Вінченцо Белліні
| Вінченцо Белліні | |
|---|---|
| італ. Vincenzo Salvatore Carmelo Francesco Bellini | |
 | |
| Основна інформація | |
| Повне ім'я | італ. Vincenzo Salvatore Carmelo Francesco Bellini |
| Дата народження | 3 листопада 1801[1][2][…] |
| Місце народження | Катанія, Сицилія, Королівство Італія[4][5] |
| Дата смерті | 23 вересня 1835[1][2][…] (33 роки) |
| Місце смерті | Пюто[4][5] |
| Причина смерті | дизентерія |
| Поховання | Пер-Лашез[6] і Catania Cathedrald |
| Громадянство | Kingdom of Sicily (1734-1816)d |
| Професії | композитор |
| Вчителі | Ніколо Антоніо Дзінґареллі[7] |
| Жанри | опера і симфонія |
| Нагороди |
 |
 Твори у Вікіджерелах Файли у Вікісховищі | |
Вінче́нцо Беллі́ні (італ. Vincenzo Bellini; 3 листопада 1801, Катанія — 23 вересня 1835, Пюто) — італійський композитор.
Біографія
Народився в місті Катанії (Сицилія). Закінчив консерваторію в Неаполі.
Написав 11 опер. Найкращі з них — «Норма», «Сомнамбула» (1831), «Пуритани» (1835) принесли йому світову славу. В творчості Белліні знайшли відгук боротьби італійського народу проти чужоземного поневолення. Музика Белліні пройнята сумом за батьківщиною і мрією про її визволення. Для найкращих опер Белліні характерні ліричні й героїчні епізоди.
Помер Белліні в Пюто (поблизу Парижа) у розквіті творчих сил.
Опери
- «Адельсон і Сальвіні» (Adelson e Salvini), 1825
- «Бьянка і Джернандо» (Bianca e Gernando), 1826. Під назвою «Бьянка і Фернандо» (Bianca e Fernando) 1828
- «Пірат» (Il pirata), 1827
- «Чужоземка» (La straniera), 1829
- «Заїра» (Zaira), 1829
- «Капулетті і Монтеккі» (I Capuleti e i Montecchi), 1830
- «Сомнамбула»[8] (La sonnambula), 1831
- «Норма» (Norma), 1831
- «Беатриче ді Тенда» (Beatrice di Tenda), 1833
- «Пуритани» (I puritani), 1835
Примітки
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б Беллини Винченцо // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ A. Henry Le Père Lachaise historique, monumental et biographique — Paris: chez l'auteur, 1852. — P. 42. — 116 с.
- ↑ Mesa F. Opera: an encyclopedia of world premieres and significant performances, singers, composers, librettists, arias and conductors, 1597-2000 — Jefferson: McFarland & Company, 2007. — ISBN 978-0-7864-0959-4
- ↑ опера семісеріа
Посилання
Джерела і бібліографія
 |
Вікіцитати містять висловлювання на тему: Вінченцо Белліні |
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Vincenzo Bellini |
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Серов А., Беллини, его деятельность и значение, «Пантеон», 1854, ? 5;
- Конен В., История зарубежной музыки, 2 изд., в. 3, М., 1965, с. 372-75;
- Pougin A., Bellini, sa vie et sesoeuvres, P., 1868;
- Pizzetti I., Vincenzo Bellini, 2 ed., Mil., 1936.
