Псалом 109

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 05:30, 14 лютого 2022, створена TohaomgBot (обговорення | внесок) (Перекладено дати в примітках з англійської на українську)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Псалом 109
Вступ до вечірньої та початок псалому 109 у часослові
Текст Давида
Мова Гебрейська мова (оригінал)

CMNS: Псалом 109 у Вікісховищі
S:  Псалом 109 у  Вікіджерелах

Псалом 109 (у масоретській нумерації — 110) — 109-й псалом Книги Псалмів. Латинською мовою він відомий своїм інципітом «Dixit Dominus». Він належить до царських[1] і пророчих псалмів. Цей псалом є наріжним каменем у християнській теології, оскільки його використовують як доказ існування Трійці та верховенства Ісуса як царя, священника та Месії. З цієї причини псалом 109 є «найчастіше цитованим псалмом Нового Завіту і псалмом, на який найчастіше посилаються».[2] Класичні єврейські джерела, навпаки, стверджують, що суб'єктом псалому є Авраам, Давид, або єврейський Месія.

Псалом є регулярною частиною єврейської, католицької, англіканської та протестантської літургій. Оскільки цей псалом є визначним на вечірніх відправах, його латинський текст має особливе значення у музиці. Наприклад, добре відомими композиціями для вечірніх є твори Клаудіо Монтеверді «Vespro della Beata Vergine» (1610) і Вольфгана Моцарта «Vesperae solennes de confessore» (1780). Георг Фрідріх Гендель написав твір «Dixit Dominus» (1707), а Антоніо Вівальді тричі використав псалом латиною для своїх творів.

Текст

Вірш Гебрейська мова[3] Давньогрецька мова (Септуаґінта)[4] Латинська мова (Вульгата)[5] Українська мова (Переклад Хоменка)[6]
1 לְדָוִ֗ד מִ֫זְמ֥וֹר נְאֻ֚ם יְהֹוָ֨ה | לַֽאדֹנִ֗י שֵׁ֥ב לִֽימִינִ֑י עַד־אָשִׁ֥ית אֹֽ֜יְבֶ֗יךָ הֲדֹ֣ם לְרַגְלֶֽיךָ Τῷ Δαυιδ ψαλμός. Εἶπεν ὁ κύριος τῷ κυρίῳ μου Κάθου ἐκ δεξιῶν μου, ἕως ἂν θῶ τοὺς ἐχθρούς σου ὑποπόδιον τῶν ποδῶν σου. Psalmus David. [Dixit Dominus Domino meo: Sede a dextris meis, donec ponam inimicos tuos scabellum pedum tuorum. Давида. Псалом. Сказав Господь Владиці моєму: «Засядь праворуч мене, доки не покладу ворогів твоїх тобі підніжком».
2 מַטֵּ֚ה עֻזְּךָ֗ יִשְׁלַ֣ח יְ֖הֹוָה מִצִיּ֑וֹן רְ֜דֵ֗ה בְּקֶ֣רֶב אֹֽיְבֶֽיךָ ῥάβδον δυνάμεώς σου ἐξαποστελεῖ κύριος ἐκ Σιων, καὶ κατακυρίευε ἐν μέσῳ τῶν ἐχθρῶν σου. Virgam virtutis tuæ emittet Dominus ex Sion: dominare in medio inimicorum tuorum. Жезло твоєї сили Господь простягне з Сіону; пануй посеред ворогів твоїх!
3 עַמְּךָ֥ נְדָבֹת֘ בְּי֪וֹם חֵ֫ילֶ֥ךָ בְּהַדְרֵי־קֹ֖דֶשׁ מֵרֶ֣חֶם מִשְׁחָ֑ר לְ֜ךָ֗ טַ֣ל יַלְדֻתֶֽךָ μετὰ σοῦ ἡ ἀρχὴ ἐν ἡμέρᾳ τῆς δυνάμεώς σου ἐν ταῖς λαμπρότησιν τῶν ἁγίων· ἐκ γαστρὸς πρὸ ἑωσφόρου ἐξεγέννησά σε. Tecum principium in die virtutis tuæ in splendoribus sanctorum: ex utero, ante luciferum, genui te. З тобою володарство, відколи ти народився у святій оздобі; перед зорею я зродив тебе, неначе росу.
4 שְׁבַּ֚ע יְהֹוָ֨ה | וְלֹ֥֬א יִנָּחֵ֗ם אַתָּה־כֹהֵ֥ן לְעוֹלָ֑ם עַל־דִּ֜בְרָתִ֗י מַלְכִּי־צֶֽדֶק ὤμοσεν κύριος καὶ οὐ μεταμεληθήσεται Σὺ εἶ ἱερεὺς εἰς τὸν αἰῶνα κατὰ τὴν τάξιν Μελχισεδεκ. Juravit Dominus, et non pœnitebit eum: Tu es sacerdos in æternum secundum ordinem Melchisedech. Клявся Господь і каятись не буде: «Ти — Єрей повіки на зразок Мелхіседека».
5 אֲדֹנָ֥י עַל־יְמִֽינְךָ֑ מָחַ֖ץ בְּיוֹם־אַפּ֣וֹ מְלָכִֽים κύριος ἐκ δεξιῶν σου συνέθλασεν ἐν ἡμέρᾳ ὀργῆς αὐτοῦ βασιλεῖς· Dominus a dextris tuis; confregit in die iræ suæ reges. Господь по правиці у тебе: розіб'є царів у день гніву свого.
6 יָדִ֣ין בַּ֖גּוֹיִם מָלֵ֣א גְוִיּ֑וֹת מָ֥חַץ רֹ֜֗אשׁ עַל־אֶ֥רֶץ רַבָּֽה κρινεῖ ἐν τοῖς ἔθνεσιν, πληρώσει πτώματα, συνθλάσει κεφαλὰς ἐπὶ γῆς πολλῶν. Judicabit in nationibus, implebit ruinas; conquassabit capita in terra multorum. Судитиме народи; повно трупу; розіб'є на землі голови по всіх усюдах.
7 מִנַּחַל בַּדֶּ֣רֶךְ יִשְׁתֶּ֑ה עַל־כֵּ֜֗ן יָרִ֥ים רֹֽאשׁ ἐκ χειμάρρου ἐν ὁδῷ πίεται· διὰ τοῦτο ὑψώσει κεφαλήν. De torrente in via bibet; propterea exaltabit caput.] З потоку питиме в дорозі, тому він голову підніме.

Використання

Вівтар домініканської церкви у Фрізасі, Австрія, зображує зустріч Авраама і Мелхіседека

Юдаїзм

Вірші 6-7 є останніми двома віршами Ав Харачаміма, які промовляють під час Шабату та ранкової служби Йом Тов.[7][8]

Псалом 109 читається на Шабат Лех-Леха в Siddur Avodas Yisroel.[7]

Цей псалом читають як захисну молитву, щоб досягти миру з ворогами.[9]

Новий Завіт

Протестантизм

Як повідомляється, Олівер Кромвель наказав своїй армії заспівати цей псалом перед тим, як вийти на бій проти Шотландії; це була його «улюблена бойова пісня».[11]

Католицизм

У своєму статуті (530) святий Бенедикт Нурський приписав використовувати псалми від 108 до 146 для вечірніх, за винятком тих псалмів, які зарезервовані на інші години.[12] Тому з раннього Середньовіччя псалом 109 традиційно декламується на початку вечірньої кожної неділі. Він продовжує бути першим псаломом на вечірній неділі, торжествах та урочистостях, які входять до рангу «празника».

Вірші 1-4 утворюють респонсорійний псалом, який слідує за першим читанням на урочистість Святого Тіла і Крові Христової у третьому році трирічного циклу читання.

Музичне використання

Франческо Дуранте «Dixit Dominus»

Оскільки цей псалом є першим у недільній вечірній, його латинський текст, який починається з фрази «Dixit Dominus», має особливе значення в музиці. Серед багатьох інших композиторів XVI століття він був покладений на музику Томасом Луїсом де Вікторією в 1581 році. Клаудіо Монтеверді написав хорову композицію у своєму творі «Vespro della Beata Vergine» у 1610 році й знову в іншому творі «Selva morale e spirituale» у 1640 році. Марк Антуан Шарпантьє написав шість варіацій «Dixit Dominus» H 153, H 197, H 202, H 204, H 190, H 226 (1670 - 1690), а Алессандро Скарлатті в 1700 році. У 1707 році Георг Фрідріх Гендель написав твір «Dixit Dominus», який містить його найдавніший автограф. Нікола Порпора поклав на музику псалом у 1720 році, а Антоніо Вівальді написав три постановки на текст псалому. Джованні Баттіста Перголезі поклав на музику псалом у 1732 році, а Леонардо Лео — у 1741 та 1742 роках. Вольфганг Амадей Моцарт поклав на музику псалом для хору і оркестру у своїх вечірніх «Vesperae solennes de Dominica» (1779) і «Vesperae solennes de confessore» (1780). Мішель Річард Делаланд і Йоганн Міхаель Гайдн написали відповідні композиції у XVIII столітті.

Генріх Шютц двічі поклав на музику псалом німецькою мовою «Der Herr sprach zu meinem Herren» у 1619 році як перший рух його «Псалмів Давида» для голосів та інструментів (SVW 22), а також для хору як частина «Becker Psalter»( SWV 208). У 1959 році Річард Роджерс написав частину вступу до свого мюзиклу «Звук музики», використовуючи вірші 1, 5 та 7.

Примітки

  1. Hayward, 2010, с. 379.
  2. Davis, Barry C. (April–June 2000). Is Psalm 110 a Messianic Psalm? (PDF). Bibliotheca Sacra. 157: 160—73.
  3. Psalms 111 / Hebrew - English Bible / Mechon-Mamre. www.mechon-mamre.org. Процитовано 7 січня 2020.
  4. ΨΑΛΜΟΙ 109. www.bibelwissenschaft.de. Процитовано 8 січня 2020.
  5. Vulgate: Psalms: Psalms Chapter 109. www.sacred-texts.com. Процитовано 8 січня 2020.
  6. Святе Письмо онлайн - Knyha Site. web.archive.org. 17 жовтня 2016. Процитовано 9 серпня 2019.
  7. а б Brauner, Reuven (2013). Shimush Pesukim: Comprehensive Index to Liturgical and Ceremonial Uses of Biblical Verses and Passages (PDF). с. 46.
  8. Scherman, 2003, с. 457.
  9. Protection. Daily Tehillim. Процитовано 9 жовтня 2018.
  10. Kirkpatrick, A. F. (1901). The Book of Psalms: with Introduction and Notes. The Cambridge Bible for Schools and Colleges. Т. Book IV and V: Psalms XC-CL. Cambridge: At the University Press. с. 839. Процитовано 28 лютого 2019.
  11. Smith, 1814, с. 291—2.
  12. Rule of Saint Benedict, chapter 18

Список літератури

Джерела