubert/22/map/22-6-2.png
- ↑ Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.
- ↑ Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006 Довідник. — Житомир: Волинь, 2007 — с.439
- ↑ рос. дореф. Памятная книжка Волынской губерніи на 1913 годѣ. Изданіе Волынскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Житомір. Волынская Губернская Типографія. 1913, (стор.138)
- ↑ Список населенных пунктов Волынской губернии. Издание Волынского губернского статистического комитета. — Житомир: Волынская губернская типография, 1906. —-219 с.
- ↑ Житомирська обласна державна адміністрація Державний архів Житомирської області (2007). Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006. Житомир: Видавництво «Волинь». с. 619. ISBN 966-690-090-4.
Джерела
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
Посилання
Це незавершена стаття з історії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |