Псалом 50

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Псалом 50масоретській нумерації — 51-й псалом) — псалом царя Давида, написаний ним як покаянна молитва за вбивство благочестивого Урії Хіттеянина задля заволодіння його дружиною Вірсавією (Пс. 50:1-2). Є одним із найбільш вживаних псалмів у богослужіннях та молитовних правилах римського та візантійського обрядів. Відомий початковими словам — лат. «Miserere» або (церк.-слов.) «Помилуй мя, Боже».

« Помилуй мене, Боже, по великій милості Твоїй, і по множеству щедрот Твоїх очисти беззаконня моє. Найпаче обмий мене з беззаконня мого і від гріха мого очисти мене. Бо беззаконня моє я знаю і гріх мій є завжди передо мною. Проти Тебе єдиного я згрішив і перед Тобою зло вчинив, то і правий Ти в словах Твоїх і переможеш, коли будеш судити[1].  »


У богослужінні[ред.ред. код]

50-й псалом є одним з найчастіше вживаних у церквах Візантійської традиції. Псалом 50 входить до числа ранішніх молитов та ряду канонів, є одним із трьох псалмів Третього часу, читається на утрені після Євангелія (в парафіяльній практиці зазвичай з нього співається тільки перший вірш). На літургії псалом 50 читається дияконом таємно під час кадіння перед великим входом, а останні вірші (Пс.50 :20-21) — священиком після великого входу.

В католицькому богослужінні латинського обряду перші вірші псалма 50 (Пс. 50:1-4) читаються або співаються під час недільної літургії в ході початкових обрядів меси. Часто вони поєднуються з окроплюванням парафіян освяченою водою. 50 псалом також часто використовується в якості респонсоріального псалма Літургії слова (читається або співається між першим і другим біблійним читанням). Окремі вірші псалма використовуються як антифони під час богослужіння Попільної середи. У Літургії годин псалом входить до складу утрені, де читається кожну п'ятницю. Псалом часто використовується в особистому молитовної практиці, особливо в період Великого посту.

Музичний жанр[ред.ред. код]

Починаючи з епохи Відродження на латинський текст 50-го Псалма було створено багато творів, які отримали назву «Miserere» (дослівно — «помилуй»), за першим словом

Найбільш ранній зразок цього жанру належить К. Фесті (написано в 1517). Надалі текст Miserere використовували композитори Відродження (Жоскен Депре, Палестрина, О. Лассо), та бароко (Ж. Б. Люллі, А. Скарлатті, Г. Аллеґрі та інші.

Твір «Miserere» Г. Аллеґрі для 9-голосного подвійного хору (бл. 1638) свого часу отримав особливе визнання і його поширення було заборонено за межами собору св. Петра у Римі. За легендою, заборона була порушена 14-річним В. А. Моцартом, який, прослухавши твір Аллегрі лише один раз, записав його музику по пам'яті. Miserere звучить у фіналі опери Дж. Верді «Сила долі». У XX столітті Miserere творили Генрік Гурецький, Арво Пярт.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Уривок з псалму 50, сторінка 13, "Прийдіте поклонімся", молитовник, Рим, 1991 р., Arti Grafiche Stibu, Urbania - Italia, febbraio 1991

Джерела і література[ред.ред. код]