Координати: 50°19′49″ пн. ш. 30°28′18″ сх. д. / 50.33028° пн. ш. 30.47167° сх. д. / 50.33028; 30.47167

Хотів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 20:29, 19 лютого 2022, створена InternetArchiveBot (обговорення | внесок) (Виправлено джерел: 4; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.6)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Хотів
Герб Хотова
Ставок у Хотові
Ставок у Хотові
Ставок у Хотові
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район Обухівський район
Рада Феодосіївська сільська рада
Код КАТОТТГ UA32120170080064470
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1465
Населення приблизно 10000
Площа 15,127 км²
Густота населення 1147,81 осіб/км²
Поштовий індекс 08171
Телефонний код +380 04598
Географічні дані
Географічні координати 50°19′49″ пн. ш. 30°28′18″ сх. д. / 50.33028° пн. ш. 30.47167° сх. д. / 50.33028; 30.47167
Середня висота
над рівнем моря 		125 м
Найближча залізнична станція Лісники
Відстань до
залізничної станції 		7 км
Місцева влада
Адреса ради 08171, Київська обл., Обухівський р-н, с. Хотів, вул. Паширова, 2
Вебсторінка Офіційний сайт
Карта
Хотів. Карта розташування: Україна
Хотів
Хотів
Хотів. Карта розташування: Київська область
Хотів
Хотів
Мапа
Мапа

CMNS: Хотів у Вікісховищі

Хо́тів — село Обухівського (до 18.07.2020 – Києво-Святошинського) району Київської області. Безпосередньо межує з міською смугою на південно-західній околиці Києва (Голосіївський район, Феофанія). Населення села на 01.01.2006 р. — 4800 чоловік (1592 садиби). Хотівській сільській раді до 2020 р. були підпорядковані — с. Кременище (370 чол., 128 садиб) та с. Круглик (330 чол., 110 садиб). Територія Хотівської сільради становила 2432,7 га, з яких Хотів займав 768,7 га (68 вулиць), Кременище — 121,1 га (5 вулиць), Круглик — 50,2 га (6 вулиць). З червня 2020 р. входить до складу об'єднаної Феодосіївської сільської територіальної громади.

Географія

Ландшафт. Мальовнича горбисто-рівнинна територія Хотова, яка є частиною ландшафту Київського плато, порізана ярами і балками. На угіддях — родючі суглинкові сіроземи, а також дерново-підзолисті та супіщані ґрунти. Місцями до села підходить мішаний ліс (дуб, граб, береза, сосна).

Гідрографія. Хотів поділяється на дві частини малою річкою, яка на сучасних картах позначена як Струмок Віта́, щоб не дублювати назву головної річки. Давніші назви — річка Хотівка або Донашка (за Л. Похилевичем)[1], Хотівська (за Д. П. де ля Флізом)[2]. Її довжина 12,6 км, впадає біля Пирогова у річку Віта́, праву притоку Дніпра. Є два ставки.

Історія

Перша задокументована згадка про с. Хотів датується 1465 р.[3], тому його прийнято вважати за дату заснування села.

З кінця XVI ст. Хотів належав Києво-Печерській лаврі. У 1572 році урочище Хотів було зафіксоване як власність Феодосіївської церкви, яка належала до Києво-Печерського монастиря, королівським ревізором земянином Семе­ном Тріскою. У 1587 році архімандрит цього монастиря Мелетій Хребтович Богуринський позивався на княгиню Настасью Воронецьку за наїзд на «манастирський ґрунт Хотів». Сторони досягли домовленості про обмін ґрунтами під час з'ясування взаємних претензій на Хотів, але її виконання затяглося до 1589 року. 1628 року помісною грамотою архімандрита Хотів було віддано Самуїлу Володкевичу у пожиттєве володіння. З 1682 року він знову значиться серед маєтків обителі.[4]

Відомо, що через село проходив Богдан Хмельницький, який видав тут указ для свого війська в 1652 р. У XIX ст. Хотів став адміністративним волосним центром Хотівської волості Київського повіту Київської губернії (наприклад у 1864 р. до волості входили села: Хотів, Пирогів, Лісники, Ходосівка, Гвоздів, Підгірці та Креничі)[1]. Хотівську волость скасовано у 1924 р.

У ЦДІАК України[5] зберігаються метричні книги, клірові відомості, сповідні розписи церкви св. Костянтина і Єлени (Царекостянтинівської) с. Хотів (з приписним хутором Феофанія) Київської сотні Київського полку (XVIII ст.); з 1781 р. - Київського повіту Київського намісництва; з 1797 р. - Київського повіту Київської губернії; ХІХ ст. — Хотівської волості Київського повіту Київської губернії.

Городище

Поселення на території сучасного села існувало ще в VI столітті до н. е. Це Хотівське городище скіфських часів, розташоване на високому плато між Хотовом і Феофанією — найпівнічніше зі скіфських городищ України. Верхівка плато площею 31 га була обнесена земляним валом, схили укріплені ескарпом, а вздовж підніжжя проходив рів[6]. Вал ще й досі зберігся на західному, східному і в окремих місцях південного краю плато. На східному та західному схилах добре видно і ескарп, під яким розташована тераса зі стежкою. За народним переказом, який записав Лаврентій Похилевич, у давнину на городищі було місто з замком якогось князя Сірака (Сіряка, Серяка).[7] Околиці городища дотепер називають Серякове урочище.

Хотівське городище має статус пам'ятки археології національного (спочатку республіканського) значення з 1965 року[8]. В 2007 році більшу частину городища вивели з-під охорони, а в 2009 на ньому почалося будівництво маєтку бізнесмена Юрія Косюка. Воно знищило північну частину городища,[9][10] одну з найбагатших залишками давніх споруд і оточену найвищою ділянкою оборонного валу[6]. Пізніше роботи почалися в південній та східній частинах, які в генплані Хотова теж заплановані до забудови. Зокрема, був засипаний давній східний в'їзд. На півдні городища, згідно генплану, намічено прокладення вулиці Паркової [11].

Через заплаву струмка Стратівка на відстані 1,5 км розташовані залишки валів, можливо, іншого древнього городища.

  • Хотівське городище у 2008 році.
    Хотівське городище у 2008 році.
  • Хотівське городище у 2016 році.
    Хотівське городище у 2016 році.
  • Край Хотівського городища. На задньому плані видно вал, а під ним праворуч — зовнішній край рову. Фото 2009 р. (наступного року ця частина городища була знищена будівництвом маєтку).
    Край Хотівського городища. На задньому плані видно вал, а під ним праворуч — зовнішній край рову. Фото 2009 р. (наступного року ця частина городища була знищена будівництвом маєтку).
  • Маєток Юрія Косюка на Хотівському городищі.
    Маєток Юрія Косюка на Хотівському городищі.

Відомі люди

Відомі уродженці
Відомі мешканці

Світлини

Панорама Хотова. На задньому плані — Хотівське городище.

Див. також

Література

Примітки

  1. ↑ а б Похилевич Л. И. Сказание о населенных местностях Киевской губернии. — Киев: Киево-Печерская лавра. — 1864. [Архівовано 26 квітня 2017 у Wayback Machine.] — С. 30-31.
  2. ↑ Доминик Пьер де ля Флиз. Подробная статистика каждой деревни государственных имуществ Киевского округа. — Киев, 1854.
  3. ↑ Клепатский П. Г. Очерки по истории Киевской земли. — Том І: Литовский период. — Одесса: Типография «Техник», 1912.
  4. ↑ Тетяна Люта. Земельна власність Києво-Печерського монастиря в Києві та його околиці в XVI-першій половині XVII ст. // Наукові записки. Том 14, Історія / Національний університет "Києво-Могилянська академія". — 1999. — С. 31-32.
  5. ↑ ЦДІАК України. Метричні книги, клірові відомості, сповідні розписи церкви св. Костянтина і Єлени (Царекостянтинівської) с. Хотів
  6. ↑ а б Петровська Є. О. Ранньоскіфські пам'ятки на південній околиці Києва / В кн.: Археологія. — К.: Наукова думка, 1970. — Т. XXIV. — С. 129—145.
  7. ↑ Похилевич Л. И. Сказание о населенных местностях Киевской губернии. — Киев: Киево-Печерская лавра. — 1864. [Архівовано 26 квітня 2017 у Wayback Machine.] — С. 30-31.
  8. ↑ Постанова Ради Міністрів Української РСР від 21 липня 1965 р. № 711 «Про затвердження списку пам'ятників мистецтва, історії та археології Української РСР»
  9. ↑ Будинок на кістках. «Слідство. Інфо». 26.06.2015.
  10. ↑ Дараган М., Орлюк М., Роменець А., Бондар К. Інтерпретація даних високоточної магнітної зйомки в складі археологічної ГІС (на прикладі Хотівського городища скіфської доби). 15th EAGE International Conference on Geoinformatics — Theoretical and Applied Aspects. 10-13 May 2016, Kiev, Ukraine.
  11. ↑ Генеральний план с. Хотів, на той час - Києво-Святошинського району Київської області, Викопіювання з генерального плану села Хотів.

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хотів&oldid=34694791