Шкурин Віктор Георгійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шкурин Віктор Георгійович — радянський, український режисер-документаліст. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1976). Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1993). Народний артист України (2002). Нагороджений орденом Трудового Червоного прапора, медалями.

Народився 5 січня 1932 р. у м. Жданові в родині робітника. Закінчив Одеське морехідне училище (1957) та режисерський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (1965).

Працював диспетчером і начальником порту на Шпіцбергені, перебував на комсомольській роботі.

З 1964 р. — режисер «Укркінохроніки».

Член Національної спілки кінематографістів України.

Син: Шкурин Ігор Вікторович (нар. 1956) — український актор, режисер.

Фільмографія[ред. | ред. код]

Епізодичні ролі в фільмах:

Створив стрічки:

  • «Двоє з мартену»,
  • «Запорожець на Олімпі»,
  • «Десант у безсмертя»,
  • «Дружина Червоного Хреста» (1965),
  • «Київ—66» (1966),
  • «Параска Біда та добрі люди» (1967, Диплом зонального огляду в Києві, 1968),
  • «В нельотну погоду» (1968, Диплом Лейпцигського міжнародного кінофестивалю),
  • «Рік народження 1918» (1968),
  • «Український квартал» (1969),
  • «Естафета мужності» (1971),
  • «Про дружбу співа Україна» (1974, співавт. сцен.),
  • «Радянський характер» (1988, т/ф),
  • «Бути чи не бути» (1985),
  • «Поділю твій біль» (1989),
  • «Азовське море. Спаси і допоможи» (1992),
  • «Липневі грози» (дилогія «Страйк», 1990 і «Викид», 1992),
  • «Жезли Меркурія» (1997, співавт. сцен.),
  • «Леонід Кравчук. Обрання долі» (2003, у співавт. з О. Фроловим) в документальному циклі «Обрані часом»,
  • «Червоний ренесанс» (2004, у співавт. з О. Фроловим),

а також художній фільм «Платон мені друг» (1980, Диплом глядацького журі VI Республіканського кінофестивалю, Жданов, 1981).

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]