Шкурин Віктор Георгійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шкурин Віктор Георгійович
Народився 5 січня 1932(1932-01-05) (87 років)
Маріуполь, Українська СРР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність кінооператор
Alma mater Всеросійський державний інститут кінематографії
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора
Народний артист України Заслужений діяч мистецтв України
IMDb nm0794551

Шкурин Віктор Георгійович — радянський, український режисер-документаліст. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1976). Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1993). Народний артист України (2002). Нагороджений орденом Трудового Червоного прапора, медалями.

Народився 5 січня 1932 р. у м. Жданові в родині робітника. Закінчив Одеське морехідне училище (1957) та режисерський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (1965).

Працював диспетчером і начальником порту на Шпіцбергені, перебував на комсомольській роботі.

З 1964 р. — режисер «Укркінохроніки».

Член Національної спілки кінематографістів України.

Син: Шкурин Ігор Вікторович (нар. 1956) — український актор, режисер.

Фільмографія[ред. | ред. код]

Епізодичні ролі в фільмах:

Створив стрічки:

  • «Двоє з мартену»,
  • «Запорожець на Олімпі»,
  • «Десант у безсмертя»,
  • «Дружина Червоного Хреста» (1965),
  • «Київ—66» (1966),
  • «Параска Біда та добрі люди» (1967, Диплом зонального огляду в Києві, 1968),
  • «В нельотну погоду» (1968, Диплом Лейпцигського міжнародного кінофестивалю),
  • «Рік народження 1918» (1968),
  • «Український квартал» (1969),
  • «Естафета мужності» (1971),
  • «Про дружбу співа Україна» (1974, співавт. сцен.),
  • «Радянський характер» (1988, т/ф),
  • «Бути чи не бути» (1985),
  • «Поділю твій біль» (1989),
  • «Азовське море. Спаси і допоможи» (1992),
  • «Липневі грози» (дилогія «Страйк», 1990 і «Викид», 1992),
  • «Жезли Меркурія» (1997, співавт. сцен.),
  • «Леонід Кравчук. Обрання долі» (2003, у співавт. з О. Фроловим) в документальному циклі «Обрані часом»,
  • «Червоний ренесанс» (2004, у співавт. з О. Фроловим),

а також художній фільм «Платон мені друг» (1980, Диплом глядацького журі VI Республіканського кінофестивалю, Жданов, 1981).

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]