Граблі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 6 грудня 2021, заснована на цій версії.
Граблі на держаку
Дерев'яні граблі
Робоча частина граблі́в
Віялові граблі
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Граблі (герб).

Граблі́[1][Ком 1] (прасл. *grabljě/*grablję, від *grabiti — «згрібати, грабати»)[2] — сільськогосподарське знаряддя для загрібання сіна, соломи, скошеного хліба тощо. Також граблі використовуються для загрібання грядок у полі та на городах, облаштуванні газонів і клумб. Щодо оброблення землі граблями вживається дієслово «скоро́дити» (також його вживають щодо оброблення землі бороною)[3], у розмовному мовленні щодо згрібання чого-небудь граблями вживається ще слово «гра́бати»[4].

Опис

Поширені два види граблів — дерев'яні та залізні. Обидва могли бути ручними та кінними.

Американські кінні граблі початку XX ст.

Ручні дерев'яні граблі складаються з валка[5] довжиною до 90 см, у який знизу під прямим кутом (чи трохи навскіс) забивають зубці, зубки (переважно 9-10 см, на Півдні України 20-30 см) 10-12 см завдовжки. До валка збоку кріпиться держак (гра́блище, граби́лно, гра́блисько, заст. де́ржівно́, граби́льно)[6][7][8][9][10][11]. Останній традиційно робили з рівної ліщини з подвійною, а то й з потрійною розвилкою на кінці (вона називалася ро́скіп)[12].

На сінокосі їх використовували, щоб ворушити скошену траву, а потім згрібати її у валки (валкувати)[13]. Дерев'яні граблі через їх зручність і легкість продовжують використовувати і по сьогодні.

Причіпні механічні граблі

На початку XX сторіччя з'явились ручні залізні граблі, валок та цвяхоподібні зубці яких виготовлялись фабрично. У Російській імперії дерев'яні граблі із залізними зубами, у яких валок кріпився до держака «роскіпом», були відомі як «ерфуртські»; залізні граблі з кріпленням валка залізними дугами називалися «американськими», зі втулковим кріпленням — «англійськими»[14]. Ці граблі використовувались здебільшого для загрібання грядок.

Механічні граблі

На Півдні України поряд із ручними заможні селяни застосовували масивні дерев'яні кінні граблі з валком до 240 см та 40 зубцями до 50 см кожен. Ними переважно підгрібали колоски в полі після того, як снопи були вивезені. З кінця XIX сторіччя для виконання цієї роботи у великих господарствах стали використовувати фабричні кінні залізні граблі — так звані гребки[15] (гребалки).

Кінні граблі початку XX ст. складалися з рами, колісного ходу (осі з 2 колесами), сидіння для робітника, голобель або дишля для упряжки, грабе́льного пристрою із загнутих зубів та спеціального підіймального снаряда[14]. Існувало два типи кінних граблів: більш поширені в Російській імперії американські — зі зубами круглого перерізу, дерев'яними колесами й прикріпленим до голобель сидінням; і англійські — із зубами переважно прямокутного перерізу (іноді овального, хрестоподібного або Т-подібного), залізними колесами і розміщеним на бруску сидінням[14]. Підіймальний снаряд служив для зміни положення бруска й рами, що викликало підняття або опускання зубів. Залежно від конструкції грабель він урухомлювався або натискуванням педалі ногою робітника, або автоматично (самодійні граблі). За 10-годинний робочий день робітник міг обробити від 6-7 (при ширині грабель 2,1 м і запряжці 1 коня в голоблях) до 8-9 (при ширині грабель 2,7 м і запряжці 2 коней з дишлем) десятин землі[14].

У сучасному промисловому сільському господарстві граблями називають причіпні комплексні пристрої різного типу (тракторні граблі), що призначені для виконання аналогічних функцій в умовах великих земельних угідь.

У культурі

Обрядність

У народній обрядності граблі трапляються рідко, але засвідчено їх використовування в українському шлюбному обряді: коли мати молодого перед його від'їздом по молоду верхи на граблях тричі об'їжджала діжу надворі. Після цього старший боярин «напував коня», тобто лив на граблі воду з кухля, який потім розбивали. Втім, замість грабель у цьому обряді частіше використовувалися вила[16].

Прислів'я

  • Се ще вилами писано, а граблями скороджено
  • Де ви бачили граблі, щоб від себе гребли?
  • Дме пику, що й граблями носа не дістанеш[17]
  • На єдні граблі двічі не ступають[17]
  • Рогатої скотини — вила та граблі; хорошої одежі — мішок та ряднина[17]

У літературі

Хома Григорович одного разу йому щодо цього добру сплів приказку: розказав він йому, як один школяр, що вчився у якогось там дяка грамоти, приїхав до батька і став таким латинником, що забув навіть нашу мову православну. Всі слова звертає на ус: лопата в нього — лопатус, баба — бабус. От, трапилося раз, пішли вони разом з батьком у поле. Латинник побачив граблі та й питає батька: «А як це, батьку, по-вашому зветься?» Та й наступив, роззявивши рота, ногою на зубці. Той не встиг зібратися з відповіддю, як грабильно піднялося, розмахнувшись, та — лусь його по лобі. «Кляті граблі!» закричав школяр, ухопившись рукою за лоб і підскочивши на аршин: «як же вони, чорт би зіпхнув з мосту їхнього батька, боляче б'ються!»

— М. В. Гоголь «Вечори на хуторі біля Диканьки»

Інше

Див. також

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Граблі

Коментарі

  1. ↑ У родовому відмінку граблі́в або грабе́ль.

Примітки

  1. ↑ Граблі // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 632 с.
  3. ↑ Скородити // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
  4. ↑ Грабати // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
  5. ↑ Валок // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  6. ↑ Граблище // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  7. ↑ Граблисько // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  8. ↑ Граблище // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
  9. ↑ Грабилно // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
  10. ↑ Граблисько // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
  11. ↑ Грабильно // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  12. ↑ Граблі // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  13. ↑ Валкувати // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  14. ↑ а б в г Грабли, сельскохозяйственное орудие // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  15. ↑ Гребка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  16. ↑ Граблі // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 276. — 1000 екз.
  17. ↑ а б в Прислів'я про граблі. igra1.com. Українські прислів'я та приказки. Процитовано 6 грудня 2021.
  18. ↑ Грабельки // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

Література та джерела

Посилання

Інструменти Це незавершена стаття про інструмент, прилад або пристрій.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Граблі&oldid=33974504