Вільнюський університет
| Вільнюський університет | |
|---|---|
VU | |
 | |
 | |
| 54°40′57″ пн. ш. 25°17′14″ сх. д. / 54.68250000002777256° пн. ш. 25.28722222224977756° сх. д.Координати: 54°40′57″ пн. ш. 25°17′14″ сх. д. / 54.68250000002777256° пн. ш. 25.28722222224977756° сх. д. | |
| Тип | видавець відкритого доступу[d][2] |
| Країна |
 Литва[2] |
| Гасло | Hinc itur ad astra |
| Назва на честь | Стефан Баторій і Вінцас Міцкявічюс-Капсукас |
| Засновано | 1579 |
| Засновник | Стефан Баторій |
| Ректор | prof. Rimvydas Petrauskas |
| Ендавмент | 165 000 000 €[3] |
| Студентів | 23 517[4] |
| Членство у |
|
| Складається з | Бібліотека Вільнюського університету |
| Мова викладання | литовська |
| Випускники | Категорія:Випускники Вільнюського університету |
| Штаб-квартира | Вільнюс |
| Сайт | vu.lt(лит.)(англ.) |
| Нагороди |
  |
 | |
 Vilnius University у Вікісховищі | |
Ві́льнюський університе́т (давніше Віленський університет, лит. Vilniaus universitetas) — найдавніший і найбільший вищий навчальний заклад Литви у Вільнюсі, великий науковий центр.
Історія
Заснований 1579 року королем Стефаном Баторієм як Віленська академія на базі єзуїтського Віленського колегіуму. Початково викладання велося латинською мовою, в університеті вивчали теологію, філософію та право. Серед випускників академії ранніх років — митрополит Рафаїл Корсак.
1773 року з виходом закону про секуляризацію освіти, університет став світським закладом. Під владою Російської імперії заклад діяв під офіційною назвою «Імператорський Віленьский університет». Серед видатних випускників університету того часу — поети Адам Міцкевич та Юліуш Словацький. Після польського повстання 1830—1831 років університет був ліквідований, більша частина активів була передана Київському університету[11].
1919 року університет був відроджений, але не діяв як литовський: внаслідок авантюри Желіговського (див. Серединна Литва) Вільнюс разом з великою частиною литовської території опинився у володіннях Польщі. Університет отримав офіційну назву «Університет Стефана Баторія»; викладання в ньому велося польською мовою[12]. Із захопленням східних територій Польщі Радянським Союзом 1939 року університет призупинив діяльність. В 1944 діяльність університету (вже як литовського) була відновлена, у закладі навчалося до 5000 студентів, викладання велося російською (переважно) та литовською мовами.
Сучасність
Університет становлять 12 факультетів, 8 інститутів, 10 дослідницьких центрів, найстаріша в Литві бібліотека, 3 університетських лікарні, астрономічна обсерваторія, ботанічний сад, обчислювальний центр і костел Святих Іванів (Івана Хрестителя та Івана Богослова) (лит. Šv. Jono Krikštytojo ir Šv. Jono apaštalo ir evangelisto bažnyčia).
Станом на 1 січня 2005 року у Вільнюському університеті навчалося 22 618 студентів, з них 15 789 на денному відділенні, 6 829 на заочному і вечірньому. Університет займає декілька будівель і комплексів будівель в різних районах Вільнюса. У ансамблі Вільнюського університету в історичному центрі міста розташовуються адміністрація, бібліотека, історичний, філологічний та філософський факультети.
Структура
| № | Назва підрозділу |
| 1 | Факультет природничих наук |
| 2 | Історичний факультет |
| 3 | Комунікаційний факультет |
| 4 | Факультет математики та інформатики |
| 5 | Медичний факультет |
| 6 | Юридичний факультет |
| 7 | Фізичний факультет |
| 8 | Філологічний факультет |
| 9 | Філософський факультет |
| 10 | Хімічний факультет |
| 11 | Економічний факультет |
| 12 | Вільнюська Бізнес Школа |
| 13 | Каунаський гуманітарний факультет |
| 14 | Інститут іноземних мов |
| 15 | Інститут міжнародних відносин та політичних наук |
| 16 | Центр досліджень навколишнього середовища |
| 17 | Центр дослідження релігій |
| 18 | Центр міжнародної економіки та менеджменту знань |
| — факультети | — інститути | — наукові центри |
Бібліотека
Історія університетської бібліотеки веде свій початок від часів бібліотеки єзуїтської колегії, яка згідно з заповітом короля Сигизмунда Августа отримала після його смерті 7 липня 1572 року багаті збори книг короля-бібліофіла.
У фондах бібліотеки понад 5,3 млн видань, серед них 178 306 виданих в XV—XVIII століттях, понад 250 тис. рукописних документів (починаючи з XIII століття).
У бібліотеки понад 27 тис. читачів.
Відомі люди
Ректори
- 1579–1584: Петро Скарга — перший ректор Віленської академії (майбутнього Віленського університету).
- Якуб Вуєк
- Павел Бокша, також сприяв будівництву костелу св. Казимира[13]
Випускники
- Абламович Ігнатій Карлович (1787 —†1848) — польський педагог;
- Йонас Кубілюс — литовський математик.
- Вовк Мирослав Михайлович — референт СБ ОУН Дрогобицької області та Подільського краю. (Не завершив навчання через арешт).
- Саломея Заксайте — литовська шахістка, міжнародний майстер (WIM), кримінолог, вчений-правознавець, доктор права.
- Юрас Баніс — литовський фізик, хабілітований доктор наук, професор; проректор Вільнюського університету (з 2007 року), виконувач обов'язків ректора Вільнюського університету з 9 жовтня 2012 року.
Навчались
Примітки
- ↑ а б https://web.archive.org/web/20200923154928/https://www.lmba.lt/apie-lmba/nariai
- ↑ а б Directory of Open Access Journals — 2003.
- ↑ https://www.vu.lt/apiemus/dokumentai
- ↑ https://www.vu.lt/en/about-vu/facts-and-figures
- ↑ https://web.archive.org/web/20190714135243/https://www.coar-repositories.org/community/members-and-partners-by-country/
- ↑ https://web.archive.org/web/20240131234035/https://www.coar-repositories.org/members/
- ↑ https://eua.eu/about/member-directory.html
- ↑ https://web.archive.org/web/20231020113811/https://orcid.org/members
- ↑ https://web.archive.org/web/20200923154928/https://www.lmba.lt/apie-lmba/nariai — 2015.
- ↑ https://web.archive.org/web/20231109092552/https://coara.eu/coalition/membership/
- ↑ Egidijus Aleksandravičius, Antanas Kulakauskas. Pod władzą carów. Litwa w XIX wieku. Kraków, 1996, s. 79-80.
- ↑ A. Srebrakowski, Uniwersytet Stefana Batorego w Wilnie 1919-1939, Aleksander Srebrakowski, Litwa i Litwini na USB, Aleksander Srebrakowski, Białoruś i Białorusini na Uniwersytecie Stefana Batorego w Wilnie
- ↑ Stanisław Bednarski T. J. / Polski Słownik Biograficzny.— Kraków: Polska Akademia Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1936.— T. II/1, zeszyt 1.— Beyzym Jan — Brownsford Marja.— S. 245. (пол.)
- ↑ Воронич А. Цепелін у Литві не дирижабль, а національна страва // Високий замок. — 2016. — № 118 (5518) (20—26 жовт.). — С. 13.
Джерела
- Микніс Римантас[pl]. Вільнюський університет // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 562. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
Посилання
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
|
