Айвове

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 12:27, 27 листопада 2021, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (виправлення дат)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 27 листопада 2021, заснована на цій версії.
село Айвове
Мавзолей XVI–XVII ст. в селі Айвове / Ефендікой (Фото: Олекса Гайворонського, 2006)
Мавзолей XVI–XVII ст. в селі Айвове / Ефендікой
(Фото: Олекса Гайворонського, 2006)
Мавзолей XVI–XVII ст. в селі Айвове / Ефендікой
(Фото: Олекса Гайворонського, 2006)
Країна Україна Україна
Регіон Автономна Республіка Крим
Район/міськрада Бахчисарайський район
Рада Тінистівська сільська рада
Код КАТОТТГ UA01020450020080220
Облікова картка Айвове 
Основні дані
Засноване 1666
Населення ▼ 482 (2014)
Площа 0.85 км²
Густота населення 567 осіб/км²
Поштовий індекс 98452
Телефонний код +380 6554
Географічні дані
Географічні координати 44°44′14″ пн. ш. 33°38′50″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря 		26 м[1]
Відстань до
обласного центру 		49.5 км
Відстань до
районного центру 		21 км
Відстань до
залізничної станції 		21 км
Місцева влада
Адреса ради с. Тінисте, вул. Леніна, 23
Карта
Айвове. Карта розташування: Україна
Айвове
Айвове
Айвове. Карта розташування: Автономна Республіка Крим
Айвове
Айвове
Мапа
Мапа

CMNS: Айвове у Вікісховищі

Айво́ве (до 1944 року — Ефендікой, крим. Efendiköy) — село в Україні, у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим. Підпорядковане Тінистівській сільській раді. Населення — 491 особа.

Географія

Айвове розташоване на заході району, біля нижньої течії річки Кача, по обох берегах, на лівому схилі долини, у гирлі балки Зелінська. Село лежить поблизу шосе (0,5 км південніше) Т 0101 Бахчисарай — Орлівка, за 7 кілометрів від берега Чорного моря. До Бахчисарая від села приблизно 17 кілометрів, там же знаходиться найближча залізнична станція. Сусідні села: Суворове за 200 метрів і Тінисте за 2 км.

Назва

Історична назва села Ефендіка. Ефенді (тур. efendi) — слово грецького походження, у турецькій мові означає «пан», «джентльмен», а також використовується як ввічливе звернення до людини, імені якого не знаєш (певний аналог українського «добродію»), у кримськотатарській мові використовується в основному як звернення до вчених, освічених людей, зокрема священнослужителів. Кой (крим. köy) означає «село». Є версія, що назва походить від імовірно похованого в дюрбе вченого Хусейна Ефенді[2][3].

Історія

Станом на 1886 у селі Ефендікой Дуванкойської волості Сімферопольського повіту Таврійської губернії мешкало 87 осіб, налічувалось 11 дворових господарства, існувала мечеть[4].

Перші відомості про село, тоді називалося Качі, відносяться до 1666 року і містяться в Книзі подорожей Евлії Челебі, де йому присвячена окрема глава. Як мандрівник (схильний, втім, до перебільшень) описує село:

Це село на березі річки Качі, з трьома сотнями будинків, садами і виноградниками, з двома древніми мечетями, з однією лазнею, одним заїжджим двором. Вона схожа на красиве касаба.

Там же згадується про текіє дервішій Хизр-ефенді[5], що проіснувало до початку XX століття, від якого, мабуть і сталася згодом назва села — Ефендікою.

Текіє Хізр-ефенді вважалося одним із чотирьох найбільш значних у Криму; дотепер збереглася єдина споруда: купольний мавзолей, квадратний у плані. У часи Кримського ханства Ефендікою адміністративно входив в Качі Беш Пареси кадилик Бахчисарайського каймакамства, туди ж записано три села Ефендий-киой у Камеральному описі Криму 1784 року[6]. Річ у тому, що записуючи на слух незнайомі татарські назви, писарі часто спотворювали їх.

У Російської імперії, з 8 лютого 1784 року, Ефендікою був приписаний до Сімферопольському повіту Таврійської області, за царювання Павла I (1796–1802 роками) — в Акмечетський повіт Новоросійської губернії[7].

Із 8 (20) жовтня 1802 року — у складі Актачинської волості Таврійської губернії[8].

За відомостями 1805 року, у нім було 20 дворів, у яких проживали 83 кримські татари. Землі у села, що залишилися після виїзду господарів у Османську Туреччину[9], були передані деяким майорові Казиєву і прапорщикові Папалекси[10].

Населення Ефендікоя довго залишалося практично постійним — в 1817 році на карті значаться ті ж 20 дворів[11]. У 1829 року, у результаті реформи адміністративного поділу губернії, Ефендікою приписали до Дуванкойської волості[12], у складі якої село перебувало до радянських реформ 1920-х років[13].

У 1842 році топографи записали (мабуть, за результатами VIII ревізії) 21 двір[14]. У «Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 р». в Ефендікої записані 7 дворів, але 100 жителів і діюча мечеть, на карті 1865 року відмічені 5 дворів[15], а на карті 1890 року показані 18 дворів з кримськотатарським населенням[16], хоча в підсумках Х ревізії 1887 року записаний 33 двори з 147 жителями[17].

Згідно з «Пам'ятною книжкою Таврійської губернії на 1892 рік», у селі Ефендікої, що входило в Калимтайську сільську громаду, був 101 житель в 13 домогосподарствах на власній землі, причому 6 десятини і 1642 кв. сажені належало 9 домогосподарствам, 4 були безземельні[18].

У Статистичному довіднику Таврійської губернії. Ч.1-я. Статистичний нарис, випуск шостий Сімферопольський повіт, 1915 р. в Дуванкойській волості Сімферопольського повіту значаться село Ефендікій і 13 приписаних до неї приватних хуторів[19].

На 1926 рік, згідно зі Списком населених пунктів Кримської АРСР за Всесоюзним переписом 17 грудня 1926 р., за новим адміністративним поділом, Ефендикій відносився до Бахчисарайського району, а саме село було приписане до Колимтайської сільради[20].

Під час Німецько-радянської війни через Ефендикій проходила перша лінія оборони Севастополя в грудні 1941 року, на початку першого штурму міста, село неодноразово переходило з рук в руки[21]. Звільнений від нацистів Ефендикій 14 квітня 1944 року[22], а вже 18 травня 1944 року, згідно з Постановою ГКО № 5859 від 11 травня 1944 року[23]. Майже усі жителі села були вислані до Середньої Азії, у порожні будинки завезли колгоспників з Орловської і Брянської областей[24].

18 травня 1948 року, згідно з указом Президії Верховної ради РРФСР, село Ефендикій було перейменоване в Комсомольське[25], а пізніше, між 1954 і 1968 роками[26] Указом Президії Верховної Ради України, назву змінили на Айвове.

Динаміка чисельності населення

  • 1805 рік — 83 чол. (усі кримські татари)
  • 1817 рік — 20 будинків
  • 1842 рік — 21 будинків
  • 1864 рік — 100 чол.
  • 1887 рік — 147 чол.
  • 1892 рік — 101 чол.

Примітки

Шаблон:Інші проекти

  1. ↑ weather.in.ua
  2. ↑ учь Азіз дюрбесі (Айвове / Ефендікой, АР Крим). IMUSLIM. Архів [http: //imuslim.net/? Item = 149 оригіналу] за 7 жовтня 2014. Процитовано 3 жовтня 2014.
  3. ↑ Олекса Гайворонський (27.08.2012). Эфендикойский мавзолей: на попелищі вогнища. Умма. Архів оригіналу за 06.10.2014. Процитовано 3 жовтня 2014.
  4. ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  5. ↑ Евлія Челебі, Книга подорожей, гл. Селище Качі[недоступне посилання з червня 2019]
  6. ↑ Камеральний Опис Криму л. А
  7. ↑ terr preobrazovania v krimu 1783_1998.part1.rar Крим 1783—1998 рр., стор. 122. Указ Павла I Сенату про новий поділ імперії на губернії[недоступне посилання з травня 2019]
  8. ↑ terr preobrazovania v krimu 1783_1998.part1.rar Крим 1783—1998 рр., стор. 124. З Указу Олександра I Сенату про створення Таврійської губернії[недоступне посилання з травня 2019]
  9. ↑ 188.htm Ляшенко В. І. До питання про переселення кримських мусульман в Туреччину у кінці XVIII — першій половині XIX віків
  10. ↑ ИТУАК, т. 26, стр.87. Лашков Ф. Ф. Історичний нарис Кримсько-татарського землеволодіння
  11. ↑ 1/Крим_1817_р._Юго_Запад_7.jpg «Військова топографічна карта півострова Крим . 1817-го року»[недоступне посилання з травня 2019]
  12. ↑ Крим 1783—1998 рр., Відомість про казенні волості Таврійської губернії 1829 р. стор. 126
  13. ↑ Прохоров В. В. Діяльність сімферопольської окружної міліції в початковий період Непу[недоступне посилання з червня 2019]
  14. ↑ 8/Крим_1842_р_Південь. JPG «Топографічна карта півострова Крим, л. VII,.Зйомка полковника Бетева і подолк. Оберга. 1842 г».[недоступне посилання з травня 2019]
  15. ↑ 0/0b/Крим_1865_г_південний Захід.jpg Карта Таврійської губернії за рекогносцируванням, 1865 року, лист 12
  16. ↑ Долина Качі. 1890 р.[недоступне посилання з червня 2019]
  17. ↑ 4/4c/Пам'ятна_книжка_Таврійської_губернії_1889г.pdf Пам'ятна книга Таврійської губернії 1889р
  18. ↑ 1892. Календар і Пам'ятна книжка Таврійської губернії на 1892 рік, стор.[недоступне посилання з серпня 2019]
  19. ↑ Крим 1783—1998 рр., стор. 260
  20. ↑ Крим 1783—1998 рр., стор. 308
  21. ↑ Відбиваючи перший штурм
  22. ↑ smirnov/05.html Литвин Г. А., Смірнов Є. І. Звільнення Криму[недоступне посилання з червня 2019]
  23. ↑ 3.
  24. ↑ 2.ru/policy/256205.html Про переселення колгоспників в Крим. Архів оригіналу за 9 серпня 2018. Процитовано 22 травня 2019.
  25. ↑ 1948_1.html Указ Президії Верховної Ради РРФСР від 18 травня 1948 року[недоступне посилання з травня 2019]
  26. ↑ Кримська обл. — 1968 р. стр.107

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Айвове&oldid=33891871