Еріх Лясота
| Еріх Лясота фон Стеблау | |
|---|---|
| Erich Lassota von Steblau | |
| Народився |
1550 Стеблов (за іншими даними — Бляйшвіц (Блажейовіць)), Сілезія, Габсбурзька монархія, нині  Польща |
| Помер |
1616 м. Кошице, Габсбурзька монархія, нині  Словаччина |
| Країна | Німеччина |
| Національність | австрієць |
| Діяльність | дипломат |
| Відомий завдяки | дипломат і військовик |
| Alma mater | Лейпцизький університет, Падуанський університет |
| Знання мов | німецька |
 | |
Е́ріх Лясо́та (нім. Erich Lassota von Steblau; (нар. близько 1550, Стеблов (за іншими даними — Бляйшвіц (Блажейовіць)[1], Сілезія, нині Польща — пом. 1616, м. Кошице, нині Словаччина) — австрійський дипломат і військовик; мемуарист. Походив із давнього моравського роду Одровунів (Одровонжів), онімечений слов'янин[2].
Життєпис
Народився в Сілезії у шляхетській сім'ї. Навчався в Лейпцизькому й Падуанському університетах. У 1576—1584 роках перебував на військовій і дипломатичній службі в Іспанії, Португалії і Австрії. Від 1585 року служив при дворі німецького імператора Рудольфа II. В 1588—1590 — у шведському полоні.
В червні 1594 року за дорученням імператора виїхав до Запорізької Січі, щоб запросити запорізьких козаків на імператорську службу для участі у війні проти Османської імперії.
Його дорога на Запоріжжя пролягла через Тернопільщину: 21-22 квітня 1594 — м. Почаїв і містечко Вишнівець (нині смт Збаразького району), села Тараж (нині Старий Тараж Кременецького району), Дзвиняча (нині Збаразького району), Маневе та Снігурівка (нині обидва — Лановецького району), Токи (нині Підволочиського району); при поверненні 23-24 липня того ж року — містечкоко (нині смт) Підволочиськ, села Базаринці (нині Збаразького району), Горинка (нині Кременецького району), м. Кременець та інші населені пункти краю.
Помер у Кошице (Словаччина).
Щоденник
Залишив щоденник своєї подорожі — цінне джерело з історії та географії України. Дав картину політичного життя і побуту Запорозької Січі, опис українських міст (Києва, Львова, Луцька, Прилуки, Кам'янця, Проскурова, Хмільника тощо).
Е. Лясота першим із авторів вжив термін «Січ»[3] (нім. Feldläger[4]). Лясота одним з перших відмітив суперечності між запорізькою старшиною і рядовим козацтвом.
Щоденник охоплює період 1573—1594 років. Видавався німецькою мовою в 1854 і 1866 роках у місті Галле під назвою «Щоденник Еріха Лясоти фон Стеблау». Переклади «Щоденника» українською мовою робили Дмитро Яворницький, Василь Доманицький, Михайло Грушевський і Володимир Січинський та інші.
Примітки
- ↑ П. Гуцал, Б. Пиндус, В. Уніят. Ляссота фон Стеблау Еріх // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — 706 с. — ISBN 966-528-199-2. — С. 419.
- ↑ Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей. — Кіевъ: типографія Е. Я. Федорова, 1874. — Отделъ ІІ. — С. 15.
- ↑ Голобуцький Володимир. Запорозьке козацтво. — К.: Вища шк., 1994. — 539 с. — С. 7.
- ↑ Кузик Т. Л. Січ, як термін // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 587. — ISBN 978-966-00-1290-5.
Джерела
- Еріх Лясота зі Стеблева. Щоденник / переклад Галини та Івана Сварників // Жовтень. – 1984. – № 10. – С. 97–110. (із сайту Ізборник)
- Сокульський А. Л. Щоденник Еріха Лясоти із Стеблева (Переклад Л.В. Пащиної) // Запорозька старовина. Спеціальний випуск. – К., Запоріжжя, 2003. – С. 278 – 296.
Література та посилання
- Н. В. Кривець, І. М. Кулинич. Лясота (Ласота) фон Стеблау // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 405—406. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- П. Гуцал, Б. Пиндус, В. Уніят. Ляссота фон Стеблау Еріх // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — 706 с. — ISBN 966-528-199-2. — С. 419.
- Довідник з історії України / за ред. І. Підкови та Р. Шуста. — К.: Генеза, 1993.
- Лясота (Ласота, фон Стеблау, Lassota fon Steblau) Еріх // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 5. Біографічна частина: А-М / Відп. ред. М.М. Варварцев. — К.: Інститут історії України НАН України, 2014. — С. 279—280.
- Ляссота Еріх // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 878-879. — 1000 екз.
- Лясота Еріх // Україна і українці очима світу. Бібліографічний покажчик / Міністерство культури України, Національна бібліотека України ім. Ярослава Мудрого; упоряд.: О. І. Білик, К. М. Науменко; літ. ред. О. І. Бохан; наук. ред. В. О. Кононенко. — Київ: НБУ ім. Ярослава Мудрого, 2018. — С. 117. — 248 с.
- Куди совок нас закотив. Або чи знали ви, як відгукувались іноземці про Україну ХVI-XVIІI ст? — № 2.
- Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей. — Кіевъ: типографія Е. Я. Федорова, 1874. — Отделъ ІІ. — С. 15.
|
Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
