Рафаїл (Корсак)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Рафаїл Корсак
Микола Корсак
Рафаїл Корсак
Митрополит Київський, Галицький та всієї Руси
1637 — 28 серпня 1640
Церква: Руська Унійна Церква
Попередник: Йосиф Велямин Рутський
Наступник: Антін Селява
Єпископ Пінський і Турівський
1632 — 1637
Обрання: 19 квітня 1632
Попередник: Григорій Михалович
Наступник: Пахомій Война-Оранський
 
Освіта: Грецька Колегія св. Атанасія у Римі, Колегія св. Вартоломея у Празі, Браунсберзька Колегія
Народження: 1601 або бл.1595
Новгородок
Смерть: 28 серпня 1640(1640-08-28)
Рим
Похоронений: Церква святих мучеників Сергія і Вакха, Рим
Єпископська хіротонія: 1626

Митрополи́т Рафаї́л Корса́к ЧСВВ (у світі Мико́ла Корса́к, пол. Rafał (Mikołaj) Korsak; бл.1595 чи 1601, Новгородок — 28 серпня 1640, Рим) — єпископ Руської Унійної Церкви; з 1637 року Митрополит Київський, Галицький та всієї Руси — предстоятель Руської Унійної Церкви.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився поблизу м. Новгородок (нині Новогрудок, Гродненська область) у білоруській шляхетній родині гербу власного (Катвіца відмінна (герб). Підлітком втратив батьків, які сповідували кальвінізм, і був взятий під опіку Київським унійним митрополитом Йосифом Велямином Рутським, мати якого була з роду Корсаків.

Спочатку навчався в єзуїтській колегії у Замості, потім — у Несвізькій єзуїтській колегії, де перейшов з кальвінізму в католицтво латинського обряду. Пізніше під впливом митрополита Йосифа Велямина Рутського прийняв грецький обряд. Подальшу освіту здобув у Віленській духовній академії, стажувався Папській місійній колегії в м. Браунсбург та Чеській колегії єзуїтів у Празі.

До 1620 року вступив до ордену василіян, прийнявши в чернецтві ім'я Рафаїл, в 1620 висвячений на диякона. В 1621—1624 був слухачем богословських студій в Грецькій колегії св. Атанасія в Римі, після чого був висвячений в Римі на пресвітера в 1624 р. Тоді ж звернувся до Апостольської Столиці з меморандумами — в справі церковної унії на православному Сході, а також долучення ордену кармелітів до уніятської діяльності. 1625 року був обраний архімандритом Свято-Троїцького монастиря в Вільно (займав цю посаду до 1637 р.), а з 1626 поєднував цю посаду з обов'язками найвищого настоятеля чину Василіян в Литві, Україні і Білорусі. Також був архімандритом Онуфріївського (Мстиславське воєводство) (1631), Кобринського Спаського (1632—1633) та Жидичинського (1637—1640) монастирів.

В 1626 обраний протоархімандритом ордену василіян та єпископом-коад'ютором митрополита Йосифа Велямина Рутського. 8 липня 1626 отримав королівську номінацію на гідність єпископа, а 1631 — папську булу з підтвердженням права на успадкування керівництва Київською митрополією. В 16261632 єпископ Галицький, в 16321637 — єпископ Пінський і Турівський. В 1633 за дорученням Київського митрополита Й. В. Рутського відправився в Рим до папи Римського Урбана VIII, щоби відстоювати інтереси унії в умовах загострення боротьби з православієм та неприхильного ставлення до Уніятської Церкви з боку світської влади і римо-католицької ієрархії Речі Посполитої, а також для прискорення процесу прославлення Полрцького архієпископа Йосафата Кунцевича. Поспішно виконавши цю місію, весною 1636 прибув до Варшави з листами з Ватикану до короля і польських ієрархів з рекомендаціями переглянути «Пункти заспокоєння Русі», видані королем Владиславом IV Вазою, де легалізовувалась Православна Церква в Речі Посполитій, і сприяти діяльності Унійної Церкви. Після смерті Йосифа Велямина Рутського 1637 очолив унійну Київську митрополію. Підтримував курс короля на примирення уніятів і православних. В 1639—1640 втретє поїхав до Риму для клопотання про беатифікацію владики Йосафата Кунцевича, також просив папу Урбана VIII дозволу скликати спільний собор православних і уніятів з метою створення єдиного руського патріархату в Речі Посполитій. В цей час написав біографію Й. В. Рутського, переклав твори Мелетія Смотрицького, заснував в Римі осідок василіян з України і Білорусі при церкві святих Сергія і Вакха, де й був похований.

Джерела та література[ред.ред. код]

  • Плохий С. Н. Папство и Украина. Политика Римской курии на украинских землях в XVI—XVII вв. — К., 1989.