Гореничі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Гореничі
Країна Україна Україна
Область Київська область Київська область
Район/міськрада Києво-Святошинський
Рада Гореницька сільська рада
Код КОАТУУ 3222482001
Картка на сайті ВР картка 
Основні дані
Засноване 1742
Населення 6042
Площа 3,064 км²
Густота населення 832,57 осіб/км²
Поштовий індекс 08114
Телефонний код +380 4598
Географічні дані
Географічні координати 50°25′17″ пн. ш. 30°12′41″ сх. д. / 50.42139° пн. ш. 30.21139° сх. д. / 50.42139; 30.21139Координати: 50°25′17″ пн. ш. 30°12′41″ сх. д. / 50.42139° пн. ш. 30.21139° сх. д. / 50.42139; 30.21139
Середня висота
над рівнем моря
132 м
Водойми Ірпінь та декілька озер
Місцева влада
Адреса ради 08114, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с.Гореничі, вул.Леніна,204, тел. 77-5-51
Карта
Гореничі (Україна)
Гореничі
Гореничі
Гореничі (Київська область)
Гореничі
Гореничі

Горе́ничі — село в Україні, Києво-Святошинського району Київської області. Населення становить 2551 осіб.

День села Гореничі — 21 вересня.

Історія села[ред.ред. код]

Походження назви[ред.ред. код]

Багато легенд і переказів існує стосовно походження назви села. Назва завдячує своїй гористій місцевості, так вважав дослідник населених пунктів київщини Лаврентій Похилевич. За однією з легенд Гореничі отримали своє ім'я від дочки Володимира Гореніки. Для цієї дівчини князь нібито збудував терем. Інша говорить про те, що князь Володимир Красне Сонечко не відмічався святістю і на пагорбах річки Ірпінь тримав осторонь людського ока своїх наложниць. Там вони знаходились до самої смерті. «Горемики» — так прозвали місцеві смерди княжих наложниць. Це слово закріпилося за цією місцевістю, де згодом і виникло село.

Від 19 ст.[ред.ред. код]

1866 року у селі коштом самих парафіян було споруджено дерев'яну церкву Різдва Богородиці, до якої були приписані також села Гнатівка та Петрушки. Церква була зруйнована у радянський час.

У 1920 році за ініціативою бідняка селянини Василя Федоровича Гордієнка в Гореничах було створено комітет незаможних селян. Перший голова комнезам — Іван Максимови Гладченко, перші комуністи на селі — О. У. Гайдай, І. П. Дехтярьов, перші комсомольці — Петро Грінко, Григорій Плаван, Марія Шматок, Валентина Кравченко, Надія Дехтярьова. Згодом селяни у 1929 році об'єдналися в сільськогосподарську артіль ім. 9 Січня, її очолив Платон Григорович Стеценко. У цьому ж році створено партійну організацію, секретарем якої став І. П. Дехтярьов. У колгоспі з'явився перший колективний сад, перша ферма великої рогатої худоби, дві конюшні, перший трактор, за кермо якого сів С. М. Нога. Колгосп міцнів та набирався сил.

597 гореничан взяли участь у німецько-радянській війні. 130 із них загинули. За мужність виявлену на фронтах 506 жителів села нагороджено орденами і медалями СРСР. Пам'ять про загиблих односельчан увіковічнена на меморіалі в центрі села та в назвах вулиць. Жителі взялися за відбудову села.

Повоєнний час[ред.ред. код]

У центрі села школа — яка побудована у 1963 році. За понад 4 десятки років, що минули відтоді, педагогічний колектив чимало зробив для того, щоб відкрити юним горенчанам велику дорогу в світ знань та мудрості.

Дитячий садок «Сонечко» — відвідує щорічно понад 120 дітей.

Будинок культури — центр духовного життя села, в ньому діють хор, хореографічні колективи, образотворча студія та духовний оркестр.

У 1978 році в селі була побудована медична амбулаторія, яка обслуговує мешканців сіл: Луки, Гнатівки, Стоянки. До послуг відвідувачів такі кабінети, як фізіотерапевтичний, акушерський, стоматологічний, процедурний, діє лабораторія.

Сьогодення[ред.ред. код]

Завдяки своїй невеликій віддаленості від міста Києва (4-5 км від Житомирського КП) останній час інтенсивно розбудовується котеджне містечко на території колишнього танкового полігону. Збудовано 9 поверховий багатоквартирний житловий будинок (вул. Садова 10а) та будується ще один поруч. Проте, у селі практично відсутнє житлово-комунальне господарство. Так новий будинок через 2 роки після здачі ще не підключений до газової мережі, гарячої води немає з весни 2010 року, за тепло не встановлено жодних тарифів. Про інші багатоквартирні будинки годі й говорити, вони взагалі не обслуговуються місцевою владою.

Останнім часом почали відбуватися позитивні зміни в житті багатоквартирних будинків. Так, рішенням загальних зборів було прийняте рішення про створення ОСББ «Садова». Так що тепер є надія на покращення.

У 2005 на футбольній карті району з'явилася ще одна самобутня команда, називається вона «Ірпінь». У 2007 році вона завоювала кубок Київської області.

Сьогодні головою сільської ради є Андрій Анатолійович Гуленко.

Пшонка[ред.ред. код]

Біля села знаходиться маєток колишнього Генерального Прокурора України Віктора Пшонки. Розкіш помешкання навіть перевершує розкіш дачі в Межигір'я.

Відомі люди[ред.ред. код]

У Гореничах народилися:

  • Петро Януарійович Стебницький (25 листопада 1862 — 4 березня 1923) — громадський і політичний діяч, письменник і публіцист, голова Київської «Просвіти» (1919–1921 рр.)
  • Колумбет Леонід Федорович — один з найкращих велогонщиків СРСР 1960-х років, Чемпіон світу 1963 року, бронзовий чемпіон Олімпійських ігор 1960 року, п'ятикратний чемпіон СРСР.

Проживали[ред.ред. код]

  • Колумбет Микола Федорович — український велогонщик радянських часів, заслужений майстер спорту СРСР, заслужений тренер України.

Посилання[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.