Шкурин Віктор Георгійович

Шкурин Віктор Георгійович
Зображення
Дата народження	5 січня 1932(1932-01-05)
Місце народження	Маріуполь, Маріупольська округа, Українська СРР, СРСР
Дата смерті	25 жовтня 2020(2020-10-25) (88 років)
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	СРСР  Україна
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії
Вчителі	Кармен Роман Лазарович
Професія	кінооператор, кінорежисер, сценарист
Членство	Національна спілка кінематографістів України
Нагороди
IMDb	ID 0794551

Віктор Георгійович Шку́рин (нар. 5 січня 1932, Маріуполь — пом. 26 жовтня 2020) — радянський, український режисер-документаліст; член Спілки кінематографістів України. Батько актора і режисера Ігоря Шкурина.

Життєпис

Народився 5 січня 1932 року у місті Маріуполі (тепер Донецька область, Україна) в сім'ї робітника. 1957 року закінчив Одеське морехідне училище. Протягом 1957—1964 років працював диспетчером і начальником порту на Шпіцбергені, перебував на комсомольській роботі. Член КПРС з 1958 року.

Впродовж 1960—1964 років навчався на режисерському факультеті Всесоюзного державного інституту кінематографії у Романа Кармена. Після здобуття мистецької освіти з 1964 року працював режисером «Укркінохроніки».

Помер 26 жовтня 2020 року.

Фільмографія

Створив стрічки

• «Двоє з мартену» (1965);
• «Запорожець на Олімпі» (1965);
• «Десант у безсмертя» (1965);
• «Дружина Червоного Хреста» (1965);
• «Київ—66» (1966);
• «Соната про художника» (1966);
• «Параска Біда та добрі люди» (1967, Диплом зонального огляду в Києві, 1968);
• «В нельотну погоду» (1968, Диплом Лейпцигського міжнародного кінофестивалю;
• «Рік народження 1918» (1968);
• «Український квартал» (1969);
• «Завжди бути напоготові» (1970, фільм присвячений Володимиру Леніну);
• «Курган Товста могила» (1970);
• «Естафета мужності» (1971);
• «Про дружбу співа Україна» (1974, співавтор, сценограф);
• «Вогні Придніпров'я» (1976);
• «Арсенальська заства» (1978);
• «Платон мені друг» (1980, Диплом глядацького журі VI Республіканського кінофестивалю, Жданов, 1981);
• «Радянський характер» (1982, телефільм);
• «Бути чи не бути» (1985);
• «Поділю твій біль» (1989);
• «Азовське море. Спаси і допоможи» (1992);
• «Липневі грози» (дилогія «Страйк», 1990 і «Викид», 1992);
• «Жезли Меркурія» (1997, співавтор, сценограф);
• «Леонід Кравчук. Обрання долі» (2003, у співавторстві з Олександром Фроловим) в документальному циклі «Обрані часом»;
• «Червоний ренесанс» (2004, у співавторстві з Олександром Фроловим).

Знімався у епізодичних ролях у фільмах «Я крокую по Москві» (1965), «Розколоте небо» (1979).

Відзнаки

• Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора;
• Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1976 року;
• Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка (1993; разом з Анатолієм Карасем, Віктором Кріпченком за документальну кінодилогію «Липневі грози» Української студії хронікально-документальних фільмів);
• Народний артист України з 2002 року.

Література

• Спілка кінематофафістів України. Київ, 1985. — сторінки 171—172;
• Кино: Энциклопедический словарь / гл. ред. С. Й. Юткевич. — Москва : «Советская энциклопедия», 1986. — С. 501. (рос.);
• Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 653 . — ISBN 5-88500-042-5.;
• Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 655 . — ISBN 5-88500-071-9.;
• Хто є хто в Україні. Київ, 1997. — сторінка 584;
• Шевченківські лауреати: 1962—2001. Київ, 2001. — сторінки 653—654.

Посилання

• Національна спілка кінематографістів України: Віктор Шкурин
• Фільмографія на kino-teatr.ru (рос.)