Псалом 109
| Псалом 109 | ||||
|---|---|---|---|---|
,_ca.1511,_Alexander_Turnbull_Library,_MSR-11_(5530631509).jpg) | ||||
| Текст | Давида | |||
| Мова | Гебрейська мова (оригінал) | |||
|
| ||||
 Псалом 109 у Вікісховищі | ||||
 Псалом 109 у Вікіджерелах | ||||
Псалом 109 (у масоретській нумерації — 110) — 109-й псалом Книги псалмів. Латинською мовою він відомий своїм інципітом «Dixit Dominus». Він належить до царських[1] і пророчих псалмів. Цей псалом є наріжним каменем у християнській теології, оскільки його використовують як доказ існування Трійці та верховенства Ісуса як царя, священника та Месії. З цієї причини псалом 109 є «найчастіше цитованим псалмом Нового Завіту і псалмом, на який найчастіше посилаються».[2] Класичні єврейські джерела, навпаки, стверджують, що суб'єктом псалому є Авраам, Давид, або єврейський Месія.
Псалом є регулярною частиною єврейської, католицької, англіканської та протестантської літургій. Оскільки цей псалом є визначним на вечірніх відправах, його латинський текст має особливе значення у музиці. Наприклад, добре відомими композиціями для вечірніх є твори Клаудіо Монтеверді «Vespro della Beata Vergine» (1610) і Вольфгана Моцарта «Vesperae solennes de confessore» (1780). Георг Фрідріх Гендель написав твір «Dixit Dominus» (1707), а Антоніо Вівальді тричі використав псалом латиною для своїх творів.
Текст[ред. | ред. код]
| Вірш | Гебрейська мова[3] | Давньогрецька мова (Септуаґінта)[4] | Латинська мова (Вульгата)[5] | Українська мова (Переклад Хоменка)[6] |
|---|---|---|---|---|
| 1 | לְדָוִ֗ד מִ֫זְמ֥וֹר נְאֻ֚ם יְהֹוָ֨ה | לַֽאדֹנִ֗י שֵׁ֥ב לִֽימִינִ֑י עַד־אָשִׁ֥ית אֹֽ֜יְבֶ֗יךָ הֲדֹ֣ם לְרַגְלֶֽיךָ | Τῷ Δαυιδ ψαλμός. Εἶπεν ὁ κύριος τῷ κυρίῳ μου Κάθου ἐκ δεξιῶν μου, ἕως ἂν θῶ τοὺς ἐχθρούς σου ὑποπόδιον τῶν ποδῶν σου. | Psalmus David. [Dixit Dominus Domino meo: Sede a dextris meis, donec ponam inimicos tuos scabellum pedum tuorum. | Давида. Псалом. Сказав Господь Владиці моєму: «Засядь праворуч мене, доки не покладу ворогів твоїх тобі підніжком». |
| 2 | מַטֵּ֚ה עֻזְּךָ֗ יִשְׁלַ֣ח יְ֖הֹוָה מִצִיּ֑וֹן רְ֜דֵ֗ה בְּקֶ֣רֶב אֹֽיְבֶֽיךָ | ῥάβδον δυνάμεώς σου ἐξαποστελεῖ κύριος ἐκ Σιων, καὶ κατακυρίευε ἐν μέσῳ τῶν ἐχθρῶν σου. | Virgam virtutis tuæ emittet Dominus ex Sion: dominare in medio inimicorum tuorum. | Жезло твоєї сили Господь простягне з Сіону; пануй посеред ворогів твоїх! |
| 3 | עַמְּךָ֥ נְדָבֹת֘ בְּי֪וֹם חֵ֫ילֶ֥ךָ בְּהַדְרֵי־קֹ֖דֶשׁ מֵרֶ֣חֶם מִשְׁחָ֑ר לְ֜ךָ֗ טַ֣ל יַלְדֻתֶֽךָ | μετὰ σοῦ ἡ ἀρχὴ ἐν ἡμέρᾳ τῆς δυνάμεώς σου ἐν ταῖς λαμπρότησιν τῶν ἁγίων· ἐκ γαστρὸς πρὸ ἑωσφόρου ἐξεγέννησά σε. | Tecum principium in die virtutis tuæ in splendoribus sanctorum: ex utero, ante luciferum, genui te. | З тобою володарство, відколи ти народився у святій оздобі; перед зорею я зродив тебе, неначе росу. |
| 4 | שְׁבַּ֚ע יְהֹוָ֨ה | וְלֹ֥֬א יִנָּחֵ֗ם אַתָּה־כֹהֵ֥ן לְעוֹלָ֑ם עַל־דִּ֜בְרָתִ֗י מַלְכִּי־צֶֽדֶק | ὤμοσεν κύριος καὶ οὐ μεταμεληθήσεται Σὺ εἶ ἱερεὺς εἰς τὸν αἰῶνα κατὰ τὴν τάξιν Μελχισεδεκ. | Juravit Dominus, et non pœnitebit eum: Tu es sacerdos in æternum secundum ordinem Melchisedech. | Клявся Господь і каятись не буде: «Ти — Єрей повіки на зразок Мелхіседека». |
| 5 | אֲדֹנָ֥י עַל־יְמִֽינְךָ֑ מָחַ֖ץ בְּיוֹם־אַפּ֣וֹ מְלָכִֽים | κύριος ἐκ δεξιῶν σου συνέθλασεν ἐν ἡμέρᾳ ὀργῆς αὐτοῦ βασιλεῖς· | Dominus a dextris tuis; confregit in die iræ suæ reges. | Господь по правиці у тебе: розіб'є царів у день гніву свого. |
| 6 | יָדִ֣ין בַּ֖גּוֹיִם מָלֵ֣א גְוִיּ֑וֹת מָ֥חַץ רֹ֜֗אשׁ עַל־אֶ֥רֶץ רַבָּֽה | κρινεῖ ἐν τοῖς ἔθνεσιν, πληρώσει πτώματα, συνθλάσει κεφαλὰς ἐπὶ γῆς πολλῶν. | Judicabit in nationibus, implebit ruinas; conquassabit capita in terra multorum. | Судитиме народи; повно трупу; розіб'є на землі голови по всіх усюдах. |
| 7 | מִנַּחַל בַּדֶּ֣רֶךְ יִשְׁתֶּ֑ה עַל־כֵּ֜֗ן יָרִ֥ים רֹֽאשׁ | ἐκ χειμάρρου ἐν ὁδῷ πίεται· διὰ τοῦτο ὑψώσει κεφαλήν. | De torrente in via bibet; propterea exaltabit caput.] | З потоку питиме в дорозі, тому він голову підніме. |
Використання[ред. | ред. код]
Юдаїзм[ред. | ред. код]
Вірші 6–7 є останніми двома віршами Ав Харачаміма, які промовляють під час Шабату та ранкової служби Йом Тов.[7][8]
Псалом 109 читається на Шабат Лех-Леха в Siddur Avodas Yisroel.[7]
Цей псалом читають як захисну молитву, щоб досягти миру з ворогами.[9]
Новий Завіт[ред. | ред. код]
- Вірш 1 процитовано в Євангелії від Матвія 22:44; Євангелії від Марка 12:36; Євангелії від Луки 20:42,43; Діянні Апостолів Дії 2:34–35; Посланні до Євреїв 1:13. Порівняйте: Євангеліє від Матвія 26:64; Євангеліє від Марка 14:62; 16:19; Євангеліє від Луки 22:69, 1 Послання до Коринтян 15:25; Послання до Ефесян 1:20; Послання до Колоссян 3:1; Послання до Євреїв 1:3; 8:1; 10:12,13; 12:3; 1 Послання Петра 3:22[10]
- Вірш 4 процитовано в Посланні до Євреїв 5:6; 6:20; 7:17,21.
Протестантизм[ред. | ред. код]
Як повідомляється, Олівер Кромвель наказав своїй армії заспівати цей псалом перед тим, як вийти на бій проти Шотландії; це була його «улюблена бойова пісня».[11]
Католицизм[ред. | ред. код]
У своєму статуті (530) святий Бенедикт Нурсійський приписав використовувати псалми від 108 до 146 для вечірніх, за винятком тих псалмів, які зарезервовані на інші години.[12] Тому з раннього Середньовіччя псалом 109 традиційно декламується на початку вечірньої кожної неділі. Він продовжує бути першим псаломом на вечірній неділі, торжествах та урочистостях, які входять до рангу «празника».
Вірші 1–4 утворюють респонсорійний псалом, який слідує за першим читанням на урочистість Святого Тіла і Крові Христової у третьому році трирічного циклу читання.
Музичне використання[ред. | ред. код]
.jpg)
Оскільки цей псалом є першим у недільній вечірній, його латинський текст, який починається з фрази «Dixit Dominus», має особливе значення в музиці. Серед багатьох інших композиторів XVI століття він був покладений на музику Томасом Луїсом де Вікторією в 1581 році. Клаудіо Монтеверді написав хорову композицію у своєму творі «Vespro della Beata Vergine» у 1610 році й знову в іншому творі «Selva morale e spirituale» у 1640 році. Марк Антуан Шарпантьє написав шість варіацій «Dixit Dominus» H 153, H 197, H 202, H 204, H 190, H 226 (1670–1690), а Алессандро Скарлатті в 1700 році. У 1707 році Георг Фрідріх Гендель написав твір «Dixit Dominus», який містить його найдавніший автограф. Нікола Порпора поклав на музику псалом у 1720 році, а Антоніо Вівальді написав три постановки на текст псалому. Джованні Баттіста Перголезі поклав на музику псалом у 1732 році, а Леонардо Лео — у 1741 та 1742 роках. Вольфганг Амадей Моцарт поклав на музику псалом для хору і оркестру у своїх вечірніх «Vesperae solennes de Dominica» (1779) і «Vesperae solennes de confessore» (1780). Мішель Річард Делаланд і Йоганн Міхаель Гайдн написали відповідні композиції у XVIII столітті.
Генріх Шютц двічі поклав на музику псалом німецькою мовою «Der Herr sprach zu meinem Herren» у 1619 році як перший рух його «Псалмів Давида» для голосів та інструментів (SVW 22), а також для хору як частина «Becker Psalter»( SWV 208). У 1959 році Річард Роджерс написав частину вступу до свого мюзиклу «Звук музики», використовуючи вірші 1, 5 та 7.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Hayward, 2010, с. 379.
- ↑ Davis, Barry C. (April–June 2000). Is Psalm 110 a Messianic Psalm? (PDF). Bibliotheca Sacra. 157: 160—73. Архів оригіналу (PDF) за 12 жовтня 2018. Процитовано 8 січня 2020.
- ↑ Psalms 111 / Hebrew - English Bible / Mechon-Mamre. www.mechon-mamre.org. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 7 січня 2020.
- ↑ ΨΑΛΜΟΙ 109. www.bibelwissenschaft.de. Процитовано 8 січня 2020.
- ↑ Vulgate: Psalms: Psalms Chapter 109. www.sacred-texts.com. Процитовано 8 січня 2020.
- ↑ Святе Письмо онлайн - Knyha Site. web.archive.org. 17 жовтня 2016. Архів оригіналу за 17 жовтня 2016. Процитовано 9 серпня 2019.
- ↑ а б Brauner, Reuven (2013). Shimush Pesukim: Comprehensive Index to Liturgical and Ceremonial Uses of Biblical Verses and Passages (PDF). с. 46.
- ↑ Scherman, 2003, с. 457.
- ↑ Protection. Daily Tehillim. Архів оригіналу за 14 грудня 2018. Процитовано 9 жовтня 2018.
- ↑ Kirkpatrick, A. F. (1901). The Book of Psalms: with Introduction and Notes. The Cambridge Bible for Schools and Colleges. Т. Book IV and V: Psalms XC-CL. Cambridge: At the University Press. с. 839. Процитовано 28 лютого 2019.
- ↑ Smith, 1814, с. 291–2.
- ↑ Rule of Saint Benedict, chapter 18
Список літератури[ред. | ред. код]
- Boustan, Ra'anan S. (2005). From Martyr to Mystic: Rabbinic Martyrology and the Making of Merkavah Mysticism. Mohr Siebeck. ISBN 9783161487538.
- Hayward, Robert (2010). Targums and the Transmission of Scripture Into Judaism and Christianity. BRILL. ISBN 9789004179561.
- Lindo, Elias Haim (1842). The Conciliator of R. Manasseh Ben Israel: A Reconcilement of the Apparent Contradictions in Holy Scripture. Т. 1. Duncan and Malcolm.
- Scherman, Rabbi Nosson (2003). The Complete Artscroll Siddur (вид. 3rd). Mesorah Publications, Ltd. ISBN 9780899066509.
- Smith, William (1814). The Reasonableness of Setting Forth the Most Worthy Praise of Almighty God. T. and J. Swords.
- Stout, Stephen Oliver (2014). Preach the Word: A Pauline Theology of Preaching Based on 2 Timothy 4:1-5. Wipf and Stock Publishers. ISBN 9781625648990.
Посилання[ред. | ред. код]
- Переклад Біблії Івана Огієнка
- Псалтир Глава 110 тексту на івриті та англійською мовою, mechon-mamre.org
- Псалом 109: ноти на сайті ChoralWiki (англ.)
- Псалом 109 на різних мовах і в інтерпретаціях різних композиторів
| ||||||||
